П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33233/24
Суддя першої інстанції: Василяка Д.К.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 06.06.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо надання їй довідки про вартість речового майна, що належало до видачі та проведення виплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі при звільненні;
зобов'язання видати їй довідку про вартість речового майна, що належало до видачі при звільненні, нарахувати та виплатити компенсацію за неотримане речове майно за період з 16.12.2020 по 01.08.2024;
визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати їй грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2020-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням. ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах»;
зобов'язання нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2020-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка у період з 16.12.2020 по 01.08.2024 проходила військову службу у військової частини НОМЕР_1 , однак при звільненні відповідачем протиправно не проведено виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за виконання обов'язків військової служби, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2020-2024 роки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 позов задоволено, виходячи з того, що отримання військовослужбовцем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, є підставою для нарахування останньому, за його бажанням, грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, тобто право військовослужбовця на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, нерозривно пов'язане з правом на отримання грошової компенсації за речове майно, яке було отримане під час проходження служби. На підставі зазначеного, враховуючи, що позивачка звільнена у запас з військової служби, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, оскільки відповідає вимогам, встановленим п.п.2, 3 Порядку №178. Також, суд зазначив, що позивачка проходила військову службу на посаді начальника обслуги відділення управління військової частини, яка передбачена у п.199 Додатку 2 до Постанови №702, виконання обов'язків військової служби за якою пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, а тому набула право на отримання додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України №2011-ХІІ та Постановою №702 та відповідно грошової компенсації при звільненні за невикористані дні такої відпустки.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги щодо вимог про видачу довідки про вартість речового майна та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно скаржник зазначає, що позивачці було надано розрахунок за невикористане речове майно та нарахована грошова компенсація на її особистий рахунок, що підтверджується довідкою-розрахунком про вартість речового майна, що підлягає до видачі при звільненні в запас. Також, апелянт не погоджується з висновком суду щодо наявності у позивачки права на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбачені ч.4 ст.10-1 Закону України 2011-XII з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, вказуючи на те, що на момент проходження служби посада позивача не передбачала підвищених нервово-емоційних та інтелектуальних навантажень чи ризиків для життя і здоров'я, а місце проходження служби ( АДРЕСА_1 ) не входить до переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними та екологічними умовами, які передбачають додаткові відпустки або компенсації за невикористану відпустку. Крім зазначеного, скаржник зазначає, що компенсація за невикористану відпустку може бути нарахована лише у тому випадку, якщо відпустка була нарахована і не використана, однак у випадку позивачки на момент звільнення не було жодної заяви щодо невикористаних днів додаткової відпустки, тому компенсувати такі дні неможливо.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.12.2020 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2024 №99 ОСОБА_1 начальника обслуги відділення управління військової частини НОМЕР_2 звільнено з військової служби у запас. /а.с.8-9/
Згідно з витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2024 №213 позивачку виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів грошового забезпечення. /а.с.10/
27.07.2024 позивачка звернулась із рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просила виплатити, зокрема, грошову компенсацію за неотримане речове майно та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2020-2024 роки, передбачені ч.4 ст.10-1 Закону України 2011-XII з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702. /а.с.13/
27.09.2024 позивачка звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із аналогічним рапортом, а також додатково просила надати їй довідку про вартість речового майна, що належить до видачі. /а.с.14/
Рапорт від 27.09.2024 направлений на адресу військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку та, відповідно до повідомлення про вручення, отриманий 08.10.2024. /а.с.15/
Як зазначає позивачка, відповіді на рапорт вона не отримала, матеріали справи таких доказів також не містять.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за виконання обов'язків військової служби, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2020-2024 роки, позивачка звернулась до суду з позовом.
Разом з тим, при поданні апеляційної скарги, військова частина НОМЕР_1 надала довідку-розрахунок від 03.07.2024 №303/10 про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні в запас ОСОБА_1 та відомість від 19.09.2024 №687 про нарахування грошової компенсації замість неотриманого речового майна у розмірі 6477,91грн. /а.с.38-39/
Відповідно до платіжної інструкції від 01.10.2024 №1358 кошти у розмірі 6477,91грн. перераховані на рахунок позивачки в АТ КБ «Приватбанк». /а.с.40/
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», (надалі- Закон України №2011-ХІІ) передбачає, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної норми Закону №2011-ХІІ Уряд затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 (надалі - Порядок №178).
Пункти 2-4 Порядку №178 передбачають, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до п.5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Отже, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв'язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов'язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 28.01.2021 у справі № 520/1190/2020 від 27.10.2022 у справі №820/1699/17.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2024 позивачка звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просила надати їй довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Відповідно до довідки-розрахунку військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2024 №303/10 про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні в запас ОСОБА_1 , сума до погашення становить 6576,56грн. (без врахування військового збору 1,5%). /а.с.38/
Згідно відомості командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 №687 про нарахування грошової компенсації військовослужбовцям замість неотриманого речового майна, позивачці до виплати визначено суму у розмірі 6477,91грн. (із врахуванням військового збору 1,5%), які перераховані на рахунок позивачки, про що свідчить платіжна інструкція від 01.10.2024 №1358. /а.с.39-40/
З урахуванням наведеного, оскільки станом на момент подання позову (24.10.2024) між сторонами був відсутній спір щодо видачі довідки про вартість речового майна та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, судова колегія доходить висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.
Стосовно позовних вимог в частині щодо виплатити грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2020-2024 роки відповідно до ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», слід зазначити наступне.
Так, ч.4 ст.10-1 Закону України №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Відповідно до абз.3 п.14 ст.10-1 Закону України №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
На виконання ч.4 ст.10-1 Закону України №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах».
Додатком 2 до Постанови КМУ №702 затверджено перелік військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку.
Згідно п.1 Порядку №702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Пунктами 2-10 Порядку №702 визначено тривалість додаткової відпустки військовослужбовців, зазначених у конкретних пунктах додатків 2,3,5.
Пунктом 11 Порядку №702 передбачено, що в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
В позовній заяві позивачка зазначає, що набула право на отримання грошової компенсації при звільненні за невикористані дні щорічної основної відпустки, оскільки під час проходження служби перебувала на посаді начальника обслуги управління військової частини, яка, на її думку, входить до переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку.
При вирішенні справи суд першої інстанції констатував, що посада позивачки входить до переліку таких посад, вказавши на п.199 Додатку 2 Порядку №702.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки п.199 Додатку 2 Порядку №702 визначає перелік посад військовослужбовців наземного інженерно-технічного складу авіації, які беруть участь у підготовці та проведенні польотів посаду, зокрема начальника обслуги.
Разом з тим, дослідивши перелік військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, визначених у Додатку 2 Порядку №702, колегією суддів не встановлено у такому переліку посаду, на якій позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 - начальника обслуги управління військової частини, у зв'язку з чим доходить висновку, що позивачка не набула права на отримання додаткової відпустки згідно положень ч.4 ст.10-1 Закону України №2011-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, відповідно грошової компенсації при звільненні за невикористані дні додаткової відпустки за 2020-2024 роки.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв