26 січня 2026 року
м. Київ
справа №280/3128/25
адміністративне провадження № К/990/1075/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправими та скасування пунктів наказів,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправими та скасування пунктів наказів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 39 параграфу 7 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 879-РС від 25.12.2023 стосовно ОСОБА_1 як такий, що не був реалізований. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини з 29.12.2023, зарахувавши до його вислуги років період служби з 29.12.2023 до 07.02.2025 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 29.12.2023 до 07.02.2025, виходячи з його грошового забезпечення (середнього заробітку), який він отримував до переведення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з цим судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення/розстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто заявнику.
07 січня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 20 листопада 2025 року, а саме у зв'язку із несплатою судового збору.
В касаційній скарзі скаржник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 подала заявку на виділення бюджетних асигнувань на сплату судового збору та виконання судових рішень за КЕКВ 2800 до забезпечувального органу військової частини НОМЕР_2 . Станом на 02 грудня 2025 року фінансування на казначейські рахунки військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов'язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що усвідомлюючи неможливість виконати вимоги ухвали про без руху у встановлений судом строк, учасник справи мав можливість використати процесуальний інструмент, передбачений приписами частини другої статті 121 КАС України, а саме звернення із заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у встановлений судом строк, проте цієї процесуальної дії відповідачем вчинено не було. Замість цього скаржник на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 20 листопада 2025 року надіслав клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору, яке судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні, що стало наслідком повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Верховний Суд наголошує, що надання процесуальних переваг одній із сторін, в тому числі шляхом відстрочення сплати судового збору без надання, як зазначив суд апеляційної інстанції, доказів на підтвердження вжиття заходів для отримання фінансування, нівелює закладені законодавцем принципи адміністративного судочинства в частині процесуальної рівності.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправильної постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги від 08 грудня 2025 року.
Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 грудня 2025 року про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року в адміністративній справі позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправими та скасування пунктів наказів.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.Р. Радишевська
В.М. Соколов