26 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6138/24 пров. № А/857/8153/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року (головуючий суддя Тимощук О.Л.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ, у справі №300/6138/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
02 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №177 від 06.07.2024 “Про результати службового розслідування за фактом ймовірного неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами військової частини НОМЕР_2 » у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 та накладення дисціплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відсутній причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) особи, щодо якої було призначено службове розслідування, зокрема ОСОБА_1 , та негативними наслідками - порушення ведення первинного обліку матеріально-технічних засобів в службі ракетно-артилерійського озброєння ВЧ НОМЕР_2 . За вказаних обставин, оскільки відсутній склад дисциплінарного проступку щодо дій чи бездіяльності ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що після відкриття провадження по справі позивач, який вже звільнився з військової служби, подав ряд документів, які, на його думку і з чим погодився суд першої інстанції, підтверджують «відсутність порушення». Однак, станом на дату проведення службового розслідування ці порушення мали місце. І лише після притягнення службових осіб військової частини НОМЕР_2 , у тому числі позивача, до дисциплінарної відповідальності порушення та недоліки в роботі було усунуто. Проте факт порушення мав місце, належним чином зафіксований, підтверджується належними доказами, зокрема, наданими позивачем до відзиву на позовну заяву. Висновки суду про відсутність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) особи, щодо якої було призначено службове розслідування, зокрема позивача, та негативними наслідками - порушенням ведення первинного обліку матеріально-технічних засобів в службі ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_2 , про відсутність складу дисциплінарного проступку є безпідставними.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 13.01.2023 проходить військову службу на посаді начальника логістики - заступника командира батальйону у ВЧ НОМЕР_2 , яка перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №278 від 24.06.2024 “Про призначення службового розслідування за фактом ймовірного неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами військової частини НОМЕР_2 » призначено службове розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами військової частини НОМЕР_2 (а.с. 19).
Підставою призначення розслідування був, зокрема, рапорт начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 (вх. №3254 від 24.06.2024), згідно з яким за результатами заходів контролю виконання завдань з логістичного забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 виявлено порушення порядку ведення обліку та списання майна за номенклатурою служби РАО, що може свідчити про неналежне виконання службових обов'язків начальником служби РАО військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_3 та начальником логістики - заступником командира військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_4 .
Відповідно до пункту 2 наказу №278 від 24.06.2024 для проведення службового розслідування призначено комісію в складі: голова комісії - начальник логістики - заступник командира військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 , члени комісії: начальник служби РАО логістики військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_5 , начальник служби експлуатації безпілотних систем логістики майор ОСОБА_6 .
Згідно з актом службового розслідування від 06.07.2024, в ході службового розслідування встановлено, що у військовій частині НОМЕР_2 незадовільна організація ведення первинного обліку матеріально-технічних засобів за номенклатурою в службі ракетно-артилерійського озброєння військової частини та контроль його введення у підрозділах військової частини.
В акті наведено перелік виявлених порушень щодо ведення первинного обліку військового майна та вирішено, що в діях начальника служби РАО військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_7 вбачається порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Водночас, у зазначеному акті вказано, що начальник логістики - заступник командира військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 , який є прямим начальником майору ОСОБА_8 , всупереч вимогам статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання, не здійснив контроль за діями підлеглого, що призвело до описаних подій.
Також зазначеним актом з'ясовано, що опитаний в ході службового розслідування майор ОСОБА_8 повідомив, що начальник логістики заступник командира військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 здійснював епізодичний контроль заходів з логістичного забезпечення. Розпорядження з логістичного забезпечення від 01.04.2024, затверджене командиром військової частини НОМЕР_2 доведено не було, копія розпорядження з логістичного забезпечення не надавалась. Шляхи підвозу зброї та боєприпасів не доводились. Робочу карту не відпрацьовував, з робочою картою начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_2 не ознайомлювався.
В ході службового розслідування встановлено, шо начальник служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_8 має низький рівень виконавчої дисципліни, індивідуальної фахової підготовки офіцера за напрямком діяльності, шо впливає на виконання функціональних обов'язків начальника служби ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 . Такий стан справ свідчить про повну бездіяльність начальника служби ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 , що спричинило наслідки не своєчасного і не повноцінного ведення обліку в службі ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 , що в свою чергу може спричинити втрату озброєння та боєприпасів, як у військовій частині НОМЕР_2 так і у військовій частині НОМЕР_1 в цілому.
Також, в ході службового розслідування було встановлено, шо начальник логістики - заступник командира військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 не здійснює належним чином організацію логістичного забезпечення (розпорядження з логістичного забезпечення відпрацьовано з порушенням керівних документів), не завжди вчасно та не в повному обсязі виконує поставлені вищим керівництвом задачі, не контролює виконання функціональних обов'язків начальником служби ракетно-артилерійського озброєння ВЧ НОМЕР_2 майором ОСОБА_8 .
Актом службового розслідування зроблено висновок, що причиною даних порушень є відсутність контролю з організації внутрішньої служби в підрозділах військової частини НОМЕР_2 , несвоєчасні перевірки у відповідності до вимог керівних документів наявності, обліку зберігання зброї та боєприпасів в підрозділах частини. Відповідно до статей 101-102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону відповідає за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, а також зобов'язаний знати й уміло володіти всіма видами зброї і техніки батальйону, організовувати правильне їх зберігання, експлуатацію та обслуговування і не менше ніж один раз на два місяці перевіряти їх наявність, стан та облік.
Таким чином, згідно з пунктом 5 зазначеного акта, серед іншого, запропоновано начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 , за порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення “попередження про неповну службову відповідність" (а.с. 51-56).
Докази ознайомлення позивача з вказаним вище актом в матеріалах справи відсутні.
За результатами службового розслідування командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) №177 від 06.07.2024 “Про результати службового розслідування за фактом ймовірного неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами військової частини НОМЕР_2 » (надалі, також - наказ №177 від 06.07.2024), згідно з пунктом 5 якого начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 , за порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “попередження про неповну службову відповідність» (а.с. 21-24).
Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 з рапортом від 12.07.2024, в якому просив скасувати наказ №177 від 06.07.2024, провести перевірку за таким фактом та, у разі виникнення необхідності, провести об'єктивне службове розслідування відповідно до встановленого порядку його проведення (а.с. 26). Зазначений рапорт командиром ВЧ НОМЕР_2 скерований командиру ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 25).
За результатами розгляду рапорта позивача від 12.07.2024 командир ВЧ НОМЕР_3 надав відповідь №1472/2/621 від 24.07.2024, якою повідомив про те, що наказ №177 від 06.07.2024 прийнято у повній відповідності до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №55-XIV, та про відсутність підстав для його скасування (а.с. 27,28).
Позивач вважаючи, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності відбулося безпідставно та з порушенням встановленої процедури, звернувся до суду з цією позовною заявою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Нормативно-правовими актами, які врегульовують питання спірних правовідносин, є Закон України “Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII), Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (надалі, також - Статут внутрішньої служби), Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (надалі, також - Дисциплінарний статут), Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (надалі, також - Порядок №608).
Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Згідно зі статтею 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Згідно статей 105- 106 Статуту внутрішньої служби, такі визначають підпорядкування та обов'язки заступника командира батальйону. Водночас ст. 101 та ст. 102 Статуту внутрішньої служби регулює питання підпорядкування та обов'язки командира батальйону.
Так, правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997р. №300 (надалі, також - Положення №300), згідно з підпунктом 3.1.9 якого усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні: знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням. Згідно п.п. 3.2.33 Положення №300 командир взводу тилового забезпечення частини відповідає за господарчу діяльність взводу та виконує свої обов'язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і пункту 3.1.9 цього Положення. Командир взводу тилового забезпечення підпорядкований заступнику командира частини по тилу. Крім того, він повинен, серед іншого: контролювати роботу особового складу взводу щодо виконання правил зберігання та обліку матеріальних засобів, утримання складів, їдалень, майстерень по ремонту речового майна та підтримання у них установленого порядку.
Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 (далі, також - Інструкція №440), визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна. Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
В розумінні статей 1, 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
За правилами статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Згідно з статтею 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до частини 3 статті 5 Статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України».
Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Слід зазначити, що відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до розділу ІІ Порядку №608, затвердженого Наказом Міноборони 21.11.2017, службове розслідування проводиться у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що метою проведення службового розслідування є установлення фактичних даних вчинення посадовою особою дисциплінарного проступку, зокрема з'ясування обставин, причин та умов, що його зумовили, а також ступінь вини, за наслідками чого уповноважена особа вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні особи складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Водночас, обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Так, за рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Розділом ІІІ Порядку № 608 визначено порядок проведення службового розслідування.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 608).
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування) (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №608).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608 до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Як це слушно зауважив суд першої інстанції, що з аналізу статті 85 Дисциплінарного статуту та пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608 вбачається, що цими нормами визначено вимоги до осіб, які залучаються або не можуть бути залучені до проведення службового розслідування. Зокрема, до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які особисто зацікавлені у результатах розслідування. При цьому, службове розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Як це встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 2 наказу №278 від 24.06.2024 для проведення службового розслідування призначено комісію в складі, зокрема, голова комісії - начальник логістики - заступник командира військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 .
Водночас, як вбачається зі змісту наказу №278 від 24.06.2024, підставою для призначення такого розслідування був саме рапорт начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 (вх. №3254 від 24.06.2024).
Згідно з цим рапортом, ОСОБА_2 доповіла командиру ВЧ НОМЕР_1 , що за результатами заходів контролю виконання завдань з логістичного забезпечення у ВЧ НОМЕР_2 виявлено порушення порядку ведення обліку та списання майна за номенклатурою служби РАО. ОСОБА_2 вказав, що такий стан свідчить про повну бездіяльність начальника служби РАО логістики ВЧ НОМЕР_2 майора ОСОБА_8 та халатне відношення до служби начальника логістики - заступника командира ВЧ НОМЕР_2 майора ОСОБА_9 . Таким чином, зазначеним рапортом ОСОБА_2 просив провести службове розслідування для визначення причин, обставин та наслідків в діях посадових осіб (а.с. 59).
Суд апеляційної інстанції з цього приводу погоджується з висновками суду першої інстанції, що подальше залучення ОСОБА_2 до участі в проведенні службового розслідування ставить під сумнів його об'єктивність у проведенні такого розслідування, оскільки останній був зацікавлений у тому, щоб за результатами проведення такого розслідування підтвердилися факти, викладені у його рапорті №3254 від 24.06.2024.
Таким чином, як це правильно дійшов висновку суд першої інстанції, у спірному випадку до проведення службового розслідування залучено особу, яка була особисто зацікавлена в результатах такого розслідування, що суперечить приписам статті 85 Дисциплінарного статуту та пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608.
Щодо залучення до участі у проведенні службового розслідування безпосереднього начальника ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (стаття 31 Статуту внутрішньої служби).
Враховуючи, що позивач з 13.01.2023 займає посаду начальника логістики заступника командира батальйону у ВЧ НОМЕР_2 , його безпосереднім начальником є командир цієї частини.
Однак, як це правильно зауважив суд першої інстанції, відповідно до пункту 2 наказу №278 від 24.06.2024 для проведення службового розслідування призначено комісію в склад такої, всупереч вимогам статті 85 Дисциплінарного статуту та пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608, не залучено командира військової частини НОМЕР_2 , який є безпосереднім начальником позивача.
Пунктом 2 розділу VI Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Порядку №608 примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління.
Відповідно до пункту 4 розділу VI Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
З наведеного убачається, що серед іншого, право військовослужбовця ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником) (абзац 9 пункту 3 розділу IV Порядку №608) та отримувати за своїм зверненням завірену копію акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом (абзац 2 пункту 3 розділу VI Порядку №608).
Отже, як це правильно констатував суд першої інстанції, за зверненням військовослужбовця передбачено видачу йому завіреної копії акта службового розслідування. Абзац 9 пункту 3 розділу IV Порядку №608, який визначає право військовослужбовця ознайомлюватися з актом службового розслідування не містить такої умови для ознайомлення як звернення військовослужбовця.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доказів ознайомлення ОСОБА_1 з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником) матеріали справи не містять, що дає можливість у досліджуваному судом випадку констатувати, що службове розслідування було проведено з порушенням права позивача на ознайомлення з актом такого розслідування та невідповідності, у зв'язку з цим, результатів службового розслідування вимогам пункту 3 розділу IV Порядку №608.
В розвиток оцінки аргументів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами службового розслідування командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) №177 від 06.07.2024 “Про результати службового розслідування за фактом ймовірного неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами військової частини НОМЕР_2 », згідно з пунктом 5 якого начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 , за порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “попередження про неповну службову відповідність».
При цьому, як убачається з акта службового розслідування від 06.07.2024, в ході службового розслідування встановлено, що у військовій частині НОМЕР_2 незадовільна організація ведення первинного обліку матеріально-технічних засобів за номенклатурою в службі ракетно-артилерійського озброєння військової частини та контроль його введення у підрозділах військової частини.
Так, в акті наведено перелік виявлених порушень щодо ведення первинного обліку військового майна та вирішено, що в діях начальника служби РАО військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_7 убачається порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Також в ході службового розслідування встановлено, шо начальник логістики - заступник командира військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 не здійснює належним чином організацію логістичного забезпечення (розпорядження з логістичного забезпечення відпрацьовано з порушенням керівних документів), не завжди вчасно та не в повному обсязі виконує поставлені вищим керівництвом задачі, не контролює виконання функціональних обов'язків начальником служби ракетно-артилерійського озброєння ВЧ НОМЕР_2 майором ОСОБА_8 .
Водночас, відповідно до службової характеристики начальника логістики - заступника командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 , за час проходження служби на займаній посаді останній "зарекомендував себе грамотним, працелюбним, досвідченим та дисциплінованим військовослужбовцем. У професійному відношенні підготовлений добре . Старанно виконує свої службові обов'язки. Працює над підвищенням та вдосконаленням рівня своєї фахової кваліфікації. Ініціативний, здатний досягати намічених цілей. Приймає обґрунтовані рішення. Не пасує перед труднощами. На критику реагує спокійно, здатний критично оцінювати свою діяльність. За характером тактовний, ввічливий, цілеспрямований. В складних обставинах орієнтується швидко, здатний приймати грамотні, обґрунтовані рішення. Статути Збройних Сил України, керівні документи та настанови по службі знає і керується їх вимогами у своїй службовій діяльності."
Відповідно до пункту 2 зазначеної службової характеристики від 28.06.2024 ОСОБА_1 “Займаній посаді відповідає» (а.с. 92).
Отже, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлене за наслідками службового розслідування неналежне виконання функціональних обов'язків начальником служби ракетно-артилерійського озброєння ВЧ НОМЕР_2 майором ОСОБА_8 понесло за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності також і начальника служби логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 .
Водночас, як це слушно зауважив суд першої інстанції, в межах розгляду цієї справи підлягають встановленню обставини щодо неправомірності дій (бездіяльності) військовослужбовця ОСОБА_1 , причинний зв'язок між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби, а також вина останнього.
Як це встановлено судом першої інстанції, позивач в межах розгляду цієї справи надав докази, які, на його переконання, підтверджують відсутність порушення ним посадових обов'язків.
Судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення враховано, що позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 з рапортом від 12.07.2024, в якому просив скасувати наказ №177 від 06.07.2024, провести перевірку за таким фактом та, у разі виникнення необхідності, провести об'єктивне службове розслідування відповідно до встановленого порядку його проведення, за результатами розгляду рапорта позивача від 12.07.2024 командир ВЧ НОМЕР_3 надав відповідь №1472/2/621 від 24.07.2024, якою повідомив про те, що наказ №177 від 06.07.2024 прийнято у повній відповідності до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №55-XIV, та про відсутність підстав для його скасування, а відтак не надав оцінки доказам, що подані позивачем до суду в спростування висновків службового розслідування.
Щодо ознайомлення начальників служб логістики ВЧ НОМЕР_2 , в тому числі і майора ОСОБА_8 , з розпорядженням з логістичного забезпечення від 01.04.2024, позивач надав копію аркуша з особистими підписами про ознайомлення з розпорядженням з логістичного забезпечення від 01.04.2024 (а.с. 119).
З приводу відсутності запису у книзі обліку та руху військового майна військової частини НОМЕР_2 про постановку на облік відповідно до атестату № НОМЕР_4 НАСВ від 29.12.2023, 5,45 мм автомат АК-74 № НОМЕР_5 та 7,62 мм пістолет НОМЕР_6 та відповідно боєприпаси до них, позивач надав копію відповідних аркушів книги обліку військового майна військової частини НОМЕР_2 , розпочатої 01.01.2023, де міститься запис про постановку на облік майна відповідно до атестату № НОМЕР_4 НАСВ від 29.12.2023, 5,45 мм автомат АК-74 № НОМЕР_5 та іншого майна (а.с. 105-109).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до записів цієї книги, наявні відмітки після 30.05.2024 про видачу та приймання майна, що спростовує доводи відвідача про те, що військове майно, отримане та видане в підрозділи, не проведене в книзі обліку.
Також, на спростування висновків відповідача щодо відсутності у ВЧ НОМЕР_2 систематичного контролю за станом, збереженням, утриманням, поповненням, накопиченням та списанням матеріально-технічних засобів, позивачем долучено план-графік перевірки складу та умов зберігання військового майна номенклатури служби ракетно-артилерійського озброєння ВЧ НОМЕР_2 на 2024 рік з відповідними відмітками у книзі огляду, перевірки наявності, стану збереження військового майна на складі ракетно-артилерійського озброєння ВЧ НОМЕР_2 про проведену перевірку посадовими особами, в тому числі і ОСОБА_1 , згідно встановленого графіку (а.с. 111, 112-113).
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в акті службового розслідування від 06.07.2024 комісією хоч і зроблено висновок про те, що невиконання в повному обсязі завдань, поставлених вищим керівництвом, нездійснення контролю виконання функціональних обов'язків начальником служби ракетно-артилерійського озброєння логістики ВЧ НОМЕР_2 майором ОСОБА_8 перебували у причинно наслідковому зв'язку з відсутність належної організації ОСОБА_1 , разом з тим, наведені в акті службового розслідування від 06.07.2024 та взяті до уваги під час прийняття спірного наказу №177 від 06.07.2024 факти неналежної організації ОСОБА_1 логістичного забезпечення у ВЧ НОМЕР_2 не знайшли свого підтвердження в межах розгляду судом цієї справи.
На переконання суду апеляційної інстанції, висновки комісії щодо неналежної організації ОСОБА_1 логістичного забезпечення у ВЧ НОМЕР_2 не ґрунтуються на фактичних обставинах та належних та допустимих доказах у їх підтвердження.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відсутній причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) особи, щодо якої було призначено службове розслідування, зокрема і ОСОБА_1 , та негативними наслідками - порушення ведення первинного обліку матеріально-технічних засобів в службі ракетно-артилерійського озброєння ВЧ НОМЕР_2 , а отже і відсутній склад дисциплінарного проступку щодо дій/бездіяльності ОСОБА_1 .
Водночас посилання в оскаржуваному наказі на неналежний контроль за підлеглим вимагає доведення конкретних обставин, які б свідчили про невиконання позивачем службових обов'язків, їх вплив на порушення, допущені підлеглим, а також наявність причинного зв'язку між цими обставинами. Так, відповідач указаних обставин не довів, що виключає застосування до позивача дисциплінарного стягнення.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач при прийняті наказу №177 від 06.07.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 , діяв не на підставі та не в спосіб, що визначені законами України, отже необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №300/6138/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний