26 січня 2026 року
м. Київ
справа № 260/271/24
адміністративне провадження № К/990/32818/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (головуючий суддя - Гаврилко С.Є.)
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді: Гудима Л.Я., Качмар В.Я.)
у справі № 260/271/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Первинна професійна спілка «Правозахисники країни»,
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП в Закарпатській області) № 3191 від 29 грудня 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського РУН ГУНП в Закарпатській області капітана поліції Яну Варваринець»;
- поновити її на посаді старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського РУН ГУНП в Закарпатській області.
2. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року залучено Первинну професійну спілку «Правозахисники країни» до участі в цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки.
3. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач протиправно та безпідставно притягнув її до дисциплінарної відповідальності, необґрунтовано застосував дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади. Стягнення накладено без відповідних на те правових підстав та є таким, що не відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, нічим не підтверджено. Також позивачка зазначає про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, що в свою чергу впливає на протиправність оскаржуваного рішення відповідача.
4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. ОСОБА_1 перебувала на службі в органах Національної поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського РУН ГУНП в Закарпатській області капітан поліції.
8. На підставі листа начальника державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» (надалі - ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)») від 28 листопада 2023 року, наказом ГУ НП в Закарпатській області від 11 грудня 2023 року № 3013 призначено службове розслідування щодо неправомірних дій старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 .
9. Наказом ГУНП в Закарпатській області від 25 грудня 2023 року за № 3209 строк службового розслідування продовжено.
10. За результатами проведеного службового розслідування 29 грудня 2023 року складено висновок, у якому зазначено, що 21 листопада 2023 року старша слідча слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції Варваринець Я.І. прибула до установи для проведення слідчих процесуальних дій в межах кримінального провадження № 12023071030002285 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого статтею 185 частиною четвертою Кримінального кодексу України (далі - КК України) відносно ОСОБА_2 .
11. З моменту приходу до установи, позивачка вступила у словесний конфлікт з молодшим інспектором відділу режиму охорони, який в той момент ніс службу на контрольно-пропускному пункті установи (далі - КПП), де вона в зухвалій формі вимагала запустити її на режимну територію. Незважаючи на те, що молодший інспектор відділу режиму і охорони, який ніс службу на КПП повідомив, що слідчі кімнати в установі зайняті іншими особами (адвокатами, прокурорами, слідчими), в яких проводились процесуальні дії з іншими ув'язненими, старша слідча ОСОБА_1 надалі зухвало вимагала її впустити для проведення слідчих процесуальних дій. В подальшому, молодшим інспектором відділу режиму і охорони прийнято рішення щодо виклику працівника відділу контролю за виконанням судових рішень для роз'яснення старшій слідчій підстав, порядку заходу на режимну територію установи для проведення слідчих процесуальних дій та наданні відповідних процесуальних документів. Однак, позивачка вступила в словесний конфлікт з працівником відділу контролю за виконанням судових рішень, тобто, на законне прохання працівників відділу контролю за виконанням судових рішень про надання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), в якому зазначено про те, що старша слідча ОСОБА_1 дійсно являться слідчим у кримінальному провадженні № 12023071030002285 та надання витягу до запиту для проведення слідчих процесуальних дій, остання зухвало та безтактно виразила своє невдоволення діями працівника відділу контролю за виконанням судових рішень, нехтуючи нормами професійної етики працівника правоохоронного органу та повідомила, що вона не зобов'язана надавати додаткові документи, оскільки вона є старшою слідчою у кримінальному провадженні та її мають запустити для проведення слідчих дій з арештованим виключно по запиту без надання будь-яких інших документів. В процесі словесної перепалки, слідча вимагала зустрічі з керівництвом установи, на що заступником начальника УВП з режиму і охорони та оперативної роботи проведено роз'яснювальну бесіду зі старшою слідчою ОСОБА_1 , щодо порядку проведення слідчих процесуальних дій в межах установи та порядком надання процесуальних документів в межах кримінального провадження.
12. В ході службового розслідування опитано старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції Варваринець Я.І. яка пояснила, що відомості, що зазначені в листі керівника ДУ «Закарпатської установи виконання покарань (№ 9)» про факт можливої нетактовної та зухвалої поведінки з працівниками вказаної установи - містять недостовірну інформацію, даний факт слідча заперечила, пояснила тим, що працівниками ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» факт її неправомірної поведінки видуманий та нічим не підтверджений.
13. В ході службового розслідування опитано фахівця відділу контролю за виконанням судових рішень Закарпатського УВП № 9 ОСОБА_3 , яка підтвердила факт неправомірної, нетактовної, зухвалої поведінки позивачки 21 листопада 2023 року, недотримання нею норм професійної етики поліцейського, у вказаній установі. При цьому, на вимогу надати підтверджуючі документи, про те що саме ця слідча має право провидити слідчі процесуальні дії з арештованим, ОСОБА_1 зухвало відмовилась надавати такі документи, у нетактовній формі вимагала прийому керівництвом установи. Аналогічні пояснення надав заступник начальника ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» щодо зухвалої поведінки в державній установі старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 .
14. Опитаний керівник слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції Іван Розман пояснив, що старша слідча СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 не в повній мірі виконує свої службові обов'язки, авторитетом серед колективу не користується, вказівки виконує не вчасно. Наявні випадки щодо нетактовності при спілкуванні з колегами та громадянами, за що притягалася до відповідальності. Про ситуацію, яка склалась в державній установі виконання покарань № 9, йому стало відомо від самої слідчої, яка в телефонному режимі повідомила про те, що в неї виникла словесна суперечка з працівниками вказаної установи, однак на даний час конфлікт вичерпано. В подальшому про випадок, який трапився зі старшою слідчою ОСОБА_1 21 листопада 2023 року стало відомо від керівника державної установи виконання покарань № 9.
15. Отже, службовим розслідуванням встановлено, що позивачка під час виконання своїх службових повноважень вступила в словесний конфлікт з працівниками УВП № 9, вимагаючи в зухвалій формі запустити її на режимну територію, у зв'язку з цим порушила вимоги закону та загальновизнаних етичних норм поведінки. Вказаним висновком запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади до старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 , відповідно до пункту 6 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
16. 29 грудня 2023 року наказом ГУНП в Закарпатській області № 3191 за порушення службової дисципліни, вимог пункту 3 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, підпунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІ), вимог Розділу II частини першої пунктів 7, 8, 9, частини 1 пунктів 1, 2 та частини 3 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179 (далі - Правила етичної поведінки), та статті 38 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), що виразилось у нехтуванні виконання функцій держави, під час виконання своїх службових повноважень, недодержання вимоги закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, не ввічливе ставлення, до старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення із займаної посади.
17. Позивачка, вважаючи спірний наказ протиправним, звернулась до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про законність накладення спірного дисциплінарного стягнення на позивачку. Під час спірного випадку ОСОБА_1 повідомила працівникам ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» мету прибуття та у зв'язку з цим надала лише посвідчення поліцейського та відношення, яке нею було підготовлене. Жодних документів, визначених Розділом IV Глави 4 пункту 3 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, позивачкою надано не було.
19. Обираючи вид дисциплінарного стягнення, відповідач врахував службову характеристику ОСОБА_1 , в якій зазначено, що вона систематично допускає порушення службової дисципліни, за характером імпульсивна, повагою колег не користується.
20. Окрім того, судами попередніх інстанцій також враховано, що наказом ГУ НП від 19 червня 2023 року № 1462 відносно позивачки вже застосовувалось дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, вказаний наказ був діючим на момент вчинення дисциплінарного проступку та на момент проведення службового розслідування, тому його було враховано, як обставину, яка обтяжує відповідальність поліцейського.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Касаційне провадження за скаргою позивачки відкрито на підстав пункту 4 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
22. У касаційній скарзі позивачка посилається на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України. Вважає, що суд першої інстанції проігнорував її клопотання про витребування у відповідача відеозапису з КПП від ДУ «Закарпатська УВР № 9» за 21 листопада 2023 року.
23. Скаржниця наголосила, що під час проведення службового розслідування відповідач вказаний вище відеозапис не досліджував, що впливає на те, чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення. На думку ОСОБА_1 , без дослідження вказаного відеозапису щодо її спілкування з працівниками ДУ «Закарпатська УВР № 9» висновки судового службового розслідування і рішення судів є передчасними, а судовий розгляд не був забезпечений певним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин у справі, як того вимагає стаття 196 КАС України.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
25. Спір у цій справі виник у зв'язку з накладенням на старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського РУН ГУНП в Закарпатській області капітана поліції дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади. Підставою притягнення вказаної особи до дисциплінарної відповідальності стало порушення службової дисципліни та етичних правил поведінки.
26. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про наявність підстав для накладення вказаного дисциплінарного стягнення на позивачку.
27. Верховний Суд вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 під час виконання своїх службових повноважень вступила в словесний конфлікт з працівниками ДУ «Закарпатська УВР № 9», вимагаючи в зухвалій формі запустити її на режимну територію за для проведення слідчих дій з арештованим.
29. Під час службового розслідування встановлено, що позивачка не надала документи щодо наявності саме в неї права проводити слідчі процесуальні дії з арештованим. Про конфліктну ситуацію, що виникла, Ужгородському РУН ГУНП в Закарпатській області повідомлено безпосередньо керівником ДУ «Закарпатська УВР № 9».
30. Отже, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, встановили, що спірна конфліктна ситуація виникла саме внаслідок поведінки ОСОБА_1 .
31. Однак, у касаційній скарзі позивачка наголошує, що саме через протиправні дії працівників ДУ «Закарпатська УВР № 9» відбувся конфлікт, а тому всі обвинувачення щодо неї є надуманими.
32. Пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
33. Узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських є Правила етичної поведінки поліцейських. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
34. Абзацами першим, другим, сьомим, восьмим, десятим пункту 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
35. Відповідно до пункту 3 Розділу VI Правил етичної етики за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
36. Згідно зі статтею 38 Закону № 1700-VII поліцейські під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
37. Таким чином, на поліцейських чинним законодавством покладено обов'язок дотримуватись норм етики, бути ввічливими, контролювати свою поведінку та емоції як у робочий, так і в не робочий час, поведінка поліцейського повинна бути прикладом для суспільства.
38. Верховний Суд неодноразово наголошував, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
39. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
40. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
41. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
42. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22, від 30 вересня 2024 року у справі № 600/5128/23-а.
43. Аналізуючи наведені вище норми права та сформовані правові висновки Верховного Суду, колегія суддів наголошує, що особа, яка несе службу у поліції, особливо перебуваючи на посаді слідчого, не може допускати зухвалої, зверхньої поведінки, створення конфліктних ситуацій при спілкуванні з колегами. Проте, за для визначення правомірності притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за відповідну поведінку судам необхідно встановити усі обставини конфліктної ситуації, що виникла.
44. Приймаючи оскаржувані рішення, суди вказали, що позивачкою були знехтувані етичні норми поведінки співробітника поліції, а її поведінка свідчить про порушення службової дисципліни.
45. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
46. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України з огляду на таке.
47. Частина друга статті 73 КАС України визначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
48. За правилами частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
49. Частиною першою статті 91 КАС України встановлено, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
50. Згідно з частиною першою статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи, відео- та звукозаписи.
51. При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
52. Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.
53. Згідно з частиною першою статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
54. Пунктом 3 частини першої статті 44 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.
55. Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
56. Відповідно до частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
57. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судовий розгляд не був забезпечений повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин справи, як того вимагає стаття 196 КАС України. Позивачка зазначає, що під час проведення службового розслідування відповідач не досліджував відеозапис, що напряму впливає на встановлення того, чи дійсно у її діянні є склад дисциплінарного порушення. Вважає, що без дослідження відеозапису від 21 листопада 2023 року з приміщення ДУ «Закарпатська УВР № 9» стосовно її спілкування з його працівниками висновки і службового розслідування, і рішення судів є передчасними.
58. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка подавала клопотання про витребування відеозапису від ДУ «Закарпатська УВР №9» з території КПП, холу та клопотання про виклик свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також молодшого інспектора відділу режиму охорони ДУ «Закарпатська УВР № 9», який ніс службу на КПП, з метою відтворення подій, які відбулись 21 листопада 2023 року. У клопотанні ОСОБА_1 зазначила, що вказані докази могли б підтвердити факт відсутності порушень нею Правил етичної поведінки поліцейських 21 листопада 2023 року при спілкуванні з працівниками ДУ «Закарпатська УВР № 9».
59. Проте, Закарпатським окружним адміністративним судом протокольними ухвалами від 11 березня 2024 року та 22 березня 2024 року у задоволенні вказаних клопотань було відмовлено.
60. В апеляційній скарзі позивачка також наголошувала на безпідставній відмові в задоволенні її клопотань судом першої інстанції, проте суд апеляційної інстанції проігнорував ці доводи апеляційної скарги.
61. Колегія суддів зазначає, що суд може задовольнити або відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів. Це його дискреційне право, але воно має бути обґрунтованим та відповідати меті всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
62. Таким чином, для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити докази, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: відеозапис з КПП ДУ «Закарпатська УВР № 9» від 21 листопада 2023 року. Окрім цього, надати оцінку всім матеріалам справи дисциплінарного провадження в рамках яких поза увагою судів залишилось пояснення чергового інспектора з КПП ДУ «Закарпатська УВР № 9» від 21 листопада 2023 року відібрані в межах службового розслідування, прізвище, ім'я та по батькові якого у висновку службового розслідування відсутні, про що вказувала позивачка в судах попередніх інстанцій, оскільки зазначене впливає на суть її порушеного права.
63. Крім того, позивачка у касаційній скарзі звертає увагу, що опосередкованим доказом того, що вона мала при собі всі необхідні документи для роботи в СІЗО є той факт, що, все ж таки, вона була допущена до режимних приміщень ізолятора і виконала доручення прокурора Ужгородської окружної прокуратури від 21 листопада 2023 року. Однак судами попередніх інстанцій ця суттєва обставина не була належним чином врахована.
64. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають одному із ключових завдань адміністративного судочинства - справедливому вирішенню судом спору (частина перша статті 2 КАС України).
65. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2024 року (справа № 990/49/23) зазначила, що як обов'язок із доказування потрібно розуміти закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
66. При цьому, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб'єкта владних повноважень. Проте наголосила, що покладення такого тягаря доказування на відповідача не звільняє від права та обов'язку позивача - приватної особи - спростувати надані відповідачем докази.
67. Таким чином, враховуючи, що адміністративне судочинство повинно здійснюватися на засадах рівності усіх учасників справи, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що необґрунтована відмова суду першої інстанції у витребуванні доказів та ігнорування цієї обставини під час апеляційного розгляду свідчить про позбавлення позивачки права на здійснення свого права та обов'язку щодо спростування доказів і фактів, наданих до суду відповідачем.
68. Колегія суддів зазначає, що відмова суду витребувати докази порушує принципи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які гарантують право особи на справедливий суд та рівність процесуальних засобів сторін (принцип рівності можливостей).
69. Суд має дотримуватися справедливого правосуддя та забезпечувати дієвий змагальний процес сторін.
70. Відповідно на це вказує частина перша статті 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. А також частина четверта цієї ж статті, згідно з якою суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
71. Тому, позивачка не здійснила реалізацію свого права на справедливий розгляд, оскільки фактично була позбавлена можливості надати суду докази, які були б рівними за силою та переконанням.
72. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
73. На основі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувані судові рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
74. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору; оцінити доказам з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі; надати оцінку обставинам аргументам сторін і, у залежності від установленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
75. З огляду на результат розгляду касаційних скарг судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року скасувати, а справу № 260/271/24 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.В. Жук
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду