26 січня 2026 року
м. Київ
справа №320/10720/24
адміністративне провадження № К/990/1005/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому просила суд:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України № 224-К від 05 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста загального відділу Управління справами Апарату Верхової Ради України з 06 лютого 2024 року;
- стягнути з Управління справами Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2024 року по дату ухвалення рішення суду про поновлення на посаді.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
07 січня 2026 року безпосередньо до Верховного Суду позивач подала касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з державної служби.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Київським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послалася на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки, ситуації із незаконними звільненнями державних службовців наразі є одним з найбільш поширеними та болючими категоріями судових справ. Також скаржник вказує, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незаконне звільнення призвело до дуже негативних наслідків життєдіяльності позивача.
Верховний Суд відхиляє викладені доводи, оскільки посилання скаржника на фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовної практики є декларативним і не підтверджене наведенням конкретної проблеми неоднакового застосування норм права судами касаційної інстанції чи відсутності відповідної правової позиції Верховного Суду. Сам по собі факт поширеності спорів щодо звільнення державних службовців не свідчить про наявність виключної правової проблеми або необхідність формування нової правової позиції.
Так само твердження про виняткове значення справи для скаржника з огляду на негативні наслідки звільнення має суб'єктивний характер і не виходить за межі звичайних наслідків, притаманних цій категорії спорів. Такі обставини не є самі по собі підставою для касаційного перегляду судових рішень у справі, розглянутій у порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.Р. Радишевська В.М. Соколов