22 січня 2026 року Справа № 480/9533/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
судді Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Щербаченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9533/25 за позовом ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Передери Ганни Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старшого державного виконавця Конотопського ВДВС СХ МРУМЮ Передери Ганни Володимирівни, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Передери Ганни Володимирівни у виконавчих провадженнях № 69939093, № 71653346 та № 71906221, щодо їх не зупинення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати старшого державного виконавця Конотопського відлічу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Передеру Ганну Володимирівну зупинити виконавчі провадження № 69939093, № 71653346 та № 71906221 з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконанні у Конотопському відділі державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження № 69939093, № 71653346, № 71906221 з виконання: постанови БАВ № 077689 виданої 13.08.2022 Конотопським РВП ГУНП в Сумській області про стягнення на користь держави 40 800,00 грн штрафу; постанови № 3/577/436/23 виданої 21.03.2023 Конотопським міськрайонним судом Сумської області про стягнення 40 800,00 грн штрафу; постанови БАД № 650287 виданої 26.09.2022 Конотопським РВП ГУНП в Сумській області про стягнення 40 800,00 грн штрафу.
Оскільки позивач проходить військову службу, що унеможливлює проведення виконавчих дій, 04.12.2025 останній звернувся до відповідача з заявою про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях у зв'язку з наявністю підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, як зазначає позивач, відповідач, у встановлений строк, не вчинив жодних дій щодо зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 69939093, № 71653346, № 71906221, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 22.12.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, з урахуванням особливостей провадження у даній категорії справ, визначених ст. 287 КАС України, справу призначено до розгляду на 22.01.2026.
У подальшому, від Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження (а.с.58-128).
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що на виконанні у відділі перебувають виконавчі провадженні про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 . Щодо наявності правових підстав для зупинення виконавцем виконавчих дій у вказаних провадженнях зазначає, що обов'язок зупинення виконавцем виконавчих дій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлений насамперед неможливістю проведення виконавчих дій в конкретному виконавчому провадженні згідно з умовами служби боржника. Зазначає, що вимагаючи зупинення вчинення виконавчих дій боржником не було надано доказів, які б свідчили, що умови проходження боржником військової служби унеможливлюють вчинення державним виконавцем виконавчих дій у межах виконавчих проваджень.
При цьому, просить врахувати, що згідно з відповіддю на запити державного виконавця від ДПС боржник проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , у зв'язку з чим державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на дохід боржника, що також є заходом примусового характеру та надає змогу проводити виконавчі дії. Також, у разі розшуку транспортного засобу належного боржнику на праві власності державний виконавець матиме змогу арештувати дане майно з метою подальшої реалізації. Разом з тим, скаржником не доведено, що у зазначених виконавчих провадженнях неможливо проводити виконавчі дії згідно з умовами його служби.
За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
22.01.2026 представники сторін у судове засідання не з'явилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивачем було надано суду через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, на виконанні у Конотопському відділі державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 80015380 (а.с. 127) з примусового виконання:
- виконавчого документа - постанови БАВ № 077689, виданої 13.08.2022 Конотопським РВП ГУНП в Сумській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 40800,00 грн штрафу (ВП № 69939093);
- виконавчого документа - постанови БАД № 650287, виданої 26.09.2022 Конотопським РВП ГУНП в Сумській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 40800,00 грн штрафу (ВП № 71906221);
- виконавчого листа, виданого 21.03.2023 Конотопським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 40800,00 грн штрафу (ВП № 71653346).
У межах ВП № 69939093, № 71906221 позивач звертався до Конотопського відділу ДВС із заявою про зупинення виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", за наслідками розгляду якої старшим державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій 19.03.2025 (а.с.73, а.с. 120). Однак, оскільки боржником не було надано документального підтвердження, що за умовами служби, проведення виконавчих дій, за даними виконавчими провадженням, неможливе, постанови про зупинення виконавчих дій скасовано (а.с. 102, а.с.122).
04.12.2025 позивач звернувся до Конотопського відділу ДВС із заявою про зупинення виконавчих проваджень № 69939093, № 71653346, № 71906221 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження". До заяви було додано копію військового квитка (зв. бік а.с. 5) та довідки Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 № 2661(а.с. 6).
За результатами розгляду вищевказаної заяви Конотопським відділом ДВС листом від 08.12.2025 № 25.2-30/88376 (а.с. 7) було повідомлено про відсутність підстав для зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, оскільки матеріали провадження не містять обставин, які б свідчили, що умови проходження боржником військової служби унеможливлюють вчинення державним виконавцем виконавчих дій у межах виконавчого провадження (а.с.7).
Вважаючи протиправною бездіяльність державного виконавця щодо незупинення вчинення виконавчих дії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 2 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону № 1404-VIII).
За обставин цієї справи судом встановлено, що на виконанні у Конотопському відділі державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 80015380 (а.с.127) з примусового виконання:
- виконавчого документа - постанови БАВ № 077689, виданої 13.08.2022 Конотопським РВП ГУНП в Сумській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 40800,00 грн штрафу (ВП № 69939093);
- виконавчого документа - постанови БАД № 650287, виданої 26.09.2022 Конотопським РВП ГУНП в Сумській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 40800,00 грн штрафу (ВП № 71906221);
- виконавчого листа, виданого 21.03.2023 Конотопським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 40800,00 грн штрафу (ВП № 71653346).
Водночас, звертаючись з цим позовом до суду, позивач зазначає, що виконавчі дії у зазначених виконавчих провадженнях підлягали зупиненню відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (частина друга статті 34 цього Закону).
За змістом частин першої та п'ятої статті 35 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Отже, результат аналізу наведеної правової норми свідчить, що нею передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:
- проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе;
або
- якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе;
чи
- на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призваний по мобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком (зв. бік а.с.5).
У свою чергу, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що умови його проходження військової служби унеможливлюють здійснення виконавчих дій у межах виконавчого провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", підставою для зупинення виконавчих дій є не сам факт проходження військової служби, а саме неможливість проведення таких дій згідно з умовами служби, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Суд звертає увагу, що лише твердження позивача, що він як військовослужбовець виконує бойові завдання, без підтвердження цього відповідними доказами та без надання їх державному виконавцю, не свідчать про неможливість проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби позивача. При цьому, позивачем не надано до суду доказів отримання у Військової частини НОМЕР_1 таких доказів, зокрема звернень із відповідними рапортами, а також відмови військової частини надати такі докази з різних причин. Твердження про те, що іншої довідки, в якій зазначаються умови проходження служби, крім як форма 5, військовослужбовцю не видається і не передбачена, не впливає на право позивача отримати у військової частини документи, які можуть підтверджувати факт неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби позивача або хоча б обґрунтовано стверджувати про неможливість надати такі документи.
З урахуванням вищевикладеного, з огляду на те, що позивачем не доведено наявності правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки позивач не є стягувачем за виконавчими провадженнями № 69939093, № 71653346, № 71906221, а матеріали справи не містять обставин, які б свідчили, що умови проходження позивачем (боржником) військової служби унеможливлюють вчинення державним виконавцем виконавчих дій в межах виконавчих проваджень № 69939093, № 71653346, № 71906221, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.11.2023 у справі № 120/875/23, у якій суд дійшов висновку, що проходження військової служби за призовом під час мобілізації саме по собі не є безумовною підставою для зупинення виконавчих дій.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Водночас, в ході судового розгляду відповідачем було доведено правомірність вчинених дій у виконавчих провадженнях № 69939093, № 71653346, № 71906221.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Передери Ганни Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 26.01.2026.
Суддя С.М. Глазько