ф
26 січня 2026 року
м. Київ
справа №380/10188/24
адміністративне провадження № К/990/2376/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 380/10188/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просив:
- визнати дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування і невиплати позивачу компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати доплат за науковий ступінь та вчене звання з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року, з 28 лютого 2022 року по 25 квітня 2022 року; з 01 березня 2018 року по день їх фактичної виплати;
- зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати доплат за науковий ступінь та вчене звання з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року, з 28 лютого 2022 року по 25 квітня 2022 року; з 01 березня 2018 року по день їх фактичної виплати - 27 квітня 2024 року відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням доплати за період із 01 січня 2016 року по 23 вересня 2020 року індексації грошового забезпечення, доплати за науковий ступінь доктора наук за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25%, доплати за вчене звання доцента за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25% відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про вищу освіту», перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року;
- зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби з урахуванням доплати за період із 01 січня 2016 року по 23 вересня 2020 року індексації грошового забезпечення, доплати за науковий ступінь доктора наук за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25%, доплати за вчене звання доцента за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25% відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про вищу освіту», перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року;
- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не видання нового грошового атестату та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача (надбавок, доплат, підвищень) та премії (за 24 місяці військової служби перед звільненням) для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (зі змінами) із зазначенням індексації грошового забезпечення доплати за науковий ступінь доктора наук за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25%, доплати за вчене звання доцента за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25% відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про вищу освіту», перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року;
- зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного видати новий грошовий атестат та нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, доплати за науковий ступінь доктора наук за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25%, доплати за вчене звання доцента за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25% відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про вищу освіту», перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, для подання її з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 24 вересня 2020 року, направити їх з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 24 вересня 2020 року;
стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 01 січня 2016 року, доплати за науковий ступінь доктора наук за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25%, доплати за вчене звання доцента за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року у розмірі 25% відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про вищу освіту», перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення 27 квітня 2024 року, перерахунку грошового забезпечення та вихідної допомоги при звільненні з військової служби, за період з 23 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року, з урахуванням принципів справедливості та співмірності у розмірі 170000,00 грн, а за період з 20 липня 2022 року у сумі 173389,58 грн, з урахуванням положень статті 117 КЗпП України за 182 дні по 952,69 гривні в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яка полягає у нездійсненні перерахунку і виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, обчислених із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та із урахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання судового рішення від 03 листопада 2022 року у справі № 380/10690/22 за вересень 2020 року.
Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок і виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, обчислених із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та із урахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання судового рішення від 03 листопада 2022 року у справі № 380/10690/22 за вересень 2020 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року та з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною першою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно із частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник посилається на підстави встановлені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє вказані доводи, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Однак, скаржник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи та за таких конкретних обставин.
У Рішенні від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції під час перегляду в касаційному порядку судових рішень має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та / або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя. Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в у процесуальному законі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Суд зазначає, що справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Отже, допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Водночас заявником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її виняткового значення, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
У касаційній скарзі скаржник посилається на висновки викладені у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15, від 31 липня 2019 року справа №826/3398/17, 22 жовтня 2019 року справи №826/2447/18 та №520/3505/19, 31 жовтня 2019 року у справі №826/3397/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 05 березня 2021 року у справі №120/3276/19-а, від 29 квітня 2021 року у справі №240/10130/19, від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22.
Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Так, при встановленні доцільності посилання скаржника на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на яку він посилається.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
За обставинами цієї справи, судами попередніх інстанцій зазначено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 380/10690/22 визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 23 вересня 2020 року. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця для розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по вересень 2020 року з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця для розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з врахування виплачених сум. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та не виплати з 30 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 23 вересня 2020 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 23 вересня 2020 року, грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2016 по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІП «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Крім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 380/12124/23 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано накази начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 272-АД від 25.05.2018 «Про виплату доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовцям Національної академії сухопутних військ» №185-АД від 24 березня 2020 року «Про виплату доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовцям Національної академії сухопутних військ» щодо встановлення та виплати позивачу з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5 % від посадового окладу та за вчене звання доцента у розмірі 5% від посадового окладу. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивачу з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року з урахуванням надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу та за вчене звання доцента у розмірі 25% від посадового окладу. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 23 вересня 2020 року з урахуванням надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу та за вчене звання доцента у розмірі 25% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання судового рішення від 03 листопада 2022 року у справі № 380/10690/22, відповідачем 26 грудня 2023 року виплачену позивачу 80 624,07 грн індексації грошового забезпечення та 42820,91 грн частини перерахованого грошового забезпечення, що підтверджується наданими позивачем виписками про зарахування на картку та не заперечується відповідачем. 27 квітня 2024 року на виконання судового рішення від 03 листопада 2022 року у справі № 380/10690/22, відповідачем виплачену позивачу компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 23 вересня 2020 року, грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01 січня 2016 року по день їх фактичної виплати, у розмірі 78 860,86 грн, що також підтверджується наданою позивачем випискою про зарахування на картку та не заперечується відповідачем.
Щодо позовних вимог про стягнення з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні з урахуванням положень статті117 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент вирішення цієї справи ще не здійсненого повного розрахунку при звільненні, а відтак є неможливим установлення розміру усіх належних звільненому працівникові сум.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також в касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає таке.
Суд звертає увагу скаржника, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це посилатися.
Також посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено: 1) чітко яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно 2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та / або процесуального права; 3) необхідності висновку Верховного Суду щодо цієї норми, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 248, 328, 333, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 380/10188/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак В.Е. Мацедонська