14 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 570/2703/25 пров. № А/857/44046/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року (суддя - Таргоній М.В., час ухвалення - 13:29 год., місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 18.09.2025),
в адміністративній справі №570/2703/25 за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського районного суду Рівненської області,
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Дядьковицької сільської ради Рівненського районного суду Рівненської області, в якому просила: 1) скасувати постанову №27 від 02 травня 2025 року адміністративної комісії виконавчого комітету Дядьковицької сільської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідач позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив у його задоволенні відмовити повністю.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15.09.2025 відмовлено у задоволенні позову.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також в зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відеоматеріал не може бути належним та допустимим доказом винуватості апелянта, оскільки в ньому іде мова про ненадання продавцем чеку за покупку товару, що аж ніяк не стосується предмету спору: наявності вини у продажі алкоголю неповнолітній. При цьому матеріали адміністративної справи не містять фіскального чека, що "поза розумним сумнівом" підтверджував би продаж вказаного товару. Крім того, у протоколі скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не зазначено інформації про вилучення пляшки слабоалкогольного напою «Гараж» та про наявність чи відсутність фіскального чека, що підтверджував би продаж вказаного товару. Також, протокол не містить вказівки, яким конкретно законодавством (нормативно-правовим актом із посиланням на пункт, частину, статтю) передбачена заборона щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітнім, у той час як ч.2 ст.156 КУпАП лише встановлює відповідальність за такі дії. Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Дядьковицької сільської ради не перевірено, з якою метою слабоалкогольний напій купувався неповнолітньою, відсутні відомості про те, де знаходився цей слабоалкогольний напій на час прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, а також не вияснено причетність до вказаних дій працівників правоохоронних органів, а отже не перевірено, чи була наявна провокація вчинення адміністративного правопорушення, неповнолітня на засідання комісії не викликалася та її пояснення в присутності законного представника не заслуховувалися. Як вбачається з рапорту, невідомо де взявся працівник поліції, можна прийти до висновку, що був поряд із магазином, позаяк у матеріалах справи відсутні рапорт або відомості зі служби «102» про джерело отримання інформації про вчинене правопорушення, так само як і відомості про те, як працівники поліції опинилися на місці подій, відомості щодо притягнення неповнолітнього та його батьків до відповідальності та вказані обставини не були перевірені адміністративною комісією та їм не було надано належної правової оцінки.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 15.09.2025 та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції, та поданою з неправильним тлумаченням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням вимог КАС України, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та підміни предмета доказування у справі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
07.04.2025 поліцейським Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №336499 щодо ОСОБА_1 , яким зафіксовано, що 07 квітня 2025 року о 15 год. 08 хв. в магазині "Продукти" на вул. Козацький шлях, 86 в с. Дядьковичі Рівненського району Рівненської області продавець магазину ОСОБА_1 здійснила продаж слабоалкогольного напою "GARAG" об'ємом 440 мл із вмістом алкоголю 6 % неповнолітній ОСОБА_2 , 2009 р.н., яка не досягла 18-річного віку (а.с.23).
Із відеоматеріалів на доданому до відзиву диску зафіксовано спілкування поліцейських в приміщенні магазині із ОСОБА_1 , яка перебуває за прилавком (вітриною) магазину та підтверджує факт продажу слабоалкогольного напою "GARAG", яку поліцейські їй при цьому ж демонструють, і пояснює причини невидачі розрахункового документу (чеку) за проведену реалізацію (продаж) вказаного товару (а.с.28).
Згідно доданого до відзиву документа, що посвідчує особу (копії) дата народження ОСОБА_2 вказана ІНФОРМАЦІЯ_1 . У письмових поясненнях (копії) отриманих поліцейськими у присутності практичного психолога, соціального педагога, неповнолітня ОСОБА_2 зазначила, що 07 квітня 2025 року вона зайшла в магазин "Продукти" на АДРЕСА_1 та купила там слабоалкогольний напій "GARAG" об'ємом 440 мл із вмістом алкоголю 6 %. При цьому продавець не запитувала у неї документи, що посвідчують її особу (а.с.25).
Згідно повідомлення № 69235-2025 від 08.04.2025 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Ступницькій Л.Р. направлено копію зазначеного протоколу серії ВАД № 336499 від 07.04.2025 та повідомлено, що подальший розгляд і прийняття рішення за цим протоколом буде здійснюватися адміністративною комісією при виконавчому комітеті Дядьковицької сільської ради.
Напередодні засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дядьковицької сільської ради секретар комісії по телефону (відомості про номер вказані у відповідній графі протоколу ВАД № 336499 від 07.04.2025) повідомила ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Згідно постанови від 02.05.2025 за №27, винесеної адміністративною комісією при виконавчому комітеті Дядьковицької сільської ради, встановлено, що 07 квітня 2025 року о 15 год. 08 хв. в магазині "Продукти" на вул. Козацький шлях, 86 в с. Дядьковичі Рівненського району Рівненської області продавець магазину ОСОБА_1 здійснила продаж слабоалкогольного напою "GARAG" об'ємом 440 мл із вмістом алкоголю 6 % неповнолітній ОСОБА_2 , 2009 р.н., яка не досягла 18-річного віку. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18 червня 2024 року №3817-IX. Вказаною постановою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 грн (а.с.5).
Не погодившись із постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернулася із цим позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за наявності доказів вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення (проступку).
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення в діях відповідної особи.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У пункті 1 частини першої статті 213 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 156 КУпАП (частина перша статті 218 КУпАП).
Частиною другою статті 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, що тягне за собою накладення штрафу від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Норма ч.2 ст.156 КУпАП є бланкетною адміністративно-правовою нормою. Тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст.156 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого недотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX (далі - Закон №3817-IX).
Статтею 71 Закону №3817-IX встановлені обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18 років.
Згідно з пунктом другим частини першою цієї статті забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18-річного віку.
Якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння або в особи, яка здійснює доставку таких товарів, виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, такий продавець чи особа, яка здійснює доставку, зобов'язані звернутися до покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або посвідчення водія, або інший документ, що підтверджує його вік, або їх електронні копії, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (ч.5 ст.71 Закону №3817-IX).
Частиною 6 ст.71 Закону №3817-IX встановлено, що у разі відмови покупця надати один із документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті, продаж чи передання такій особі пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння забороняється.
Відповідальність за порушення норм цього Закону встановлена статтею 73 Закону №3817-IX, відповідно до частини першої якої, за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб'єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.
Суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 156 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за сам факт продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, незалежно від мотивів, умислу чи обставин ініціювання такого продажу.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає саме у факті реалізації алкогольного напою неповнолітньому, а не у способі документального оформлення продажу.
Тому доводи скаржника про необхідність доведення «навмисності» або «провокації» колегією суддів відхиляються, оскільки склад правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП кваліфікується при встановленні факту продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років. Мотиви та ініціатива покупця не входять до предмета доказування.
Щодо допустимості та належності відеозапису суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 251 КУпАП, статей 72, 73 КАС України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, зокрема відеозаписи, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність правопорушення.
Так, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції безперервно фіксує події, містить власне усне зізнання ОСОБА_1 у факті продажу алкогольного напою неповнолітній.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що визнання особою факту вчинення адміністративного правопорушення, зафіксоване на відео, є самостійним і належним доказом, якщо таке визнання не спростоване іншими переконливими доказами.
ОСОБА_1 не заперечує автентичність відеозапису, не заявляє про його фальсифікацію та не подає жодного доказу на підтвердження цього.
Отож, у спірному випадку має місце необережна форма вини, що проявляється у легковажному ставленні до перевірки віку покупця, ігнорування сумнівів щодо віку та формальне ставлення до виконання обов'язків. Таке легковажне ставлення виразилося у тому, що особа, здійснюючи роздрібну торгівлю алкогольними (слабоалкогольними) напоями, не вжила передбачених законом заходів для перевірки досягнення покупцем 18-річного віку, не витребувала документ, що посвідчує вік, хоча об'єктивно повинна була і могла це зробити, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер порушення встановленої заборони.
При цьому позивач самовпевнено розраховувала на відсутність негативних наслідків, або ж байдуже поставилася до можливості порушення вимог законодавства, що відповідає ознакам необережної форми вини у вигляді легковажності, яка є достатньою для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КУпАП.
Щодо доводів скаржниці про відсутність фіскального чека, колегія суддів зазначає, що фіскальний чек не є єдиним та виключним доказом продажу та не може нівелювати інші належні та допустимі докази, зокрема відеофіксацію та усне зізнання.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про можливу провокацію є лише припущеннями, які не підтверджені жодними доказами та не були заявлені належним чином у суді першої інстанції. У матеріалах справи відсутні будь-які докази активних дій поліції, спрямованих на схилення ОСОБА_1 до вчинення правопорушення. Тому такі доводи судом відхиляються я неспроможні.
Щодо участі неповнолітньої та її виклику апеляційний суд зазначає, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить вимоги обов'язкового виклику неповнолітнього покупця у справах за ч. 2 ст. 156 КУпАП, оскільки він не є суб'єктом правопорушення, а об'єктом доказування є дії продавця. Відсутність пояснень неповнолітньої особи не впливає на доведеність вини продавця, коли факт продажу підтверджений іншими належними доказами, зокрема, письмовими поясненнями неповнолітньої особи.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції встановлені у цій справі обставини спростовують обґрунтування позивача про її невинуватість, а надані відповідачем докази підтверджують правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суд першої інстанції врахував наявні у справі докази та норми правового регулювання у спірних правовідносинах, вірно керувався чинними нормами законодавства та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вчинення позивачем порушення п.2 ч.1 ст.71 Закону №3817-IX, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.156 КУпАП.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року в адміністративній справі №570/2703/25 за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського районного суду Рівненської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повний текст постанови суду складено 26.01.2026 року