23 січня 2026 року м. Рівне№460/11735/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Вознюк В.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник за первісним позовом, представник відповідача за зустрічним позовом Степанець М.В.,
відповідача: представник за первісним позовом, представник позивача за зустрічним позовом не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Головного управління ДПС у Рівненській області
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, - розглянувши у відкритому судовому засіданні зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень -
Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість.1 611 406,73 грн., а саме 1 175 571,93 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстратора розрахункових операцій, яка виникла на підставі податкових повідомленнь-рішеннь від 11.04.2025 № № 6138/1700240523 та 6141/1700240523, 72 845,96 грн. з податку на додану вартість, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №6148/1700240523 та № 6150/1700240523 від 11.04.2025 та нарахованої пені згідно статті 129 Податкового кодексу України, 334 125,06 грн. з податку на доходи фізичних осіб, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.04.2025 6137/1700240523 та нарахованої пені, 27 843,78 грн., з військового збору, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.04.2025 № №6146/1700240523 та нарахованої пені, 1020,00 грн. з адміністративних штрафів та інших санкцій, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення 11.04.2025 № № 6142/1700240523. В зв'язку з несплатою протягом строків, встановлених пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, вказана заборгованість набула статусу податкового боргу. З підстав наведених в позовній заяві, позивач просив суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.08.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов зустрічний позов до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив суд:
визнати протиправними дії та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Рівненській області №6137/1700240523 від 11.04.2025, №6138/1700240523 від 11.04.2025, №6141/1700240523 від 11.04.2025, 6142/1700240523 від 11.04.2025, 6146/1700240523 від 11.04.2025, 6148/1700240523 від 11.04.2025, 6150/1700240523 від 11.04.2025 на загальну суму 1611406,73грн, та податкову вимогу ГУ ДПС у Рівненській області від 14.05.2025 №0004288-1305-1700.
На обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті з грубим порушенням чинного законодавства України та не грунтуються на фактичних даних. таким чином просить суд задовольнити зустрічний позов та відмовити щодо задоволення первісного позову.
Ухвалою суду від 02.09.2024 вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №460/5587/24.
Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 30.09.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.10.2025.
Від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов відзив на зустрічний позов, в якому останні вказують, що оскарженні рішення контролюючого органу винесенні відповідно то норм чиного законодавства та просять суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 18.11.2025.
Протокольною ухвалою суду від 18.11.2025 розгляд справи відкладено до 09.12.2025.
Протокольною ухвалою суду від 09.12.2025 розгляд справи відкладено до 14.01.2026.
Протокольною ухвалою суду від 14.01.2026 вирішено перейти на стадію ухвалення судового рішення та оголошено перерву до 23.01.2026.
Заслухавши сторін, з'ясувавши доводи та аргументи учасників справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ОСОБА_1 з 14.11.2016 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата та номер запису про проведення державної реєстрації: 14.11.2016 № 26040000000007079) із видами діяльності згідно з КВЕД: 47.30 - «Роздрiбна торгiвля пальним».
13.07.2020 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (дата: 13.07.2020, номер запису: 26040060002008425).
На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, пункту 79.2 статті 79 глави. 8 розділу ІІ, підпункту 692 підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), наказу Головного управління ДПС у Рівненській області № 151-п від 15.01.2025, Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2018 по 13.07.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 13.07.2020, за результатами якої складено акт від 03.03.2025 №3690/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 (далі акт перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 03.03.2025).
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення:
1) абз. 5 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п .44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та п.1,2,8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 (що діяв на момент вчинення порушення), а саме: не ведення книги обліку доходів і витрат;
2) пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 242 677,90 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 165 490,62 грн, за 2019 рік на суму 68 943,91 грн, за 2020 рік на суму 8 243,37 грн;
3) ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7, ч. 5, ч. 13 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму 115,06 грн за ставкою 22%, зокрема: за серпень 2019 року на суму 115,06 грн;
4) п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: встановлено не ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, не збереження таких відомостей в порядку, передбаченому законодавством;
5) п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 216 769,12 грн, в т.ч. за 2018 - 137 602,08 грн, за 2019 - 73 248,05 грн, за 2020 - 5 918,99 грн;
6) пп. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 320 196,00 грн, вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, що було віднесене до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) за 2018 рік: за січень - 676,68 грн, за лютий - 986,07 грн., за березень - 1 153,07 грн., за квітень - 280,43 грн, за травень - 540,45 грн, за червень - 162,12 грн, за липень - 623,32 грн, за серпень - 557,25 грн, за вересень - 260,14 грн, за жовтень - 527,02 грн, за листопад - 827,38 грн, за грудень - 1 426,34 грн; за 2019 рік: за січень - 1128,26 грн, за лютий - 1 621,88 грн, за березень - 1 203,91 грн, за квітень - 992,21 грн, за травень - 1 313,73 грн, за червень - 740,40 грн, за липень - 2 642,41 грн, за серпень - 354,31 грн, за вересень - 710,56 грн, за жовтень - 196,33 грн, за листопад - 72,00 грн; за 2020 рік: за лютий - 73,00 грн, за березень - 23,33 грн, за квітень - 75,10 грн, за травень - 76,30 грн, за червень 2020 - 105,67 грн;
7) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: платником податків ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 45 420,92 грн, в т.ч.: за листопад 2018 - 22 690,56 грн, за жовтень 2019 - 34,54 грн, за травень 2020 - 22 695,82 грн;
8) пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 53 937,26 грн, в т.ч.: лютий 2018 - 7 264,07 грн, березень 2018 - 400,07 грн, квітень 2018 - 280,43 грн, травень 2018 - 3 349,45 грн, серпень 2018 - 5 596,25 грн, вересень 2018 - 2 728,14 грн, листопад 2018 - 5340,38 грн, січень 2019 - 5 457,00 грн, травень 2019 - 3 208,73 грн, липень 2019 - 1 916,41 грн, серпень 2019 - 1 130,31 грн, вересень 2019 - 12 650,56 грн, жовтень 2019 - 196,33 грн, листопад 2019 - 72,00 грн, лютий 2020 - 73,00 грн, березень 2020 - 23,33 грн, квітень 2020 - 75,10 грн, травень 2020 - 76,30 грн;
9) пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16№ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження військового збору на загальну суму 20 223,17 грн, в т.ч.: за 2018 - 13 790,89 грн, за 2019 - 5 745,33 грн, за 2020 - 686,95 грн;
10) п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, а саме: встановлено факт не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання на загальну суму 981 933,51 грн, в т.ч.: за 2018 - 59 7376,69 грн, 2019 - 382 182,75 грн, 2020 - 2 374,07 грн;
11) п. 5, 6, 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (із змінами та доповненнями, що діяли на момент вчинення порушення), а саме: не надано до перевірки книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, а також контрольні стрічки з реєстраторів розрахункових операцій;
12) незабезпечення зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акта перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2025 № 6137/1700240523, №6138/1700240523, № 6141/1700240523, № 6142/1700240523, № 6146/1700240523, №6148/1700240523, № 6150/1700240523.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.04.2025 № 6137/1700240523, №6138/1700240523, №6141/1700240523, № 6142/1700240523, № 6146/1700240523, №6148/1700240523, № 6150/1700240523 підлягають визнанню протиправними та скасуванню у зв'язку з допущенням контролюючим органом порушення порядку проведення перевірки, а саме: позивач за зустрічним позовом не був повідомлений про проведення перевірки, що призвело до ненадання первинних документів до перевірки; при перевірці первинні документи не досліджувались, що призвело до неврахування документально підтверджених витрат. Лише після отриманням 03.07.2025 листа Головного управління ДПС у Рівненькій області з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.06.2025 № Ф-2682-1700 в сумі 323 889,99 грн, ОСОБА_1 довідався, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка за період діяльності з 01.01.2018 по 13.07.2020.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.04.2025 № 6137/1700240523, №6138/1700240523, №6141/1700240523, № 6142/1700240523, № 6146/1700240523, №6148/1700240523, № 6150/1700240523 на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За змістом підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.
Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Частиною 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Порядок зняття з обліку платників податків і зборів затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 за №1588 (далі Порядок № 1588). Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 11.18 розділу XI цього Порядку підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є, відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.
Згідно з абзацами 2, 3 підпункту 1 пункту 11.18 розділу XI Порядку № 1588 дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.
Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку;
Згідно з підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку № 1588 державна реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Відповідно до підпункту 65.10.4 пункту 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є підставою для проведення перевірки такої особи, і нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Вищенаведені норми чинного законодавства свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, оскільки після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. З огляду на це, така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 23.04.2021 по справі №480/2004/19.
Актом перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 03.03.2025 встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець припинив підприємницьку діяльність 13.07.2020, про що внесено запис до ЄДР за № 26040060002008425, що стало підставою для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідно до наказу №151-п від 15.01.2025.
Пунктом 79.2 статті 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Отже, наказ та повідомлення повинні бути надіслані та отримані платником податків до початку проведення перевірки. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 18.07.2019 у справі № 0440/5993/18, від 11.05.2023 у справі №640/18756/21 та від 17.05.2023 у справі № 160/5892/20.
Доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області, у відповідності до вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України 16.01.2025 ОСОБА_1 направлено засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 № 48/Ж4/17-00-24-05-17, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №151-п від 15.01.2025 на податкову адресу платника податків, а саме: АДРЕСА_1 , який було повернуто 31.01.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Стаття 42 ПК України унормовує питання листування платників податків та контролюючих органів.
Зокрема, пункт 42.1 статті 42 ПК України встановлює, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За правилами абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено контролюючим органом у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У матеріалах цієї справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення щодо направлення позивачу вищезазначених копії наказу про проведення перевірки та відповідного повідомлення, запиту № 11 про надання документів, копії акта документальної позапланової невиїзної перевірки, які повернуті на адресу Головного управління ДПС у Рівненській області із відмітками поштової служби «За закінченням терміну зберігання».
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким на адресу відповідача було направлено спірні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, повернулось на адресу Головного управління ДПС у Рівненській області із відміткою «За закінченням терміну зберігання», проставленою поштовою службою 28.04.2025 та 03.06.2025 відповідно.
Слід зазначити, що уся означена вище поштова кореспонденція направлялась на адресу: АДРЕСА_1 .
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Протягом судового розгляду та у зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 не наводив доводів про зміну своєї податкової адреси та підтвердив, що зазначена вище адреса є актуальною податковою адресою платника податків.
Окрім цього, Відповідачем до зустрічної позовної заяви долучено пояснення від 18.08.2025 листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни - 3 АТ «Укрпошта» Наталії Смолевої. З наданих пояснень вбачається, що ОСОБА_2 з серпня 2023 року працює листоношею дільниці №1 ВПЗ Сарни - 3 АТ «Укрпошта». В її функціональні обов'язки входить розповсюдження листівок по поштовим скринькам та особисте вручення рекомендованих та цінних листів. В її обслуговуванні знаходиться вулиця І.Мазепи, м. Сарни. Остання зауважила наступне: «Пригадую, що протягом січня - травня 2025 року на прізвище ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_2 , надходили рекомендовані листи з ГУ ДПС у Рівненській області, скільки листів було, я вже точно вказати не можу, однак, вручити їх ОСОБА_1 я не змогла, оскільки: в нього на подвір'ї завжди перебувала без прив'язі собака, породи овчарка. Підійти не можна було навіть до огорожі, щоб залишити письмове повідомлення, щоб ОСОБА_1 з'явився у відділення Укрпошти м. Сарни по вул. Широка, 33, а так як огорожа була у вигляді секцій з отворами, в яку собака встромляв голову і міг вкусити. Не маючи можливості вручити ОСОБА_1 листи, я їх повертала адресату з відміткою про закінчення терміну зберігання.».
Щодо вищенаведеного доказу, суд зазначає наступне.
Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (зі змінами) (далі Правила № 270), користувач послуг поштового зв'язку має право: на одержання інформації про порядок і строк надання послуг поштового зв'язку; звернутися для захисту своїх прав як споживача до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також до суду; оскаржити неправомірні дії працівників поштового зв'язку в порядку, встановленому законом.
Наявність вказаних вище пояснень листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни - 3 АТ «Укрпошта» Наталії Смолевої не спростовує обов'язку платника податку - ОСОБА_1 щодо забезпечення отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження.
ОСОБА_1 не надано доказів звернення до суду щодо оскарження неправомірних дій працівника поштового зв'язку в порядку, встановленому законом, що на його переконання, стало наслідком неотримання документів, пов'язаних з проведеною щодо нього документальною позаплановою невиїзною перевіркою.
Суд зауважує, що платник податків не в праві посилатися на власну бездіяльність чи створені ним перешкоди як на підставу для невиконання податкового обов'язку.
Суд також зазначає, що згідно пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно абз. 6 пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків кореспонденції у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції. Аналогічні висновки щодо правозастосування статті 42 ПК України у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постановах від 22.10.2025 по справі № 520/2563/25, від 24.09.2025 по справі № 520/7480/25, від 15.02.2024 по справі № 640/9016/20, від 04.08.2023 по справі № 120/7318/21, від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19, від 04.05.2020 по справі № 826/11455/15, від 04.05.2020 по справі № 826/11455/15, від 09.10.2018 по справі № 820/1864/17 та ін.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 по справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення 16.01.2025 надіслано позивачу за зустрічним позовом письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 № 48/Ж4/17-00-24-05-17, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 151-п від 15.01.2025 на податкову адресу позивача: 34503, Рівненська область, м. Сарни, вул. Івана Мазепи, буд. 6, що свідчить про належне повідомлення відповідача про дату та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо нього.
Суд також зауважує, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує контролюючий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення наказу на перевірку, повідомлення, запиту, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення надісланих документів. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 360/4692/19, від 20.10.2020 у справі №140/30/20 та від 14.07.2022 у справі № 120/479/21-а.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача за зустрічним позовом про неповідомлення про проведення перевірки, що призвело до ненадання первинних документів до перевірки та не врахування документально підтверджених витрат, відхиляються судом. Оскільки письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 № 48/Ж4/17-00-24-05-17, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 151-п від 15.01.2025, запит № 11 про надання документів, акт перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025, податкові повідомлення-рішення від 11.04.2025 та податкова вимога від 14.05.2025 надіслані на актуальну податкову адресу ОСОБА_1 (незмінність якої станом на час здійснення такого направлення позивачем за зустрічним позовом не заперечується і не спростовується) та з моменту проставлення поштовим оператором відповідної відмітки про невручення адресату поштового відправлення із зазначенням такої причини, зазначені документи вважаються належним чином врученими платнику податків.
Щодо долучення до зустрічної позовної заяви банківських виписок, договорів та інших первинних документів, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків та підстави для їх надання.
Порядок надання документів під час перевірки та наслідки їх ненадання встановлені статтею 85 ПК України.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 85.6 статті 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.
Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об'єкти оподаткування, суми податкових зобов'язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК України.
Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульовано статтею 44 ПК України. Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії), (пункт 44.3 статті 44 ПК України).
Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини (правова позиція Верховного Суду від 24.04.2023 року у справі №802/83/18-а).
Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. А тому, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №160/4504/23, від 31.07.2024 у справі №380/5630/23, від 06.07.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у справі №640/772/21, від 14.12.2022 у справі №640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 21.01.2025 у справі №140/6001/24 та ін.
З наявного в матеріалах справи письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 № 48/Ж4/17-00-24-05-17, суд встановив, що контролюючий орган відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України зазначав платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 про необхідність забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС. Вказане повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки було повернуто на адресу контролюючого органу 31.01.2025 (тобто до початку перевірки) не врученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 не надав первинних документів, які підтверджували б задекларовані показники податкової звітності та пояснення, що стосуються господарської діяльності, про що складено акт, що засвідчує факт ненадання документів № 294/Ж6/17-00-24-05-19 від 18.02.2025.
Окрім зазначеного, судом встановлено, що під час проведення перевірки платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 надіслано запит № 11 від 19.02.2025 щодо надання документів, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, що повернувся до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, платником податків не було надано первинних документів, що витребовувались вказаним запитом контролюючого органу, а відтак було складено акт, що засвідчує факт ненадання документів № 331/Ж6/17-00-24-05-19 від 24.02.2025.
У зв'язку із вищевикладеним суд зазначає, що первинні документи, які долучені платником податків до зустрічної позовної заяви, в силу наведених вище вимог статті 44 ПК України, вважаються такими, що були відсутні у такого платника податків та не підлягають врахуванню судом.
Щодо виявлених порушень норм податкового законодавства суд з матеріалів справи встановив, що позивач за зустрічним позовом, як суб'єкт підприємницької діяльності одержував доходи від провадження діяльності з 01.01.2018 по 13.07.2020, перебуваючи на загальній системі оподаткування.
Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Загальним оподатковуваним доходом фізичної особи підприємця на загальній системі оподаткування є виручка у грошовій та не грошовій формі, тобто всі суми коштів, що поступили на розрахунковий рахунок чи в касу підприємця в рахунок оплати за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Згідно з пунктом 177.11. статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Згідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців отримані протягом календарного року від впровадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Так, перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено його заниження на загальну суму 1 577 987,72 грн, в т.ч. за 2018 рік - 1 149 169,50 грн, за 2019 рік - 383 021,70 грн, та за 2020 рік - 45 796,52 грн, що є порушенням вимог пп. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України. Дана розбіжність виникла в результаті ненадання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 підтверджуючих документів щодо правильності визначення чистого оподатковуваного доходу.
Таким чином, за результатами перевірки було обґрунтовано встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 242 677,90 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 165 490,62 грн, за 2019 рік на суму 68 943,91 грн, за 2020 рік на суму 8 243,37 грн, чим порушено пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1, п.164.3 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Окрім того, п. 16-1 підр. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлюється військовий збір. Платниками збору є осо6и, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (пп. 1.1 п. 161).
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16-1 ПК України). Ставка збору становить 1,5 відсотка від о6єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16-1 ПК України).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп. 1.4 п. 16-1 ПК України).
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи визначенні у статті 171 цього Кодексу (пп. 1.4 п. 16-1 ПК України).
Таким чином, перевіркою повноти нарахування військового збору при виплаті доходів платникам податків за перевіряємий період встановлено заниження сум податкового зобов'язання з військового збору у зв'язку із фактом заниження суми чистого оподатковуваного доходу у розмірі 1 577 987,72 грн, в т.ч. за 2018 рік - 1 149 169,50 грн, за 2019 рік - 383 021,70 грн, та за 2020 рік - 45 796,52 грн.
Актом перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025 встановлено, що чистий оподатковуваний дохід платника податків ОСОБА_1 становить за 2018 рік - 919 392,35 грн, за 2019 рік - 383 021,70 грн, за 2020рік - 45 796,52 грн.
Вказані дії платника податку призвели до заниження податкового зобов'язання з військового збору на загальну суму 20 223,17 грн, в тому числі за 2018 - 13 790,89 грн, за 2019 - 5 745,33 грн, за 2020 - 686,95 грн, чим порушено вимоги пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Оскільки чистий оподатковуваний дохід є базою оподаткування як для податку на доходи фізичних осіб (ставка 18% згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України), так і для військового збору (ставка 1,5% згідно з пп. 1.3 п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПК України) то, донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 242 677,90 грн та з військового збору у сумі 20 223,17 грн є наслідком встановлених порушень щодо неправомірного формування складу витрат та заниження доходу.
Відповідно до п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Для проведення розрахунків із покупцями скрапленого газу, в тому числі за готівкові кошти, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано реєстратори розрахункових операцій (п. 1.9 розділу 1 частини ІІ акту перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025).
Актом перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025 встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в перевіряємому періоді здійснював діяльність з роздрібної торгівлі скраплего газу на Автогаззаправці АГЗП, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та проводив розрахункові операції за готівкові кошти через реєстратори розрахункових операцій.
Таким чином, актом перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025 встановлено факт не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання за відпуск скрапленого газу за перевіряємий період на суму 981 933,51 грн, в тому числі за 2018 рік - 597 376,69 грн, за 2019 рік - 382 182,75 грн, за 2020 рік - 2374,07 грн, чим порушено вимоги п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Нормою п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.
Крім цього, суд зауважує, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення, визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема:
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
6) забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
10) друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
З огляду на викладені вище порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'контролюючим органом правомірно застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції на підставі п.3 та п. 5 ст. 17 даного Законуу розмірі 850 грн. (50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ) та 510 грн. (30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
А відтак контролюючим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2025 №6138/1700240523 та №6141/1700240523.
Згідно з підпунктом 185.1 статті 185 розділу V ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 187.1 ст. 187 ПК, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Актом перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025 встановлено порушення пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, зокрема відповідачем - фізичною особою ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ по зареєстрованих податкових накладних (які складені на операції з постачання ТМЦ, тощо) на суму ПДВ 2215 грн, в т.ч. за січень 2018 - 1463 грн, травень 2018 - 50 грн, серпень 2018 - 312 грн, серпень 2019 - 390 грн.
Судом встановлено, а актом перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025 зафіксовано, що за результатами аналізу даних інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» та Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено розбіжність між виторгом РРО та ПДВ.
У разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/ РРО або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції).
У разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), із застосуванням при проведенні розрахунків РРО, за щоденними підсумками операцій складається податкова накладна, в якій суми розрахунків за касовими чеками, надрукованими протягом дня, та суми ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, відображеній у Z-звіті.
Податкова накладна за щоденним підсумком операцій складається на підставі показників РРО (касових звітів), тобто вноситься щоденний підсумок обсягів проданих товарів з урахуванням коштів як отриманих за продані, так і виданих за повернуті товари.
Враховуючи зазначене, при поверненні у день продажу покупцем (кінцевим споживачем) товарів, повернуті такому покупцю кошти з урахуванням ПДВ враховуються у щоденних загальних підсумках, які фіксуються у Z-звітах (касових звітах), податкових накладних, складених на підставі таких звітів. Тому, в такому випадку до податкової накладної, складеної за щоденним підсумком операцій з постачання товарів за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку) розрахунок коригування кількісних і вартісних показників не складається.
Зазначені розбіжності призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9 084,78 грн, в тому числі за листопад 2018 - 4538,11 грн, за жовтень 2019 - 6,91 грн, за травень 2020 - 4 539,76 грн, чим порушено пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Положеннями п.189.1 ст.189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Отже, у разі придбання товарів/послуг, які не використовувалися в господарській діяльності, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ.
Перевіркою встановлено, що відповідачем - платником податків ОСОБА_1 безпідставно віднесено до податкового кредиту вартість придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг на загальну суму ПДВ 19 349,67 грн, в тому числі, за 2018 - 8020,27 грн, за 2019 - 10976,00 грн, за 2020 - 353,40 грн.
Таким чином актом перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025 встановлено порушення пп. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст.198 ПК України, оскільки ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 320 196,00 грн, вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, що було віднесене до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 2018: за січень - 676,68 грн, за лютий - 986,07 грн, за березень - 1153,07 грн, за квітень - 280,43 грн, за травень - 540,45 грн, за червень - 162,12 грн, за липень - 623,32 грн, за серпень - 557,25 грн, за вересень - 260,14 грн, за жовтень - 527,02 грн, за листопад - 827,38 грн, за грудень - 1426,34 грн; 2019 рік: за січень - 1128,26 грн, за лютий - 1621,88 грн, за березень - 1203,91грн, за квітень - 992,21 грн, за травень - 1313,73 грн, за червень - 740,40 грн, за липень - 2642,41 грн, за серпень - 354,31 грн, за вересень - 710,56 грн, за жовтень - 196,33 грн, за листопад - 72,00 грн, 2020 рік: за лютий - 73,00 грн, за березень - 23,33 грн, за квітень - 75,10 грн, за травень - 76,30 грн, за червень - 105,67 грн.
З огляду на вказане суд зазначає, що позивачем правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2025 №6137/1700240523 та №6148/1700240523.
Суд зазначає, що згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема:
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
Перевіркою дотримання строків реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки платником податків ОСОБА_3 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 ПК України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 45 420,92 грн., в т.ч. за листопад 2018 - 22 690,56 грн, за жовтень 2019 - 34,54 грн, за травень 2020 - 22 695,82 грн.
Враховуючи ту обставину, що платником податків не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 45 420,92 грн, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом порушив п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 1 136,26 грн до відповідача згідно податкового повідомлення-рішення від 11.04.2025 № 6150/1700240523.
Як судом вже зазначалось вище, відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставах даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого ПК України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями граничного терміну подання такої звітності.
Поняття «первинний документ» наведено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 за №168/704, відповідно до якого це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами першою та другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підставою для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Враховуючи наведене вище, суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік відповідно до обраної системи оподаткування.
Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Таким чином, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. У разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально. Таке правозастосування норм пункту 44.6 статті 44 та пункту 85.2 ПК України відповідає сталій практиці Верховного суду, прикладом якої є, зокрема, постанови від 04.10.2021 року у справі №640/6522/20, від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18, від 29.03.2021 року у справі №826/10493/16, від 19.03.2021 року у справі №П/811/936/17.
За таких обставин, контролюючим органом правомірно встановлено порушення позивачем вимог п.44,1 та п. 44.3 ст. 44 ПК України, за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПК України, строків їх зберігання та ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11.04.2025 №6142/1700240523.
Стосовно доводів позивача за зустрічним позовом в частині нарахування пені відповідно до податкових повідомлень-рішень від 11.04.2025 № 6137/1700240523, № 6142/1700240523, № 6148/1700240523, суд зауважує наступне.
Згідно пп.129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно підпункту 3 пункту 4 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень- рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р.за № 124/28254, у разі якщо податкове повідомлення-рішення приймається за результатами документальної перевірки, розпочатої після 01 січня 2021 року, та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у підпунктах 1-5 пункту 3 цього розділу, повинно містити, серед іншого детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»), у тому числі штрафних санкцій та/або пені за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок (у разі необхідності такий розрахунок може бути винесений у додаток до податкового повідомлення-рішення, що є його невід'ємною частиною).
В даному випадку, законодавець ставить в залежність наявність детального розрахунку штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р», при цьому зауважуючи крім пені відповідно до статті 129 Кодексу.
Контролюючим органом було нараховано пеню по податкових повідомленнях-рішеннях від 11.04.2025 № 6137/1700240523, від 11.04.2025 № 6146/1700240523, від 11.04.2025 № 6148/1700240523, що вбачається з розрахунку виникнення боргу по платежах до бюджету по ОСОБА_1 , який наданий до позовної заяви, в порядку ст. 129 ПК України, а відтак норма щодо наявності детального розрахунку пені не застосовується у разі нарахування пені відповідно до вказаної статті 129 ПК України.
Також, судом встановлено, згідно наданих відповідачем документів до зустрічної позовної заяви, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 10.12.2019 у справі №572/3037/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.164КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з конфіскацією 13889,63 л. скрапленого газу та обладнання як знаряддя вчинення правопорушення.
Разом з тим, суд зауважує про те, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 у справі № 0340/1538/18, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 року у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011 року у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010 року у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 року у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 року у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував юридичні механізми з'ясування об'єктивної істини в контексті змісту та мотивів оскарженого управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень при винесенні оскаржених рішень забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач за первісним позовом та Відповідач за зустрічним позовом виконав покладений на нього обов'язок, а саме довів правомірність своїх рішень, чим спростував твердження позивача за зустрічним позовом про порушення його прав та інтересів.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Головного управління ДПС у Рівненській області є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та в повній мірі відповідають встановленим у частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак до скасування в судовому порядку не підлягають.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №6137/1700240523 від 11.04.2025, №6138/1700240523 від 11.04.2025, №6141/1700240523 від 11.04.2025, №6142/1700240523 від 11.04.2025, №6146/1700240523 від 11.04.2025, №6148/1700240523 від 11.04.2025, №6150/1700240523 від 11.04.2025та податкової вимогу ГУ ДПС у Рівненській області від 14.05.2025 №0004288-1305-1700 відмовити повністю.
З огляду на це, підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень, а позивач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у розмірі 1 611 406,73 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №6137/1700240523 від 11.04.2025, №6138/1700240523 від 11.04.2025, №6141/1700240523 від 11.04.2025, №6142/1700240523 від 11.04.2025, №6146/1700240523 від 11.04.2025, №6148/1700240523 від 11.04.2025, №6150/1700240523 від 11.04.2025 та податкової вимоги від 14.05.2025 №0004288-1305-1700 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення складений 23 січня 2026 року
Суддя У.М. Нор