26 січня 2026 року
м. Київ
справа №520/25536/24
провадження № К/990/54596/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
24 грудня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 25 грудня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович М. І. з 12 січня 2026 року по 16 січня 2026 року перебував у відпустці на підставі наказу від 06 січня 2026 року № 9/0/6-26, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур О. В. з 12 січня 2026 року по 23 січня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 06 січня 2026 року № 9/0/6-26 у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу суддів з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 1568 годин несення служби в нічний час за періоди серпень 2018 - грудень 2018 року, січень 2019 - грудень 2019 року, вересень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 - лютий 2022 року, квітень 2022 - грудень 2022 року, січень 2023 - травень 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 1568 годин несення служби в нічний час за періоди серпень 2018 - грудень 2018 року, січень 2019 - грудень 2019 року, вересень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 - лютий 2022 року, квітень 2022 - грудень 2022 року, січень 2023 - травень 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 04 жовтня 2023 року (день звільнення) по день фактичної виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за 1568 годин несення служби в нічний час за періоди серпень 2018 - грудень 2018 року, січень 2019 - грудень 2019 року, вересень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 - лютий 2022 року, квітень 2022 - грудень 2022 року, січень 2023 - травень 2023 року, виходячи з нормативної формули положень статті 117 КЗпП України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з урахуванням принципу співмірності, законодавчо закріпленого статтею 117 КЗпП України у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців (з урахуванням обмежень, встановлених статтею 117 КЗпП України).
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 22 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 1568 годин несення служби в нічний час за періоди серпень 2018 - грудень 2018 року, січень 2019 - грудень 2019 року, вересень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 - лютий 2022 року, квітень 2022 - грудень 2022 року, січень 2023 - травень 2023 року.
Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 1568 годин несення служби в нічний час за періоди серпень 2018 - грудень 2018 року, січень 2019 - грудень 2019 року, вересень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 - лютий 2022 року, квітень 2022 - грудень 2022 року, січень 2023 - травень 2023 року.
Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 04 жовтня 2023 року (день звільнення) по день фактичної виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за 1568 годин несення служби в нічний час за періоди серпень 2018 - грудень 2018 року, січень 2019 - грудень 2019 року, вересень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 - лютий 2022 року, квітень 2022 - грудень 2022 року, січень 2023 - травень 2023 року, виходячи зі статті 117 Кодексу законів про працю України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 04 жовтня 2023 року (день звільнення) по день фактичної виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за 1568 годин несення служби в нічний час за періоди серпень 2018 - грудень 2018 року, січень 2019 - грудень 2019 року, вересень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 - лютий 2022 року, квітень 2022 - грудень 2022 року, січень 2023 - травень 2023 року, виходячи зі статті 117 Кодексу законів про працю України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнив частково, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 04 жовтня 2023 року (день звільнення) по день фактичної виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за 1568 годин несення служби в нічний час за періоди серпень 2018 - грудень 2018 року, січень 2019 - грудень 2019 року, вересень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 - лютий 2022 року, квітень 2022 - грудень 2022 року, січень 2023 - травень 2023 року, виходячи зі статті 117 Кодексу законів про працю України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців - скасував.
Прийняв у цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнив частково.
Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 05 жовтня 2023 року по 05 квітня 2024 року у сумі 2232 (дві тисячі двісті тридцять дві) гривні 43 копійки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача оскаржив їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставою для касаційного оскарження автор касаційної скарги зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає у помилковому тлумаченні статті 116, статті 117 КЗпП України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у співставленні з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23.
Однак, таке обґрунтування підстав звернення з касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції, правильно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
З урахуванням вищенаведеного у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 6 частини першої статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 520/25536/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська