26 січня 2026 року
м. Київ
справа №440/4947/25
провадження № К/990/54887/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду,
25 грудня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 26 грудня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович М. І. з 12 січня 2026 року по 16 січня 2026 року перебував у відпустці на підставі наказу від 06 січня 2026 року № 9/0/6-26, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур О. В. з 12 січня 2026 року по 23 січня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 06 січня 2026 року № 9/0/6-26, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу суддів з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду, прохальна частина позовної заяви містить такі вимоги:
- визнати наведені в позовній заяві порушення Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, триваючими правопорушеннями та поновити пропущений строк для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом порушених прав;
- стягнути з виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 200000 (Двісті тисяч) гривень.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 02 липня 2025 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, яка полягає у не вирішенні питання перегляду встановленого графіка побачень, що викладені у заявах ОСОБА_1 від 11 квітня 2024 року та 04 червня 2024 року.
Зобов'язав виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 11 квітня 2024 року та 04 червня 2024 року про перегляд встановленого графіка побачень та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Визнав протиправною відмову виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради в наданні запитуваної інформації згідно із заявою ОСОБА_1 від 04 січня 2024 року про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми).
Зобов'язав виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 січня 2024 року про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 970 (дев'ятсот сімдесят) гривень.
08 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 440/4947/25.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2025 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 440/4947/25 - залишив без змін.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
Щодо оскарження ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року в касаційному порядку Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі автор просить переглянути у касаційному порядку, ухвалу суду першої інстанції якою відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі, після її перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі, відсутня у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку відповідно до частини другої статті 328 КАС України.
Враховуючи те, що у частині другій статті 328 КАС України наведений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі, а також постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 440/4947/25 відсутні.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 440/4947/25 в касаційному порядку, Верховний Суд зазначає таке.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження автор скарги вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Своєю чергою, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 440/4947/25 відсутні.
Керуючись статтями 3, 328, 330, 332, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 440/4947/25.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 440/4947/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська