26 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/7836/24 пров. № А/857/8469/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській обл. до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про примусове стягнення суми податкового боргу (суддя суду І інстанції: Луцович М.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 27.01.2025р., м.Ужгород; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
25.11.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Головне управління /ГУ/ ДПС у Закарпатській обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця /ФОП/ ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 45173 грн. 83 коп., в т.ч. пеня в сумі 32116 грн. 17 коп. за платежем 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (а.с.1-6, 42-43).
Згідно ухвали суду від 02.12.2024р. розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами (а.с.32-33).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. заявлений позов задоволено; стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 45173 грн. 83 коп., у тому числі пеня 32116 грн. 17 коп. за платежем 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (а.с.47-52).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ФОП ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.57-59).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що всі суми нарахованих сум податків ФОП ОСОБА_1 сплачено вчасно, відтак підстави для задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Закарпатській обл. є відсутніми.
При цьому зазначив, що судом не взято до уваги платіжну інструкцію № 98 від 01.02.2023р. про сплату 13057 грн. 56 коп. податку на доходи фізичних осіб-підприємців.
Окрім цього, до ФОП ОСОБА_1 не надходило будь-яких податкових вимог, а корінець податкової вимоги від 25.06.2011р. не може братися до уваги, оскільки така датована 14 років тому, а рекомендованого відправлення з номером, на який посилається позивач, на сайті ДП «Укрпошта» є відсутнім.
Позивач ГУ ДПС у Закарпатській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.84-87).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.4 ст.41 ПК України).
Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.
Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. (п.95.2 вказаної статті).
За правилами п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження..
Вирішуючи наведений спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до податкового органу подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи № 1285 від 09.02.2023р. за звітний податковий період 2022 рік із самостійно задекларованою сумою податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 13057 грн. 66 коп.
Узгоджені суми грошових зобов'язань відповідачем не були сплачені своєчасно та набули статусу податкового боргу.
У зв'язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п.59.1. ст.59 ПК України надіслано податкову вимогу № 1371 від 25.06.2011р. про наявність податкового боргу, яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримана 30.06.2011р. (повідомлення № 9050000539996).
Вказані заходи не призвели до сплати відповідачем податкового боргу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу, з огляду на наступне.
Із змісту заявленого ГУ ДПС в Закарпатській обл. позову слідує, що його предметом є стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 45260 грн. 97 коп., в т.ч. пеня в сумі 32116 грн. 17 коп. за наступними платежами: 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 45173 грн. 83 коп., в т.ч. пеня у розмірі 32116 грн. 17 коп.; 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 87 грн. 14 коп.
Під час розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог і в кінцевому підсумку обмежив свої позовні вимоги стягненням суми податкового боргу в розмірі 45173 грн. 83 коп., в т.ч. пеня у розмірі 32116 грн. 17 коп. за платежем 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».
За таких обставин під час розгляду справи суд повинен перевірити підстави та періоди виникнення вказаної заборгованості, правильність обчислення суми боргу, наявність або відсутність платежів в рахунок погашення цієї суми (повного чи часткового), а також з'ясувати та зазначити у своєму рішенні, із яких сум складається цей борг та на підставі яких документів відповідач повинен його сплачувати.
Розглядувані правовідносини регулюються приписами ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є податковим боргом.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Декларація про майновий стан і доходи подається відповідно до ст.179 ПК України.
Згідно з п.49.18.4 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п.179.7. ст.179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з пп.«е» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк є податковим боргом.
Встановлено, що у відповідності до ст.129 ПК України відповідачу ФОП ОСОБА_1 було проведено нарахування пені за попередні періоди в загальній сумі 32116 грн. 17 коп. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».
Згідно з пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
При цьому, погашення сум нарахованої та несплаченої пені здійснюється у загальному порядку, установленому для погашення податкового боргу.
Як встановлено судом та не спростовується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 податкове зобов'язання та нарахована пеня за попередні періоди не сплачено.
За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися кількісно, проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами ПК України, не передбачено обов'язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.
Аналогічна правова позиція вкладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2019р. (справа № 818/1117/16), від 04.03.2019р. (справа № 2а-6053/11/1070), від 25.02.2020р. (справа № 1340/5767/18), від 23.10.2021р. (справа № 580/1216/20).
З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровано на адресу відповідача податкову вимогу № 1371 від 25.06.2011р. про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями (а.с.27).
Вказана податкова вимога була скерована рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 та отримана адресатом 30.06.2011р. (повідомлення № 9050000539996) (а.с.27).
Таким чином, враховуючи факт безперервності податкового боргу, що підтверджується обліковими картками платника податку, податкова вимога № 1371 від 25.06.2011р. є чинною.
Отже, розмір податкового боргу стверджується обліковими картками платника податку, розрахунком виникнення податкового боргу ФОП ОСОБА_1 станом на 20.12.2024р. (а.с.45), копією податкової вимоги, доказами її отримання платником податків (а.с.27).
Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності нарахування спірної суми заборгованості, останнім не спростовано правильності нарахування розглядуваної суми боргу.
Також суду не надано доказів оскарження в адміністративному чи у судовому порядку винесеної податкової вимоги.
Водночас апеляційний суд враховує, що ФОП ОСОБА_1 дійсно здійснив оплату за платіжним дорученням № 98 від 01.02.2023р. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 13057 грн. 56 коп.
Однак, на зазначену суму проведено погашення наявного податкового боргу минулих років, зокрема податкового повідомлення-рішення № 0029111731 від 10.06.2011р.
Відповідно до п.87.9 ст.89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, указаною нормою ПК України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п.87.9 ст.87 ПК України.
Аналогічна правова позиція вкладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2021р. у справі № 804/2577/17.
Таким чином, зарахування вказаних коштів, яке здійснено позивачем в рахунок погашення минулої заборгованості відповідача перед бюджетом, відповідає приписам п.87.9 ст.87 ПК України.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у визначеній сумі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено.
Звідси, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Колегія суддів відхиляє інші доводи апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.
Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обґрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ФОП ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. в адміністративній справі № 260/7836/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 26.01.2026р.