про відмову у відкритті касаційного провадження
26 січня 2026 року
м. Київ
справа № 580/6956/23
адміністративне провадження № К/990/501/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Чиркіна С.М.
суддів: Кравчука В.М., Бевзенка В.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.05.2023;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, щодо відмови у призначенні позивачу з 8 листопада 2022 року пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2020, 2021, 2022);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області призначити позивачу з 8 листопада 2022 року пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2020, 2021, 2022).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.05.2023 ПС №971170126871.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області призначити ОСОБА_1 з 08 листопада 2022 року пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (за 2019, 2020, 2021 роки).
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Підставою касаційного оскарження позивач зазначає підпункти «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначаючи, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржниці. Також в касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, а саме застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Разом з касаційною скаргою скаржницею було подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову отримала 29.08.2024, а ухвала про виправлення описки у зазначеній постанові апеляційної інстанції постановлена 17.12.2025.
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
За правилом частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга не відповідає вимогам, встановлених частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина п'ята статті 251 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві причин пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Як зазначає сама скаржниця оскаржувану постанову вона отримала 29.08.2024, тобто останнім днем подання касаційної скарги є 29.09.2024.
Зазначене дає підстави вважати, що скаржником подано касаційну скаргу з порушенням встановленого строку на касаційне оскарження з урахуванням вимог статті 329 КАС України.
Верховний Суд проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, і дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З наведеними конституційними приписами кореспондується стаття 13 КАС України та стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Також частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз цих приписів дає підстави виснувати, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на оскарження цих судових актів у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
За пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), та у разі, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Суд першої інстанції здійснював розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах обумовлюється характером (предметом) спірних правовідносин конкретної справи, зокрема: її значення для формування єдиної правозастосовної практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Судом не приймається до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Колегія суддів також критично ставиться до посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Отже, скаржником не наведено обставин які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованим, оскільки перевірка доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.
До того ж, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як настання негативних наслідків для скаржника внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
За прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), зважаючи на особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
У світлі наведеного є підстави вважати, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не обмежує доступу особи до правосуддя і не є перепоною для отримання судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить ні Конституції та законам України, ані практиці Європейського суду з прав людини; таке лімітування звернення до касаційного суду викликане винятково особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Посилання скаржниці на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, «ігноруючи» висновки щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17, у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №720/208/17, від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, і тим самим не дотримався вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та дав підстави для касаційного оскарження, не видаються слушними.
Обов'язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов'язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. До того ж, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Верховний Суд підкреслює, що аналіз текстів оскаржених рішень судів попередніх інстанцій, перебігу судового розв'язання самого спору у цій справі і те, як розв'язувалися спори судами у справах, які скаржник перелічив у касаційній скарзі, дозволяє визначити, що спірні правовідносини у кожній зі згаданих справ за обсягом та змістом фактичних обставин, за характером цих відносин, їхньою об'єктивною природою, за юридичним значенням певним чином різняться між собою; вони не є схожими.
Обґрунтування застосування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України не повинно зводитися винятково до викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм законодавства з абстрактним зазначенням, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки таке аргументування виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України, та не є належним правним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відтак можна вважати, що зміст касаційної скарги не підтверджує того факту, що правовідносини у цій справі є подібними з правовідносинами у справах, на які посилається відповідач.
Верховний Суд також зазначає, що суди попередніх інстанцій, коли постановляли свої судові рішення, посилалися на правничі висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.03.2018 у справі № 521/4655/17, від 14.02.2018 у справі №465/5246/17, постанові від 23.10.2018 у справі № 334/2653/17, постанові від 13.12.2018 у справі № 185/860/17, постанові від 06.02.2019 у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17. Втім у скарзі нема суджень про те, що суди попередніх інстанцій розв'язали спір у цій справі всупереч правничій позиції суду найвищої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отож, можна узагальнити, що скаржниця подала касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 328, 329, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Визнати неповажними причини пропуску та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 про перегляд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Судді В.М. Кравчук
В.М. Бевзенко