26 січня 2026 року
м. Київ
справа № 480/13268/23
адміністративне провадження № К/990/33377/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Жука А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (головуючий суддя - Соп'яненко О.В.)
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді: Мінаєва О.М., Кононенко З.О.)
у справі № 480/13268/23
за позовом Сумського обласного центру зайнятості в особі Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості
до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області,
третя особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2023 року Сумський обласний центр зайнятості в особі Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі - ГУ ДКС в Сумській області), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України Сумській області (далі - ГУ ПФУ у Сумській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ДКС в Сумській області щодо повернення Конотопській філії Сумського обласного центру зайнятості наказу Господарського суду Сумської області від 06 червня 2022 року у справі № 920/1428/21 про примусове виконання рішення без виконання;
- зобов'язати ГУ ДКС в Сумській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Сумської області від 06 червня 2022 року у справі № 920/1428/21 про примусове виконання рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернувся до відповідача з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Сумської області про стягнення з ГУ ПФ України у Сумській області на користь Сумського обласного центру зайнятості завданої шкоди та витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. За результатами розгляду заяви відповідач повернув зазначений наказ без виконання, обґрунтувавши тим, що боржник (ГУ ПФУ в Сумській області) не має відкритих рахунків в органах Казначейства Сумської області. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки боржник є державним органом, а відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суд увід 17 липня 2024 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ДКС у Сумській області щодо повернення Конотопській філії Сумського обласного центру зайнятості наказу Господарського суду Сумської області від 06 червня 2022 року у справі № 920/1428/21 про примусове виконання рішення без виконання. Зобов'язано ГУ ДКС у Сумській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Сумської області від 06 червня 2022 року у справі № 920/1428/21 про примусове виконання рішення. Стягнуто на користь Сумського обласного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКС в Сумській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2026 року для розгляду справи № 480/13268/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М. В., суддів: Желєзного І.В., Жука А.В.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Рішенням Господарського суду Сумської області від 05 травня 2022 у справі № 920/1428/21 стягнуто з ГУ ПФУ в Сумській області на користь Конотопського міськрайцентру зайнятості 21347,38 грн завданої шкоди та 2 270,00 коп витрат щодо сплати судового збору.
8. На виконання вказаного рішення Господарським судом Сумської області видано Конотопському міськрайцентру зайнятості наказ від 06 червня 2022 року № 920/1428/21 про примусове виконання рішення, який дійсний для пред'явлення протягом 3 років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
9. 24 серпня 2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 01-04/193-12/22 про виконання судового рішення.
10. 08 вересня 2022 року відповідач листом № 04-14-10/4608 повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.
11. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04 вересня 2023 року у справі № 920/1428/21 замінено стягувача у виконавчому документі - наказі від 06 червня 2022 року, а саме Конотопський міськрайцентр зайнятості на Сумський обласний центр зайнятості в особі Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості.
12. 22 вересня 2023 року Конотопська філія Сумського обласного центру зайнятості звернулася до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про примусове виконання рішення, проте головним державним виконавцем вказаного Відділу виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання.
13. Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 06 жовтня 2023 року № 01-04/539-11.4/23 про виконання вказаного рішення суду та надав для виконання виконавчий документ, який був повернутий листом ГУ ДКСУ у Сумській області від 02 листопада 2023 року № 04-14-10/5766 на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
14. 07 листопада 2023 року за № 01-04/633-11.4/23 позивач звернувся із заявою про виконання судового рішення разом з виконавчим документом до вищої ланки казначейського обслуговування - Державної казначейської служби України, який був також повернутий листом від 22 листопада 2023 року № 5-06-06/21855 з посиланням на абзац 2 підпункту 1 пункту 9 Порядку № 845.
15. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо повернення наказу Господарського суду Сумської області від 06 червня 2022 року у справі № 920/1428/21 без виконання, звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку що ГУ ДКС в Сумській області повинно вживати всіх заходів по виконанню рішення суду, встановлених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845). Натомість, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем комплексу дій, передбачених Порядком № 845, спрямованих на виконання рішення суду.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Касаційне провадження за скаргою відповідача відкрито на підстав пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18. Скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03 лютого 2020 року у справі № 524/5007/17 щодо застосування підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845.
19. В обґрунтування пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 910/12226/16 та від 03 липня 2018 року у справі № 910/13057/16.
20. В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин положення Порядку № 845, а саме розділу «Безспірне списання коштів з рахунків боржника», зокрема пунктів 31, 32.
21. На думку скаржника, судові рішення про стягнення коштів з органів Пенсійного фонду України, на виконання яких не поширює свою дію Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI), не підлягають виконанню органами казначейства, а повертаються без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845.
22. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві наголошено, що, враховуючи, що боржником за наказом Господарського суду Сумської області № 920/1428/21 є ГУПФ в Сумській області, яке згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державним органом, на який поширюються вимоги статті 3 Закону № 4901-VI та статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), зазначене вище судове рішення підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
24. Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо невиконання ГУ ДКС в Сумській області наказу Господарського суду Сумської області про стягнення на користь Центру завданої шкоди та витрат щодо сплати судового збору.
25. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку щодо протиправності невиконання судового рішення органом Казначейства.
26. Верховний Суд погоджується із цим висновком з огляду на таке.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 червня 2022 року Господарським судом Сумської області видано наказ № 920/1428/21 про примусове стягнення з ГУ ПФУ в Сумській області на користь Конотопського міськрайцентру зайнятості 21347,38 грн завданої шкоди та 2 270,00 грн витрат щодо сплати судового збору.
28. Надалі в судовому порядку стягувача замінено з Конотопського міськрайцентру зайнятості на Сумський обласний центр зайнятості в особі Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості.
29. Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій убачається, що ні суди, ні відповідач фактично не спростовують наявності у позивача права на виконання ухваленого відносно нього судового рішення, що перебуває на виконанні в органах Казначейства. Однак, орган Казначейства обґрунтовує неможливість виконання наказу господарського суду відсутністю відкритих рахунків у боржника - ГУ ПФУ в Сумській області в органі Казначейства.
30. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що орган Казначейства не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом № 1404-VIIІ, а є встановленою Законом № 4901-VI та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
31. Законом № 4901-VI встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIIІ, та особливості їх виконання.
32. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
33. Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону № 4901-VI. Так частиною першою статті 2 цього Закону передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
34. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (частина друга статті 2 Закону № 4901-VI).
35. Відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду не включають державні органи до кола боржників, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна.
36. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських за організаційно правовою формою Конотопський міськрайцентр зайнятості правонаступник - Сумський обласний центр зайнятості в особі Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості є державною організацією, тоді як відповідно до наведеної норми особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду не включають державні організації до кола стягувачів, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна.
37. За такого правового регулювання Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на зміст наведених вище норм у вказаних правовідносинах, держава не виступає гарантом виконання зобов'язань за механізмами Закону № 4901-VI.
38. В той же час, суди правильно виходили з того, що в будь-якому випадку у спірних правовідносинах управління органу казначейства є встановленою Законом № 1404-VIIІ та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
39. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком № 845.
40. У касаційній скарзі зазначено про необхідність формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування можливості застосування до спірних правовідносин положення Порядку № 845, а саме розділу «Безспірне списання коштів з рахунків боржника», зокрема пунктів 31, 32.
41. Однак, Верховний Суд вже викладав такий висновок у постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 200/4120/19-а, який полягає у такому.
42. Пунктами 31, 32 Порядку № 845 визначено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов'язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.
На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов'язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку.
Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.
Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.
43. Отже, відповідно до положень Порядку № 845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
44. Враховуючи, що вказаний висновок відповідає і правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 03 липня 208 року у справі № 910/13057/16, відсутні підстави для відступлення від нього, як про це просить скаржник у касаційній скарзі. З аналізу вказаних судових рішень вбачається стала практика Верховного Суду щодо виконання судових рішень органами Казначейства.
45. У постанові від 03 липня 208 року у справі № 910/13057/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відсутність відкритих рахунків в органах Казначейства не може стати підставою для невиконання судового рішення. Водночас Законом № 4901-VI не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим чинним законодавством України.
46. У контексті зазначеного Верховний Суд бере до уваги, що відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.
47. Тобто навіть відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна і законодавчо, і практично організація системи виконання рішень є позитивним обов'язком держави.
48. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач повинен вживати всіх заходів по виконанню вказаного вище рішення суду, встановлених Порядком № 845.
49. Натомість, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення скаржником комплексу дій, передбачених Порядком № 845, спрямованих на виконання означеного рішення суду.
50. При цьому, Верховний Суд наголошує, що згідно з приписами пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
51. Частиною першою статті 25 БК України регламентовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
52. Підпункт 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України передбачає, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
53. Отже, у державних виконавців відсутні законні підстави проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами в справах, де боржниками є державні органи. Такі повноваження належать виключно органам Казначейства.
54. Вказаний висновок підтверджується обставинами цієї справи, оскільки позивач звертався до органів виконавчої служби за для виконання наказу Господарського суду Сумської області, проте виконавчий документ було повернуто.
55. У свою чергу, орган Казначейства, протиправно повертаючи виконавчий документ, створює ситуацію, коли у позивача відсутня можливість звернутись до інших органів для виконання судового рішення, що суперечить принципу верховенства права, а також призводить до порушення однієї з основних засад судочинства (обов'язковість судових рішень).
56. Верховний Суд наголошує, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.
57. Згідно з рекомендаціями, викладеними у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх як частину своїх посадових обов'язків. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію верховенства права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
58. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 березня 2025 року у справі № 560/3831/19.
59. Також у касаційній скарзі зазначено про необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування Порядку № 845, сформованому у постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 910/2226/16. Проте, у вказаному судовому рішенні суд касаційної інстанції не застосовував норми Порядку № 845.
60. Вимоги скаржника про незастосування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 03 лютого 2020 року у справі № 524/5007/17 є безпідставними, оскільки правовідносини, що виникли у вказаній справі не є подібними до спірних.
61. У справі № 524/5007/17 правовідносини виникли між управлінням Пенсійного фонду України та державним виконавцем. Заявник вважав, що виконання виконавчого листа щодо стягнення з управління Пенсійного фонду України на користь держави судового збору належить до компетенції органів Державної казначейської служби України та здійснюється шляхом їх безспірного списання, а тому постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є незаконною. Однак, суд касаційної інстанції дійшов висновку про законність дій державного виконавця. Варто зауважити, що виконавчим документом у даному випадку виступав виконавчий лист, виданий на виконання судового рішення у справі за позовом фізичної особи до Управління Пенсійного Фонду України про стягнення успадкованої суми недоотриманих спадкодавцем пенсійних виплат, зокрема, стягнуто з управління Пенсійного Фонду України на користь держави судовий збір.
62. Отже, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
63. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі № 480/13268/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
І.В. Желєзний
А.В. Жук,
Судді Верховного Суду