26 січня 2026 року
м. Київ
справа №280/1274/25
адміністративне провадження № К/990/3277/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 280/1274/25 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Комунальне некомерційне підприємство «Санаторій медичної реабілітації «Глорія звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13 серпня 2024 року за №34814/6/08-01-04-05-03 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового зобов'язання;
- визнати поважними обставини, що унеможливлюють виконання Комунальним некомерційним підприємством «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради покладених на нього податкових обов'язків;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про неможливість своєчасного виконання Комунальним некомерційним підприємством» Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної своїх податкових обов'язків зазначених в Заяві від 31 липня 2024 року за №153, з зазначенням дати відновлення такої можливості - дату отримання позивачем такого рішення;
- зобов'язати відповідача визнати недійсним акт камеральної перевірки №14260/08-01-04-07/02005154 від 13 вересня 2024 року та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2024 року за №00195180407, складене на підставі Акту камеральної перевірки №14260/08-01-04-07/02005154 від 13 вересня 2024 року;
- зобов'язати відповідача визнати недійсним акт камеральної перевірки №14261/08-01-04-07/02005154 від 13 вересня 2024 року та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2024 року за №00195190407, складене на підставі Акту камеральної перевірки №14261/08-01-04-07/02005154 від 13 вересня 2024 року;
- зобов'язати відповідача визнати недійсним акт камеральної перевірки №16388/08-01-04-07/02005154 від 23 жовтня 2024 року, та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2024 року за №00220370409, складене на підставі Акту камеральної перевірки №16388/08-01-04-07/02005154 від 23 жовтня 2024 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку від 13 серпня 2024 року за №34814/6/08-01-04-05-03, прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області відносно Комунального некомерційного підприємства «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради.
Зобов'язано ГУ ДПС у Запорізькій області повторно розглянути заяву Комунального некомерційного підприємства «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради та відповідні документи за вх.№41064/6 від 31 липня 2024 року про відсутність можливості виконання податкових обов'язків, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 23 жовтня 2024 року за №00195180407, яким до Комунального некомерційного підприємства «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради за платежем «Податок на додану вартість» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 3060 грн. 00 коп.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 23 жовтня 2024 року за №00195190407, яким до Комунального некомерційного підприємства «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 11734 грн 64 коп.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 23 жовтня 2024 року за №00195190407, яким до Комунального некомерційного підприємства «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 22278 грн 89 коп. В іншій частині позовної заяви відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно із частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що справа має значний суспільний інтерес є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано, а спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, -
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 280/1274/25 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.В. Дашутін О.О. Шишов М.М. Яковенко