про залишення касаційної скарги без руху
26 січня 2026 року
м. Київ
справа №560/8633/25
адміністративне провадження №К/990/1917/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л. В.
суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, і
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо неврахування заробітної плати, вказаної в довідках Київської митниці Державної митної служби України від 12 травня 2023 № 73 та від 12 травня 2023 року № 74 при здійсненні на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 560/21047/23 переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII;
-зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 25 травня 2023 року (дати первинного звернення) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, 3 урахуванням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 560/21047/23 та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12 травня 2023 року № 73 та від 12 травня 2023 року № 74, виданих Київською митницею Державної митної служби України, та здійснювати виплату такої пенсії з 25 травня 2023 року з урахуванням раніше проведених виплат.
Суд першої інстанції розгляд справи здійснював в порядку спрощеного позовного провадження.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 3 липня 2025 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо проведення ОСОБА_1 з 25 травня 2023 року розрахунку пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ без врахування довідок від 17 лютого 2021 року №22 та від 12 травня 2023 року №73 та №74, виданих Київською митницею Державної митної служби України.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 25 травня 2023 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням розміру заробітної плати, зазначеної в довідках від 12 травня 2023 року №73 та №74, виданих Київською митницею Державної митної служби України та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 у справі №560/21047/23.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
ГУ ПФУ в Хмельницькій області не погодилося з рішенням суду першої інстанції і подало апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2025 року, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 липня 2025 року скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Своє рішення обґрунтував тим, що доводи позивача у цій справі фактично зводяться до незгоди з діями ГУ ПФУ в Хмельницькій області, вчиненими на виконання рішення суду у справі № 560/21047/23. Однак, не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду (судовий контроль).
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції і через свого представника адвоката Приходька Андрія Анатолійовича за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, наводить відповідне обґрунтування, вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув та вирішив справу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права та як на підставу касаційного оскарження судових рішень визначає норми, передбачені підпунктом «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), бо порушені у цій справі питання мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а сама справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення.
Колегія суддів перевірила наведене в касаційній скарзі обґрунтування і дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Правила статті 330 КАС України встановлюють форму та зміст касаційної скарги.
Згідно із частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.
Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо наявності підстав, передбачених у частині п'ятій статті 328 КАС України, не звільняє особу від обов'язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Некоректне (помилкове) зазначення підстав касаційного оскарження або їх зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, та некоректне зазначення судових рішень, що оскаржуються, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Аргументи скаржника зводяться лише до зазначення незгоди із оскаржуваним рішенням, проте не зазначено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги Суд зауважує, що скаржником не наведено жодних підстав, передбачених імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справі №560/8633/25, та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід зазначити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 330 цього Кодексу до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
На підставі підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028 грн.
Частина перша статті 4 Закону № 3674 визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою становить 1 937 грн 92 коп. (3 028 * 0,4 = 1 211,20 * 200% = 2 422,40*0.8).
Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; призначення платежу: 101 ____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ____ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _____ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва суду, де розглядається справа).
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід надати суду документ на підтвердження сплати судового збору або доказів, які б були вагомими підстави для звільнення від сплати цього платежу та зазначити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою статті 328 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись статями 169, 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л. В. Тацій
Судді А. І. Рибачук
С. Г. Стеценко