Справа № 420/40676/25
26 січня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 05.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 05.12.2019 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 05.12.2019 в загальній сумі 94 446,01 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку, проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 06.12.2019 до 22.02.2022 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 06.12.2019 до 22.02.2022 р. в загальній сумі 118 828,80 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. 7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
5. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 06 грудня 2019 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
6. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 06 грудня 2019 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 01 лютого 2018 року до 05 грудня 2019 року проходив службу у Військовій частина НОМЕР_6 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 потім був переведений до військової частини НОМЕР_4 , де проходив службу до 22 лютого 2022 року, та на цей час Позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року не була нарахована та виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078). Представник Позивача звернувся до Відповідачів із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року індексацію грошового забезпечення в повному обсязі, а саме з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Листом від 06 вересня 2025 року Відповідач 1 надав копію довідки, з якої вбачається, що в період з 01 березня 2018 року по 05 грудня 2019 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення Позивача не нараховувалась та не виплачувалась, Листом Відповідач 2 надав копію довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення, з якої вбачається, що в період з 06 грудня 2019 року по 22 лютого 2022 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення Позивача не нараховувалась та не виплачувалась.
Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 09.12.2025 постановлено відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду; прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
22.12.2025 від представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив (вх. №ЕС/134806/25), в якому просить застосувати наслідки пропущеного строку звернення до суду та залишити позовну заяву без розгляду; відмовити в її задоволені в частині вимог до військової частини НОМЕР_2 в повному обсязі; зупинити провадження у справі у зв'язку із перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України під час воєнного стану.
Ухвалою суду від 24.12.2025 постановлено відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 (вх. №ЕС/134806/25 від 22.12.2025) в частині залишення позову без розгляду та зупинення провадження у справі.
12.01.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Єрьоміної В.А. надійшла заява (вх. №ЕС/4246/26), в якій просить залишити позов без розгляду.
Ухвалою суду від 14.01.2026 постановлено відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Єрьоміної В.А. (вх. №ЕС/4246/26 від 12.01.2026) про залишення позову без розгляду.
23.01.2026 до суду надійшла заява адвоката Єрьоміної В.А. (вх. №ЕС/8938/25), в якій повідомлено про смерть позивача та в якості додатку надано копію свідоцтва про смерть.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини першої статті 236 КАС України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі: смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб'єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі: у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно із частиною першою статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За приписами частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зважаючи на приписи статей 1218, 1219, 1227 ЦК України убачається, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), при цьому до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема: суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Тобто, виходячи з аналізу вище зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 484/3648/16-а, від 14.11.2024 у справі № 560/3390/23.
З матеріалів справи видно, що позивачу за життя взагалі не нараховувалася індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 05.12.2019 та з 06.12.2019 до 22.02.2022 як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а предметом спору у цій справі є зобов'язання здійснити нарахування та виплату такої індексації.
Фактично право на ці кошти померлий не набув, що виключає наявність конкретної суми, яка підлягає виплаті.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що право на спірну індексацію грошового забезпечення належить до особистих прав особи, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов (в цьому випадку відповідно до Порядку № 1078), то таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи.
Отже, сума індексації грошового забезпечення, передбаченої Порядком № 1078, яка не була нарахована ОСОБА_1 , не може вважатися недоодержаною сумою грошового забезпечення та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статті 1219 ЦК України нерозривно пов'язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва (вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 560/3390/23).
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Серія НОМЕР_7 .
Встановлені вище судом обставини є безумовною підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 238 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат на не здійснюється.
Керуючись пунктом 5 частини першої статті 238, статтею 248 КАС України, суд
Закрити провадження у адміністративній справі №420/40676/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА