26 січня 2026 року
м. Київ
справа №240/22504/24
адміністративне провадження № К/990/676/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування відмови,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області, в якому просила:
-визнати протиправною та скасувати відмову Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, яка викладена у листі № Ш-89/6/7401- 24/7401.21/125-24 від 22.10.2024, щодо неприйняття у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
-зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області повторно розглянути та прийняти у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) декларацію про відмову від іноземного громадянства від 24 вересня 2024 року замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року, позов задоволено.
05 січня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо неприйняття у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Житомирським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідач в обґрунтування того, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зазначає, що: «в розумінні абзацу 13 частини першої статті 1 Закону № 2235-ІІІ, нездійсненням процедури припинення громадянства певної держави? Чи варто це тлумачити, як нездійснення такої процедури взагалі, чи достатньо нездійснення такої процедури на території України? Враховуючи, що законодавством передбачена можливість виконати зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом 12 місяців з дня припинення або скасування воєнного стану, чи є підстави для звернення особи під час воєнного стану з декларацією про відмову від громадянства російської федерації у зв'язку з відсутністю можливості припинити громадянство вказаної держави?».
Верховний Суд відхиляє викладені доводи, позаяк саме по собі формулювання та задавання питань у касаційній скарзі не є належним обґрунтуванням підстави, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Посилання на фундаментальне значення справи не може зводитися до переліку абстрактних або дискусійних питань, без наведення мотивів, чому їх вирішення виходить за межі конкретного спору, зумовлює необхідність відступу від усталеної практики або формування нового правового висновку Верховного Суду.
Натомість скаржник обмежився лише постановкою запитань щодо тлумачення норм матеріального права, не обґрунтувавши наявності різного підходу судів до їх застосування, правової невизначеності чи відсутності правової позиції Верховного Суду з відповідних питань. За таких обставин задавання питань не може вважатися доведенням фундаментального значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики і не утворює підстав для касаційного перегляду судових рішень у розумінні підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник послався на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що ця справа має виняткове значення для УДМС у Чернігівській області, оскільки передчасне прийняття в особи декларації замість виконання нею зобов'язання з припинення іноземного громадянства може мати наслідком ситуацію, коли особа, яка набула громадянство України з умовою виходу з громадянства російської федерації, у підсумку зберігає належність до громадянства держави- агресора, що не є доцільним з погляду інтересів національної безпеки України.
Верховний Суд відхиляє викладені доводи, позаяк посилання скаржника на те, що справа має виняткове значення для УДМС у Чернігівській області, ґрунтується виключно на його власному сприйнятті наслідків ухвалених судових рішень та зводиться до міркувань доцільності і потенційних ризиків загального характеру. Водночас виняткове значення справи у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути об'єктивно зумовлене особливостями конкретного спору, а не абстрактними припущеннями про можливі негативні наслідки для діяльності органу державної влади.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування відмови.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності -засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур