26 січня 2026 року
м. Київ
справа №400/9540/25
адміністративне провадження № К/990/353/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 12.02.2022, з 28.02.2022 до 09.03.2023 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.01.2020 до 12.02.2022, з 28.02.2022 до 09.03.2023.
Не погодившись з цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати до ухвалення судового рішення у справі або звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без з руху підстави несплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто заявникові.
06 січня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 05 грудня 2025 року, а саме у зв'язку з несплатою судового збору.
Так, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 17 грудня 2025 року виходив з того, що посилання скаржника на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, позаяк ця обставина не є встановленою законом підставою для відстрочення сплати судового збору.
В касаційній скарзі заявник зазначає про відсутність фінансування витрат на оплату судового збору.
Так, як видно з історії руху цієї справи, відповідач, подаючи апеляційну скаргу, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору. У задоволенні вказаного клопотання було відмовлено ухвалою від 05 грудня 2025 року та цією ухвалою залишено апеляційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору. Таким чином, з постановленням цієї ухвали у відповідача виник процесуальний обов'язок вчинити відповідну процесуальну дію - сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі. Водночас скаржник, замість вчинення відповідної процесуальної дії на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги про без руху, повторно подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, що стало наслідком у повторній відмові у задоволенні цього клопотання та повернення апеляційної скарги через невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Верховний Суд наголошує, що надання процесуальних переваг одній із сторін, в тому числі шляхом відстрочення сплати судового збору без обґрунтованих підстав, нівелює закладені законодавцем принципи адміністративного судочинства в частині процесуальної рівності.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправильної постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги від 14 квітня 2025 року.
Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 грудня 2025 року про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі, яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур В.М. Соколов