26 січня 2026 року
м. Київ
справа №320/12503/25
провадження № К/990/55590/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики (Мінсоцполітики) про визнання протиправними дій, відшкодування моральної шкоди,
29 грудня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 30 грудня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур О. В. з 12 січня 2026 року по 23 січня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 06 січня 2026 року № 9/0/6-26, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу суддів з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики (Мінсоцполітики), в якому просив:
- визнати право позивача на належне виконання відповідачами зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.6 та 19 Конституції) (право на законослухняність осіб публічного права);
- визнати протиправним та нечинним Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд (далі Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 року №261 в частині визначення віку 65 років особам, які не мають права на пенсію (підпункт 1 пункту 5 Порядку), в частині подання документів для призначення соціальної допомоги, а саме: декларація про доходи та майновий стан осіб для призначення соціальної допомоги, складена за формою, встановленою Мінсоцполітики та Інформація про склад сім'ї (пункт 10 Порядку);
- визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 року №261 в редакції від 18 серпня 2017 року якою затверджений протиправний Порядок (далі дії);
- визнати форму Декларації у Додатку 9 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги (пункт 2.5 глави 2), яка затверджена наказом Мінсоцполітики України 17.07.2019 року №1106 протиправною та нечинною (далі дії);
- визнати що цими протиправними діями відповідачами порушені права позивача на їх законослухняність та встановлення обов'язку, який задля отримання позивачем права на соціальну допомогу примушує його порушувати Конституцію та Закон і права громадян (порушення права не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази - ст.60 Конституції);
- визнати, що відповідачами порушенням прав позивача йому нанесено моральної шкоди стягнути з Державного бюджету України на мою користь суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000000 грн 00 коп.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року, позов ОСОБА_1 повернув позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
Вважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 320/12503/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики (Мінсоцполітики) про визнання протиправними дій, відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська