26 січня 2026 року
м. Київ
справа №440/589/23
адміністративне провадження №К/990/863/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., перевіривши касаційну скаргу Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №440/589/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова №168) у розмірі до 100000 грн, за період з 27 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 100000 грн, за період з 27 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд».
Ухвалами Верховного Суду від 13 листопада, 04 та 24 грудня 2025 року касаційні скарги Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , повернуто скаржнику.
06 січня 2026 року представник позивача вчетверте звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з наступних підстав.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як зазначає у касаційній скарзі скаржник, копію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 440/589/23 надіслано 07 жовтня 2025 року до електронного кабінету представника позивача - адвоката Мандрика Владислава Володимировича у підсистемі «Електронний суд». Водночас, касаційну скаргу через підсистему «Електронний суд» подано до Верховного Суду 06 січня 2026 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник подав заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалами Верховного Суду від 13 листопада, 04 та 24 грудня 2025 року касаційні скарги повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Враховуючи зазначене, просить поновити строк на касаційне оскарження.
Вирішуючи заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більше за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Наявність права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Беручи до уваги положення частин першої та другої статті 329 КАС України, та враховуючи ненадання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Окрім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 цього Кодексу підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 лютого 2025 року в справі № 560/3312/23.
У цьому зв'язку принагідно зауважити, що Верховний Суд уже надавав пояснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення цієї підстави касаційного оскарження судового рішення. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що твердження скаржника про незастосування судом апеляційної інстанції пункту 4 Наказу Адміністрації ДПСУ №392/0/81-22-АГ та пункту 3 Наказу Адміністрації ДПСУ №628/0/81-22-АГ не підтверджується змістом оскаржуваної постанови та фактично зводиться до незгоди з результатом оцінки доказів, здійсненої судом апеляційної інстанції. Посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо можливості підтвердження безпосередньої участі у бойових діях різними видами документів також не свідчить про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у цій справі апеляційний суд не заперечував такої можливості, а виходив з конкретних фактичних обставин та змісту поданих доказів. Висновки суду апеляційної інстанції зумовлені відмінністю доказової бази та не свідчать про відступ від правової позиції Верховного Суду.
Однак, як убачається з поданої касаційної скарги (вчетверте) скаржник не врахував зауваження, викладені в ухвалі Верховного Суду від 24 грудня 2025 року, її зміст є ідентичним попередньо поданій касаційній скарзі, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою. Це свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, наданих судом касаційної інстанції.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави для касаційного оскарження судового рішення та з чітким посиланням на пункти частини четвертої, п'ятої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску Мандриком Владиславом Володимировичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №440/589/23.
Касаційну скаргу Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №440/589/23 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді Л. О. Єресько
А. Г. Загороднюк