про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26 січня 2026 року Справа № 480/275/26
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду в системі Електронний суд 18.01.2026 звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не призначення ОСОБА_1 житлової субсидії за період з 01.05.2023 року по 30.04.2024 року на опалювальні та неопалювальні сезони, з урахуванням понад нормованої площі житла,
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 житлову субсидію з 01.05.2023 року по 30.04.2024 року на опалювальні та неопалювальні сезони, з урахуванням понад нормованої площі житла, на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.06.2023, що подана в електронній формі через вебпортал Пенсійного фонду.
Вказана позовна заява зареєстрована в Сумському окружному адміністративному суді 19.01.2026.
Вимоги вмотивовані тим, що позивач є пенсіонером та особою з інвалідністю 2 групи та проживає і зареєстрована в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач 20.06.2023 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області через вебпортал електронних послуг заяву про призначення житлової субсидії з 01.05.2023 до 30.04.2024, до якої додала декларацію про доходи та судові рішення, що підтверджують обставини того, що позивач за вказаною адресою проживає сама. Втім, не отримавши через вебпортал електронних послуг жодних відомостей про подану заяву, позивач 25.07.2023 повторно заповнила заяву про призначення житлової субсидії та подала всі вищевказані документи.
Не отримавши жодних відомостей з приводу результатів розгляду заяв, позивач направила засобами поштового зв'язку відповідачу заяву від 08.04.2024 щодо повідомлення про результати розгляду її заяви про призначення житлової субсидії, у відповідь на яку відповідач листом від 09.05.2024 повідомив ОСОБА_2 про те, що вона не перебуває на обліку як отримувач субсидії, а за даними підсистеми «Звернення» заяви та декларації від мене у період з 01.06.2023 по теперішній час до ГУ ПФУ в Сумській області не надходили.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю, позивач оскаржила її до Сумського окружного адміністративного суду, та рішенням якого від 19.12.2024 у справі №480/8356/24:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.06.2023 року про призначення їй житлової субсидії за період з 01.05.2023 по 30.04.2024 на опалювальні та неопалювальні сезони,
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2023 про призначення житлової субсидії на період з 01.05.2023 по 30.04.2024 на опалювальні та неопалювальні сезони, що подана в електронній формі через вебпортал Пенсійного фонду.
Вказане рішення набрало законної сили 21.01.2025, однак її заява від 20.06.2023 так і не була розглянута відповідачем, а рішення по ній не було прийнято.
Позивач наголосила, що ГУ ПФУ в Сумській області, отримавши її заяву про призначення житлової субсидії на 2023 - 2024 року на опалювальний та неопалювальний сезони із декларацією про доходи та всі необхідні документи для її призначення, не розглянув її у встановлені законом строки, не повідомив її про недоліки заяви у разі їх наявності та строки їх усунення. Натомість допустив протиправну бездіяльність та взагалі не повідомив позивача про прийняте ним рішення та про його наявність, навіть після рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року по справі №480/8356/24, яким його було зобов'язано прийняти відповідне рішення.
З огляду на вказане ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Перевіривши матеріали позовної заяви, вбачається необхідним відмовити у відкритті провадження у цій справі, приймаючи до уваги наступне.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частин другої-четвертої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно із частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 (справа №1-7/2013) Конституційний Суд України наголосив, що він неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 квітня 2025 року в справі №440/10814/24, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2020 року в справі №560/523/19, від 01 лютого 2022 року в справі №420/177/20 та від 18 травня 2022 року в справі №140/279/21).
Судом згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_1 у вересні 2024 року зверталася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просила:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення їй житлової субсидії з 01.05.2023 по 30.04.2024 на опалювальні та неопалювальні сезони, що подана в електронній формі через вебпортал Пенсійного фонду в червні 2023 року,
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії з 01.05.2023 по 30.04.2024 на опалювальні та неопалювальні сезони, що подана в електронній формі через вебпортал Пенсійного фонду та прийняти по ній відповідне рішення.
Позовні вимоги мотивувала також тим, що вона є пенсіонеркою та особою з інвалідністю 2 групи та 20.06.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області через вебпортал електронних послуг із заявою про призначення житлової субсидії з 01.05.2023 по 30.04.2024, додавши до заяви всі необхідні документи.
У подальшому, не отримавши жодної відповіді за її заявою, 25.07.2023 позивачка повторно заповнила заяву про призначення житлової субсидії та подала документи, підписавши та завіривши їх ЕЦП. Втім не отримавши жодних відомостей з приводу результатів розгляду заяв, позивач направила відповідачу засобами поштового зв'язку заяву від 08.04.2024 щодо повідомлення результатів розгляду заяви про призначення житлової субсидії, у відповідь на яку відповідач листом від 09.05.2024 повідомив про те, що позивачка не перебував на обліку як отримувач субсидії, а за даними підсистеми “Звернення» заяви та декларації від позивачки у період з 01.06.2023 по теперішній час до головного управління не надходили.
Не погоджуючись з твердженням відповідача про те, що позивачем не подавалися заяви про призначення житлової субсидії в червні та липні 2023 року, та вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про призначення житлової субсидії за період з 01.05.2023 по 30.04.2024, позивач звернулася до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 19.12.2024 у справі №480/8356/24:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.06.2023 року про призначення їй житлової субсидії за період з 01.05.2023 року по 30.04.2024 року на опалювальні та неопалювальні сезони,
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2023 про призначення житлової субсидії на період з 01.05.2023 року по 30.04.2024 року на опалювальні та неопалювальні сезони, що подана в електронній формі через вебпортал Пенсійного фонду.
Вказане рішення у справі №480/8356/24 набрало законної сили.
Зазначені обставини позивачем у позовній заяві не заперечуються.
З огляду на зміст вимог позивача у справі №480/8356/24 та ухваленого 19.12.2024 Сумським окружним адміністративним судом рішення у справі №480/8356/24, суд дійшов висновку, що фактично позивач у цій справі не погоджується з тим, що на виконання рішення у справі №480/8356/24 ГУ ПФУ в Сумській області не розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії з 01.05.2023 по 30.04.2024 на опалювальні та неопалювальні сезони, не призначив ОСОБА_1 таку житлову субсидію на цей період, а також допустив протиправну бездіяльність, не повідомивши позивача про прийняте ним рішення та про його наявність після рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 480/8356/24.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2025 у справі №120/15874/24 вказує, що реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Розділ IV КАС України врегульовує процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Судовий контроль за виконанням судових рішень є юридичним механізмом діяльності суду, який покликаний забезпечити виконання судових рішень як невід'ємної складової права кожного на судовий захист та який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур. Зокрема передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 КАС України (частина друга статті 381-1 КАС України).
Отже, норми КАС України визначають спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, вони мають на меті забезпечення належного виконання судових рішень.
Зокрема, серед способів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є: зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про його виконання, накладення штрафу (статті 382-382-3 КАС України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, за заявою особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду (стаття 383 КАС України). Також з метою належного виконання судового рішення статтею 378 КАС України передбачено можливість зміни способу і порядку його виконання.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20 лютого 2019 року в справі №806/2143/15, від 17 квітня 2019 року в справі №355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року в справі №295/13613/16-а, від 22 серпня 2019 року в справі №522/10140/17, від 21 листопада 2019 року в справі №802/1933/18-а щодо застосування норм КАС України (статті 267 у редакції до 15 грудня 2017 року, статей 382-383 у редакції після 15 грудня 2017 року) зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до належного виконання судового рішення.
У постанові від 16 січня 2019 року в справі №686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У постановах від 18 січня 2024 року в справі №160/2888/23 та від 30 квітня 2025 року в справі №440/10814/24 Верховний Суд констатував, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Судовий контроль за виконанням судового рішення суд може здійснювати також у порядку, встановленому статтею 287 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, приписами частини першої якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відтак, установивши, що заявлені вимоги у цій справі №480/275/26, вмотивовані незгодою позивача з належним виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №480/8356/24, дійшов висновку, що спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Згідно із пунктом 2 частини 1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відтак, оскільки станом на день звернення до суду із позовом у цій справі було таке, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав, вбачається за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 171 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 170, 248, 293, 295, пп.15.5 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.
Суддя І.Г. Шевченко