26 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/9550/23 пров. № А/857/38454/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (судді Дору Ю.Ю., ухвалене у письмовому провадженні в м. Ужгород) у справі №260/9550/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області), у якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, які полягають у невиплаті з 01.07.2021 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії позивачу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01.07.2021 відновити нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії позивачу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 1073,60 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року позов задоволено.
07.02.2024 ОСОБА_1 подано до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду від 13.12.2023 року у справі №260/9550/23 згідно ст.382 КАС України.
12.02.2024 ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 13.12.2023 по справі №260/9550/23 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
01.08.2025 позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 13.12.2023 по справі №260/9550/23 у якій просить: відповідно до ст. 383 КАС визнати протиправною бездіяльністю рішення відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання рішення суду у справі №260/9550/23 від 13.12.2023 року, відповідно до ст. 382 КАС встановити в повному обсязі судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №260/9550/23 від 13.12.2023 року, яке набуло законної сили 12.01.2024 року щодо неналежного перерахунку, недонарахування належної суми в період з 01.07.2021 року по 22.06.2024 року сумою в розмірі 70824.00 грн., яка недонарахована внаслідок протиправної бездіяльності останнього, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надати до суду звіт про виконання судового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в межах встановленого контролю у справі №260/9550/23 від 13.12.2023 року щодо неналежного перерахунку, донарахування та виплати пенсії в період з 01.07.2021 року по 22.06.2024 року.
Оскаржуваною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №260/9550/23 - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, задовольнивши заяву в повному обсязі.
Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та поданих заяв і заперечень від сторін в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частково до задоволенню з наступних мотивів.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року по справі №260/9550/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо нездійснення ОСОБА_1 з 01.07.2021 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року за №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01.07.2021 року, з урахуванням проведених виплат.
На виконання вказаного рішення Закарпатським окружним адміністративним судом 18.01.2024 року видано виконавчий лист №260/9550/23 /2024.
01.08.2025 позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 13.12.2023 по справі №260/9550/23.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що не доведено про відсутність результатів по примусовому виконанню цього рішення.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За правилами частини 1 статі 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині 1 статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, змінений механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1 - 382-3 та статтю 382 викладено в новій редакції.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.11.2024 №4094-IX установлено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України (в редакції Закону №4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Абзацом 2 частини 1 статті 382 КАС України передбачено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме, у справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника.
Разом з тим, в інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, з урахуванням приписів абз1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України, передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як вже було судом встановлено, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №260/9550/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо нездійснення ОСОБА_1 з 01.07.2021 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року за №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01.07.2021 року, з урахуванням проведених виплат.
Враховуючи, що дана справа є справою з приводу обчислення та перерахунку пенсії, тобто належить до переліку, визначеного в абзаці 2 ч.1 ст.382 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень позивача суд, який розглянув справу №260/9550/23 як суд першої інстанції, повинен встановити судовий контроль за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Судом першої інстанції залишено поза увагою особливості розгляду справ з приводу судового контролю за виконанням судових рішень, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, які діють з 19.12.2024 (дата набрання чинності цим Законом), а також вимоги ч.3 ст. 3 КАС України, тобто допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, що з врахуванням вимог ст.381-1 КАС України, а при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не проаналізував наведені позивачем обставини невиконання рішення суду у даній справі, що набрало законної сили та прийшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не наділений правом вирішити заяву позивача про встановлення судового контролю у справі по суті заявленої заяви, оскільки в силу вимог частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Використання у приписах вказаної статті словосполучення “суд першої інстанції» дає підстави для висновку, що для встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) і саме судом, який постановив відповідне рішення в межах відповідного провадження.
Статтею 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед яких визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Разом з тим, чинним процесуальним законом не передбачено можливості скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та повернення її заявнику та/або залишення такої заяви без руху для усунення її недоліків.
Аналіз терміну “провадження» у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі.
При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як “судочинство» та “судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов'язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).
Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
За наслідками розгляду поданих заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому. Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду слід скасувати, оскільки така винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку статей 382, 383 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведене з врахуванням вказаних законодавчих положень та статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідно апеляційну скаргу задовольнити частково, оскільки позивач просить в апеляційній скарзі прийняти нове рішення, задовольнивши заяву, що не підлягає до задоволення, оскільки не передбачено процесуальним законодавством в межах перегляду процесуальної ухвали, яка скасовується апеляційним судом і направляється для продовження розгляду по суті поданої заяви.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 320, 321, 322, 328, 383 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі №260/9550/23 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя Н. В. Ільчишин
судді В. В. Гуляк
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 26.01.26