26 січня 2026 року
м. Київ
справа №520/19812/21
провадження № К/990/53669/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Харківського апеляційного суду на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду, третя особа: Державна судова адміністрація України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
19 грудня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 22 грудня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович М. І. з 12 січня 2026 року по 16 січня 2026 року перебував у відпустці на підставі наказу від 06 січня 2026 року № 9/0/6-26, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур О. В. з 12 січня 2026 року по 23 січня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 06 січня 2026 року № 9/0/6-26 у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу суддів з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського апеляційного суду, третя особа: Державна судова адміністрація України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського апеляційного суду, яка виразилась в затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Харківський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21 травня 2020 року по 13 вересня 2021 року в сумі 5106847,5 грн;
- стягнути з Харківського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000 грн.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 23 червня 2025 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Харківського апеляційного суду щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 21 травня 2020 року по 13 вересня 2021 року.
Зобов'язав Харківській апеляційній суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 травня 2020 року по 13 вересня 2021 року в загальному розмірі 61282 (шістдесят одна тисяча двісті вісімдесят дві) гривні 14 коп.
В іншій частині позовні вимоги залишив без задоволення.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, апеляційну скаргу Харківського апеляційного суду залишив без задоволення, рішення суду - змінив виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови та виклав абзац 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:
"Зобов'язати Харківській апеляційній суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 травня 2020 року по 13 вересня 2021 року в загальному розмірі 66065 (шістдесят шість тисяч шістдесят п'ять) гривень п'ятдесят п'ять копійок.".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду 23 червня 2025 року у справі № 520/19812/21 залишив без змін.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківській апеляційній суд оскаржив їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Харківського апеляційного суду на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 520/19812/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду, третя особа: Державна судова адміністрація України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська