про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/252/26
26 січня 2026 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Юзьків М.І., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21 січня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Трачука Олександра Дмитровича, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 яка полягає у ненаданні даних на адвокатський запит, та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути та надати документи запитувані адвокатським запитом від 25.12.2025.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Підстави відмови у відкритті провадження в адміністративній справі передбачені частиною першою статті 170 КАС України, зокрема, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з таких підстав.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад і участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Суд враховує, що цей спір виник з огляду на ненадання відповідачем представнику позивача інформації та копій документів на адвокатський запит.
У поданій до суду позовній заяві адвокат Трачук Олександр Дмитрович стверджує, що запитувана ним інформація необхідна йому задля належного надання ОСОБА_1 правничої допомоги на підставі ордеру серії ВХ № 1114946.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника (у даному випадку інтересу тієї особи, яку представляє позивачка як адвокат). Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб'єктів владних повноважень.
Крім того, статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 12 названого Закону встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
У той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно із частинами другою, третьою статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 640/7688/21 за результатами аналізу вищенаведених положень чинного законодавства дійшов таких висновків щодо правозастосування:
- якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону № 2939-VI, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб'єкти, названі у статті 13 цього Закону;
- якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону № 5076-VI, то на відміну від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб'єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам;
- основною відмінністю між запитом на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону № 5076-VI, якою передбачено обов'язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
При цьому, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам по собі адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб'єктів (постанови ВП ВС від 29.04.2020 у справі № 826/2106/17, від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а).
Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 21.03.2024 зазначив, що Закон № 5076-VI не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов'язаний послатися й на відповідні статті Закону № 2939-VI, як на правову підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Суд, дослідивши наявну у матеріалах справи копію адвокатського запиту адвоката 25.12.2025, встановив, що у ньому відсутні посилання на Закон України "Про доступ до публічної інформації". Натомість, у запиті наявне посилання виключно за Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та йдеться про здобуття доказів у межах надання правничої допомоги довірителю ОСОБА_1 у справі.
Таким чином, адвокат не ідентифікував свій адвокатський запит в якості запиту про доступ до публічної інформації.
Натомість, зі змісту вищезгаданого адвокатського запиту слідує, що метою звернення з адвокатським запитом було отримання інформації, необхідної для надання професійної правничої допомоги клієнту у справі, про що адвокатом наголошено в цьому ж запиті.
Як зазначено вище, основна відмінність запиту на отримання публічної інформації від адвокатського запиту полягає у тому, що перший може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
Тому, звертаючись до розпорядника публічної інформації із адвокатським запитом, адвокат (у тому числі, який звертається з метою належного виконання договору про правову допомогу) повинен окрім положень Закону № 5076-VI, який визначає його право на таке звернення, посилатися й на норми Закону № 2939-VI, аби розпорядник інформації мав можливість "ідентифікувати" такий запит саме як запит на публічну інформацію.
У контексті наведеного суд також звертає увагу на те, що за змістом статті 15 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. У той же час, за змістом статей 10, 23 Закону № 2939-VI відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Таким чином, окрім уже згаданих відмінностей запиту на отримання публічної інформації і адвокатського запиту, вони відрізняються також і наслідками відмови в отриманні запитуваної інформації.
Так, відмова розпорядника публічної інформації в наданні такої інформації на відповідний запит може бути оскаржена до суду, що прямо передбачено Законом № 2939-VI, тоді як оскарження до адміністративного суду бездіяльності органу влади у наданні відповіді на адвокатський запит Законом № 5076-VI не передбачено.
За вищевикладених обставин суд не знаходить правових підстав уважати, що оскарження бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит від 16.12.2025 у спірних відносинах може бути реалізоване позивачем у контексті статей 10, 23 Закону № 2939-VI в порядку адміністративного судочинства.
Поряд з цим суд зауважує, що відповідно до частини п'ятої статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законом установлено інший порядок притягнення до відповідальності посадових осіб за ненадання відповіді на адвокатський запит чи надання неповної відповіді. Таким чином, правильним способом захисту порушених прав саме адвоката є викладений вище порядок притягнення до відповідальності, який встановлено спеціальним законом. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 640/16398/19.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 9901/296/19, від 20.11.2019 у справі № 808/2167/18 та від 11.06.2020 у справі № 640/22536/19, від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, а також підтверджено у постанові Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 580/4827/24.
Згідно з частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя
Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі № 500/252/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Згідно із частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 26 січня 2026 року.
Суддя Юзьків М.І.