26 січня 2026 року
м. Київ
справа №360/1798/25
адміністративне провадження № К/990/597/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні позивачу у період з 30 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 30 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року включно сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29 січня 2020 року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (за період з 30 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 (за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано у семиденний строк з дня отримання ухвали суду усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.
02 грудня 2025 року від апелянта до канцелярії Першого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у задоволені вказаного клопотання відмовлено, запропоновано у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали суду усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
05 січня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У постановах Верховного Суду у справі № 182/1768/17(6-а/0182/50/2018) від 24 лютого 2020 року, № 420/4676/19 від 14 серпня 2020 року, № 320/7209/19 від 28 грудня 2020 року, № 744/658/20 від 21 лютого 2020 року зроблено висновок про те, що залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх виправлення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 03 грудня 2025 року.
Таким чином, станом на 11 грудня 2025 року вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані.
Враховуючи викладене, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 360/1798/25 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки останнім недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі суду від 03 грудня 2025 року у встановлений судом строк скаржником усунуто не було.
При цьому, Верховний Суд викладав висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 02 липня 2024 року у справі № 160/19149/23, від 09 травня 2024 року у справі № 140/21484/23, від 25 липня 2023 року у справі № 160/23498/21 та інші. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у вищевказаних постановах.
Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків, правильно застосував положення частини другою статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС У країни, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк О.В. Кашпур В.М. Соколов А.Г. Загороднюк І.В. Желєзний В.М. Соколов