Справа № 761/51205/25
Провадження № 1-кс/761/32216/2025
22 грудня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12018110000000697, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2018 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, -
04 грудня 2025 року (здано на пошту 02 грудня 2025 року) на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12018110000000697, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2018 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, на майно, тимчасово вилучене під час екстрадиції ОСОБА_5 на міжнародному пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» («Корчова») Львівської області, а саме на: мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max».
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12018110000000697, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2018 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України.
09 жовтня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України.
Постановою слідчого від 25 лютого 2021 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук. Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 14 липня 2022 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон (12 листопада 2018 року у пункті пропуску «Хутір Михайлівський») та його місцезнаходження невідоме, останній до України не повернувся та перебуває поза її межами.
Постановою від 11 липня 2022 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук. Матеріали спрямовано до сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Київській області, які прийнято до виконання та проінформовано орган слідства про те, що відповідно до ст. 84 Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2011-RES-07, публікацію циркулярного розшукового повідомлення про міжнародний розшук з метою її арешту та подальшої екстрадиції має бути погоджено з центральним органом щодо видачі (екстрадиції).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.
1з сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Київській області надійшла інформація, що ОСОБА_5 перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина.
Як наслідок, 08 липня 2025 року до Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччина скеровано запит про видачу громадянина України ОСОБА_5 для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, за результатами розгляду якого компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина прийнято рішення про видачу в Україну громадянина України ОСОБА_5 .
01 грудня 2025 року на міжнародному пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» («Корчова») Львівської області підозрюваного ОСОБА_5 , було передано правоохоронним органам України на територію України, та вилучено у останнього мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max».
02 грудня 2025 року постановою старшого слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , вказане тимчасово вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018110000000697 від 27 листопада 2018 року.
На даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні такого обмежувального заходу як арешт вищевказаного майна, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення проведення судових експертиз.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав наведених у ньому та просив його задовольнити. Крім того зазначив, що в ході досудового розслідування постановою старшого слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 від 06 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12018110000000697 від 27 листопада 2018 року, призначено комп'ютерно-технічну експертизу, виконання якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України.
Захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене майно, обґрунтовуючи свою позицію тим, що прокурором належним чином не доведено, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та має доказове значення у кримінальному провадженні № 12018110000000697 від 27 листопада 2018 року, а тому накладення арешту на майно, вважають необґрунтованим та недоцільним.
Заслухавши доводи прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Встановлені досудовим розслідуванням фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, формують внутрішнє переконання про наявність ознак кримінальних правопорушень, та містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в статті 98 КПК України.
Враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за ознаками вчинення яких здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12018110000000697 від 27 листопада 2018 року, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також з метою забезпечення проведення під час досудового розслідування експертних досліджень, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, тимчасово вилучене під час екстрадиції ОСОБА_5 на міжнародному пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» («Корчова») Львівської області, а саме на: мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», шляхом заборони відчуження, користування, розпорядження вказаним майном.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-173, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12018110000000697, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2018 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене під час екстрадиції ОСОБА_5 на міжнародному пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» («Корчова») Львівської області, а саме на: мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», шляхом заборони відчуження, користування, розпорядження вказаним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом
Слідчий суддя ОСОБА_1