Справа № 308/5729/25
(заочне)
12 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Крегул М.М.,
за участю секретаря судових засідань - Бегені В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород , в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики, зокрема просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 суму боргу за позиковим зобов'язанням, строк сплати якого сплив 01.03.2024 року у розмірі - 182 908,00 грн. із урахуванням - 3 % річних від простроченої суми за період з 01.03.2024 року по 20.03.2025 року в розмірі - 6 449,39 грн., що в сумі складає - 189 357.39 грн. та судовий збір у розмірі 1 893,57 грн.
Вимоги позову обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем був укладений в простій письмовій формі у вигляді розписки договір позики № 1 від 24.11.2023 року на суму - 3 000,00 доларів США та договір позики № 2 від 18.12.2023 року на суму - 400,00 доларів США, зі строком/терміном повернення даних грошових коштів в іноземній валюті до 01.03.2024 року, а саме: за договором позикою № 1 віл 24.11.2023 року в термін до 01.03.2024 року позичальник зобов'язався повернути борг в сумі - 3 000,00 доларів США + фіксовану суму 1000,00 доларів США за користування позикою, де сума коштів до повернення між сторонами визначена в розмірі - 4 000,00 доларів США; за договором позикою № 2 від 18.12.2023 року в термін до 01.03.2024 року позичальник зобов'язався повернути борг в сули - 400,00 доларів США, тобто загальна сума боргу, яку відповідач зобов'язався повернути позивачу в термін до 01.03.2024 року складає суму - 4 400.00 доларів США, що в сукупності до національної валюти в гривнях складає суму - 182 908,00 грн. з розрахунку по курсу (1 долар США - 41,57 грн.) станом на 20.03.2025 року (згідно виписки з офіційного сайту Національного Банку України).
Однак зазначає, що по закінченню зазначеного строку відповідач свої взяті на себе зобов'язані так і не виконав, та на протязі певного періоду часу грошові кошти в іноземній валюті, які були надані в позику, зі сторони відповідача, позивачу не повертаються без жодних на те поважних причин чи обставин, на телефонні дзвінки не відповідає.
На переконання позивача, вказане свідчить про те, що відповідач своєю бездіяльністю має намір ухилитися від повернення вищевказаної суми грошових коштів.
У позовній заяві також міститься розрахунок індексу інфляції та 3% річних.
Позивач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, однак подав до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи провести без його участі проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, додаткових клопотань, заяв чи заперечень на позов до суду не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує позивач.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18.12.2023 року був укладений договір позики у розмірі 3000, 00 доларів США, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов'язався повернути в строк до 01.09.2024 року включно 4000,00 доларів США, з яких 3000,00 доларів США - позичені кошти та 1000,00 доларів США відмотки за користування коштами.
Окрім цього, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18.12.2023 року був укладений договір позики №2 у розмірі 400, 00 доларів США, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов'язався повернути такі в строк до 01.09.2024 року.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом частин 1, 2 ст. 207 та частини 2 ст. 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дата її отримання.
Згідно з неодноразово висловленими правовими позиціями Верховного Суду України за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Особливо треба звернути увагу на те, що частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У постанові від 08.07.2019 р. у справі №524/4946/16-ц Верховний Суд також зауважив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Отже, факт передачі грошей позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується відповідними договорами позики, які були укладені у письмовій формі.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Наявність боргового документу, його зміст свідчить про те, що «поза розумним сумнівом» грошові кошти передавалися, та відповідач ОСОБА_2 зобов'язався їх повернути.
Судом також встановлено, що позивач звертався до відповідача із письмовою вимогою (претензією) від 28.03.2025 року про повернення/стягнення боргу за цими договорами позики, проте до теперішнього часу ОСОБА_2 борг не повернув.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання його умов сторонами.
Згідно зі ст. 1046 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, грошові кошти підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Крім того, згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу всю суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних.
Суд приймає наведений у позовній заяві розрахунок трьох відсотків річних, іншого розрахунку чи заперечень щодо нього суду не надано.
На підставі ст. 141 ЦПК України в зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати по оплаті судового збору в розмірі 1893,57 грн..
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 209, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24 листопада 2023 року та за договором позики №2 від 18 грудня 2023 року в розмірі 189357,39 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят сім грн. тридцять дев'ять коп.), з яких: 182908,00 грн. - заборгованість за договором, 6449,39 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 01.03.2024 року по 20.03.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1893,57 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто три грн. п'ятдесят сім коп).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М.Крегул