26 січня 2026 року
м. Київ
справа №640/16137/20
адміністративне провадження №К/990/3245/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року
у справі №640/16137/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
20 січня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі №640/16137/20, предметом спору у якій є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 26 квітня 2017 року № 1368101-1305 про сплату земельного податку на суму 66729,71 гривень та від 27 березня 2018 року № 21028-1305-2652 про сплату земельного податку на суму 66729,71 гривень.
Ухвалами від 31 грудня 2025 року та 14 січня 2026 року Верховний Суд повертав касаційні скарги ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю обґрунтування підстав касаційного оскарження.
У втретє поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Цей пункт вказує на те, що у касаційній скарзі треба вказати причину, через яку Ви її подаєте, і при цьому потрібно послатися на конкретну норму закону (один з пунктів частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України), яка дозволяє подавати касацію з цієї причини і обґрунтувати посилання на цей пункт.
Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Касаційна скарга - це спосіб оскаржити рішення суду в найвищій судовій інстанції після того, як справа вже пройшла суд першої інстанції та апеляцію. Щоб касаційна скарга була прийнята, вона повинна бути правильно оформлена і чітко пояснювати, чому рішення суду є неправильним.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає кілька підстав, за якими можна подати касаційну скаргу.
Перша підстава (пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України), у разі коли суд не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у подібних справах. У такому випадку скаржнику необхідно вказати, яку саме норму застосовано судами неправильно та чітко вказати на висновок Верховного Суду, який судами помилково не застосовано.
Друга підстава (пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України), у разі коли суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, проте скаржник вважає за необхідне відступити від відповідних висновків Верховного Суду. В такому випадку скаржнику необхідно вказати висновок Верховного Суду, щодо застосування норми права, та обґрунтувати необхідність відступлення від відповідного висновку.
Третя підстава (пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України), у разі коли відсутній висновок Верховного Суду. У такому випадку скаржнику необхідно вказати, щодо якої норми відсутній висновок Верховного Суду, як відповідну норму застосовано судом апеляційної інстанції, і як скаржник вважає за необхідне застосовувати цю норму.
Четверта підстава (пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) пов'язується з частинами другою і третьою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи четверту підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно звернути увагу Суду на процесуальні порушення допущені судами попередніх інстанцій при розгляді справи. При цьому скаржник обов'язково повинен зіслатися і обґрунтувати хоча б одне порушення визначене частинами другою або третьою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, посилаючись на четверту підставу касаційного оскарження (пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України), однією з вимог касаційної скарги повинно бути саме направлення справи на новий розгляд або на продовження розгляду. Суд у випадку виявлення процесуальних порушень за результатами перегляду касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднані з частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу позбавлений можливості скасувати рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, Суд звертає увагу ОСОБА_1 на необґрунтованості підстав поданої касаційної скарги, зокрема, з огляду на те, що позивач визначивши підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не обґрунтував жодне порушення визначене частинами другою або третьою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, скаржник посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, проте не враховує того факту, що за наслідками перегляду касаційної скарги на цій підставі, у випадку виявлення відповідних процесуальних порушень, Суд позбавлений можливості скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 необхідно подати уточнюючу касаційну скаргу, в якій навести підстави касаційного оскарження враховуючи наведене вище правове регулювання.
Частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору.
До втретє поданої касаційної скарги скаржником на підтвердження сплати судового збору додано незрозумілий документ, який не містить жодних реквізитів.
Ознайомившись з вперше поданою касаційною скаргою, Судом встановлено, що до зазначеної касаційної скарги додано платіжне доручення №8814-4488-7620-7917 від 30 грудня 2025 року, яке підтверджує сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у справі №640/16137/20.
Суд звертає увагу скаржника на тому, що кожне касаційне провадження формується окремо, відтак документи подані в межах одного провадження, не можуть автоматично переноситися в інше провадження.
У зв'язку з зазначеним, Суд вважає за необхідне витребувати у ОСОБА_1 платіжне доручення №8814-4488-7620-7917 від 30 грудня 2025 року, яке підтверджує сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у справі №640/16137/20.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки, шляхом надсилання до суду уточнюючої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження враховуючи наведене вище правове регулювання та платіжне доручення №8814-4488-7620-7917 від 30 грудня 2025 року, яке підтверджує сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у справі №640/16137/20.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 243, 330, 332 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі №640/16137/20 - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк