24 грудня 2025 року місто Київ
справа № 759/16885/25
провадження № 22-ц/824/15571/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 6 серпня 2025 року, постановлену у складі судді Ул'яновська О.В.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, Відділ з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення юридичного факту,-
У липні 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, Відділ з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення юридичного факту.
В обґрунтування заяви, заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, що за результатами приватизації, проведеної відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації згідно з розпорядженням (наказом) від 28 листопада 2000 р. №1933, ОСОБА_1 набув у власність 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити факт, що має юридичне значення, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовано тим, що 28 листопада 2020 року відбулася приватизація квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами приватизації відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації згідно з розпорядженням (наказом) від 28 листопада 2000 року № НОМЕР_1 було видано свідоцтво про право власності на житло.
Вказане свідоцтво було видано в єдиному екземплярі. На момент видачі свідоцтва № НОМЕР_1 заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був малолітнім, не міг самостійно реалізувати своє право на приватизацію та самостійно отримати свідоцтво.
У своєму розпорядженні ОСОБА_1 має лише копію свідоцтва № НОМЕР_1, засвідчену підписом начальника відділу приватизації Стешенко Т. та мокрою печаткою відділу приватизації житла Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації.
8 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 направив рекомендовані листи іншим співвласникам ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ) із проханням прибути 22 квітня 2025 року об 11:00 год до Центру надання адміністративних послуг Дніпровської райдержадміністрації в м. Києві (ЦНАП Дніпровської РДА) та надати реєстратору для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно оригінал Свідоцтва № НОМЕР_1 для проведення державної реєстрації належної ОСОБА_1 частки.
У визначену дату інші співвласники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ЦНАП Дніпровської РДА не з'явилися, про причини неприбуття не повідомили.
Оскільки інші співвласники не з'явились та не надали оригінал свідоцтва № НОМЕР_1 , представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_6 подав заяву на проведення державної реєстрації права власності та долучив до неї копію свідоцтва № НОМЕР_1 .
28 квітня 2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Микитенко О.В. виніс рішення № 78597374 про зупинення розгляду заяви та запропонував заявнику надати саме оригінал свідоцтва № НОМЕР_1 чи його дублікат.
9 червня 2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Микитенко О.В. виніс рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79344379, мотивувавши відмову тим, що заявником не надано оригінал Свідоцтва № НОМЕР_1 чи його дублікат.
На призначену на 13 травня 2025 року зустріч в ЦНАП Дніпровської РДА співвласники до ЦНАП не з'явилися.
Відділ з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації у відповіді від 15 липня 2025 року відмовив у видачі дублікату свідоцтва, зважаючи на наявність оригіналу, який, можливо, знаходиться у одного із співвласників квартири.
Неможливість ані отримати у інших співвласників оригінал свідоцтва № НОМЕР_1 , ані отримати його дублікат, призводить до того, що ОСОБА_1 не може подати державному реєстратору документ, на підставі якого могла б бути проведена державна реєстрація прав на нерухоме майно. Унаслідок цього ОСОБА_1 позбавлений можливості належним чином зареєструвати своє право на частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У свою чергу відсутність такої реєстрації позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати конституційне право, передбачене ст.41 Конституції України, а саме: володіти, користуватися і розпорядження своєї власністю.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив заяву задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 6 серпня 2025року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, Відділ з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення юридичного факту.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує також, якщо справу про встановлення факту, що має юридичне значення не буде розглянуто в порядку непозовного провадження, то за відсутності реального спору про право із заінтересованими особами, у заявника взагалі не залишиться правових інструментів для того, аби здобути документи, які необхідні для подання державному реєстратору для проведення державної реєстрації із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд першої інстанції не звернув увагу, що «спір про право» може мати місце лише за наявності реальної суперечності між суб'єктами цивільного права, такого спору між заявником та заінтересованими особами немає.
В судове засідання заявник та представники заінтересованих осіб не з'явилися, про місце, день і час розгляду справи повідомлені шляхом направлення судових повідомлень до їх електронного кабінету, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Заявник ОСОБА_1 подав до суду заяву, в який просив проводити розгляд справи у відсутність заявника. Крім того, Дарницька районна в м. Києві державна адміністрації також звернулася до суду з заявою про розгляд справи без участі представника.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що подана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, а саме право заявника щодо визнання за ним права власності на майно та необхідність для заявника встановлення факту для подальшого вирішення спору про право на майно, що дає підстави відмовити у відкритті провадження у справі згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідної організації за одержанням документа, який посвідчував такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідно його встановлення.
Визначальною обставиною для розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язано з наступним вирішення спору про право.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Заявник ОСОБА_1 свою заяву обґрунтовує тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_2 , але не може отримати ані власний примірник оригіналу свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, ані його дублікат; через це не може подати ані примірник оригіналу свідоцтва № НОМЕР_1 , ані його дублікат державному реєстратору, через це не може належним чином зареєструвати своє право власності; через це не може вчиняти юридично значущі дії, такі як продати майно або обміняти або здати в оренду тощо, оскільки такі дії вимагають наявності запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , не з'ясував, чи оспорюється право ОСОБА_1 на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ; між ким існує спір; чи залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав ОСОБА_1 від тих фактів, які просить встановити заявник.
Обставини та наявність реального спору про право мають бути встановлені судом, внаслідок чого суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
За таких обставин, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність спору про право є передчасним, постановлена судом першої інстанції ухвала про відмову у відкритті провадження від 6 серпня 2025 року підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 353, 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 6 серпня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .
Повна постанова складена 23 січня 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д.Поливач
А.М.Стрижеус