П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8084/25
Суддя першої інстанції: Ярощук В.Г.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м.Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 08.09.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.12.2018; зобов'язання нарахувати та стягнути на його користь індексацію-різницю грошового забезпечення 3937,26грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 27.12.2018 включно відповідно до норм абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у загальній сумі 38864,34грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 протиправно не нараховано та невиплачено йому під час проходження служби індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.12.2018 у розмірі 3937,26грн. щомісячно. Крім того, позивач вважає, що належним способом захисту його порушених прав є визначення загальної суми індексації до стягнення, що становить 38864,34грн. Також, на думку позивача, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися із одночасною компенсацією відповідно до Порядку №44.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.12.2018 включно; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 3937,26грн. за період з 01.03.2018 по 27.12.2018 відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, включно з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням наступних підвищень розмірів посадових окладів грошового забезпечення ОСОБА_1 та раніше виплачених йому сум; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що нарахування та виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. При цьому, суд вказав, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. В контексті зазначеного, суд встановив, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 становить 525,89грн., тобто є меншим за суму можливої індексації в березні 2018 - 4463,15грн., а тому щомісячна індексація-різниці грошового забезпечення за спірний період становить 3937,26грн. Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що індексація грошового забезпечення виплачується пропорційно відпрацьованому часу, та, з огляду на відсутність в матеріалах справи документів про фактично відпрацьований позивачем час у спірний період, що позбавляє можливості визначити загальну суму до виплати, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Також, суд вважав, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку № 44.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять: позивач - рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове про задоволення позовних вимог; відповідач - рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у визначенні загальної суми індексації грошового забезпечення та вважає, що зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення не відновить його порушене право, натомість належним способом захисту є стягнення з відповідача невиплачених сум.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній після 19.07.2022 року), оскільки про належний з ним розрахунок дізнався 27.12.2018 - під час виключення зі списків особового складу. Крім того, апелянт зауважує про безпідставність позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018 до 27.12.2018) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації» та «індексація-різниця», зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15.12.2015. У зв'язку з цим, апелянт зазначає про відсутність правових підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини за спірний період.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 22.09.2017 по 27.12.2018 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наказом начальника (по стройовій частині) від 22.09.2017 №200. /а.с.33/
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 27.12.2018 №273, позивача виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. /а.с.34/
08.07.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати інформацію про нараховану і виплачену йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.12.2018. /а.с.29-30/
На вказаний запит, листом від 15.07.2025, відповідач повідомив, що у березні 2018 відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, у зв'язку з чим позивачу правомірно не нараховувалась і не виплачувалась індексація грошового забезпечення за спірний період. /а.с.31-32/
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, розрахованої відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, за період з 01.03.2018 по 27.12.2018 включно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Частиною 2 ст.5 Закону України №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).
Згідно п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).
Поняття індексації-різниці викладено у абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі 320/8554/21.
Колегія суддів враховує, що «поточна індексація» грошового забезпечення за спірний період з 01.03.2018 по 27.12.2018 не є предметом даного спору.
Звернувшись до суду з позовом, позивач наголошував, що відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась йому індексація різниці грошового забезпечення у відповідності до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 за період з 01.03.2018 по 27.12.2018.
Так, з огляду на приписи п.5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити/спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.
Згідно сталої практики Верховного Суду для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Так, згідно довідки про розмір грошового забезпечення позивача з січня по квітень 2018, у лютому 2018 грошове забезпечення становило 10564грн. (виплачене у березні 2018), у березні 2018 - 11089,89грн. (виплачене у квітні 2018). /а.с.36/
Отже, розмір підвищення доходу у березні 2018 склав 525,89грн. (11089,89грн. - 10564грн.).
З іншого боку, колегією суддів, враховуючи розмір прожиткового мінімуму у березні 2018 року (1762грн.), величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у березні 2023 року, з моменту підвищення посадового окладу у січні 2008 року (253,3%), встановлено, що розмір можливої індексації позивача в березні 2018 року складає 4463,15грн. (1762грн. х 253,3%).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період з 01.03.2018 по 27.12.2018 позивач мав право на отримання щомісячної індексації-різниці у сумі 3937,26грн. (4463,15грн. - 525,89грн.).
Разом з тим, слід зазначити, що у цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 07.12.2023 у справі №360/381/23, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 06.07.2023 у справі №560/6684/22, від 15.08.2023 у справі №400/3784/22, від 19.12.2024 у справі №420/11410/23).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту, а саме зобов'язання нарахувати індексацію, без визначення її конкретного розміру, не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.
Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів керується приписами п.4 ч.2 ст.245 КАС України, згідно з якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на зазначене наслідком визнання протиправною бездіяльності відповідача є покладення на нього рішенням суду обов'язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону.
Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3937,26грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 27.12.2018 (9 місяців та 27 днів) в загальній сумі 38864,34грн. (9м.х3937,26грн.+27дн.х(3937,26грн./31дн.) відповідно до норм абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Разом з тим, судова колегія не приймає до уваги доводи позивача в частині щодо зобов'язання стягнути з відповідача на його користь невиплачену суму індексації-різниці грошового забезпечення, оскільки стягненню підлягають лише нараховані суми виплат.
Також, підлягають спростуванню доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки на спірні правовідносини розповсюджуються положення ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції до 19.07.2022), якими визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у позивача законного права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3937,26грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 27.12.2018, однак при вирішенні справи не врахував висновки Верховного Суду щодо належного захисту порушених прав позивача у даній категорії справи (не визначив конкретну суму індексації, яка підлягає до виплати), рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає зміні в цій частині.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційни скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року змінити.
Викласти абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 3937,26грн. за період з 01 березня 2018 року по 27 грудня 2018 року в загальній сумі 38864,34грн. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум».
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв