Справа № 420/39309/25
26 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не здійснення виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг») стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОК НОМЕР_1 ) про виключення та зняття його з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг») стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з урахуванням інформації, яка вказана у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного НОМЕР_2 від 19.09.2022 року, а саме, щодо: зняття ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військового обліку та виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військового обліку.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач втратив статус військовозобов'язаного, адже його 19.09.2022 року виключено з військового обліку на підставі ст. 37 п.6 пп. 6 Закону України «По військовий обов'язок і військову службу» як громадянина України якого було раніше засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину у редакції, чинній на момент 19.09.2022 року. Однак, позивачу стало відомо, що вищевказані відомості не внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та застосунку Електронного кабінету, водночас у вказаних реєстрах статус позивача зазначений як « ОСОБА_2 ». Представник позивача до відповідача із заявою для здійснення виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у системі «Оберіг». Відповідача листом повідомив, що дані про виключення військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не вносились до єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Отже, станом на день подання цієї позовної заяви виправлення відомостей про Позивача в системі «Оберіг» досі не здійснено, що порушує права Позивача та стало підставою для звернення до суду.
16.01.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заву в обґрунтування якого зазначено, що пунктом 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин; підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання; підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156,186, 187, 189,255, 255-1,257,258-262, 305-321,330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Частина 2 ст. 307 КК України передбачена розділом XIII «Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення» і має санкцію у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких кримінальних правопорушень. Тобто кримінальні правопорушення передбачені ст. 307, 309, 317 не підпадають під заборону визначену ч. 4 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо неможливості призову на військову службу під час воєнного стану та загальної мобілізації. Згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в Обліковій картці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, в обліковій картці відсутні відомості щодо тимчасового посвідчення. Таким чином в даному випадку відомості зазначені у військово-обліковому документі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою суд від 01.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 2022 року.
Згідно з вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2011 року у справі № 1-482/11 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбуття покарання із випробувальним терміном на 2 (два) роки.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 19.09.2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнаний обмежено придатним до військової служби за ст.4 «В» гр. ІІ Наказу МОУ № 420 від 2008 року.
19.09.2022 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 за ст. 37 п.6 пп.6 (засуджений) Закону України «По військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до інформації з електронного військово-облікового документу в додатку «Резерв+» позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов'язаний. Відомості про виключення з військового обліку відсутні.
Представник позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою у якій просив, зокрема, внести до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо виключення позивача з військового обліку.
Листом від ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що позивач повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби не пройшов, у зв'язку із чим був оголошений в адміністративний розшук за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Враховуючи той факт, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України із застосуванням звільнення від відбування покарання, а термін погашення судимості сплив, у відповідності із нормами діючого законодавства України, він підлягає призову на військову службу за мобілізацією. З урахуванням вищевикладеного, запропоновано військовозобов'язаному особисто звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду адміністративної справи та проходження військово-лікарської комісії.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення його з військового обліку та не внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.036.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами ст. 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частини перша).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома).
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Висновки суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов'язок вносити до Реєстру передбачені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 09.03.2023 року у справі №600/2520/22-а (п.69), громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) і не входять до кола осіб, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був засуджений згідно з ч.2 ст.307 КК України до 5 років позбавлення волі.
Матеріалами справи підтверджується, що 19.09.2022 року позивача виключено з військового обліку, про що зроблений відповідний запис у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 .
Вичерпний перелік громадян України які підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) визначений частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, чинній на момент здійснення запису про виключення позивача з військового обліку.
Так, за приписами пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до переліку громадян України які підлягають виключенню з військового обліку належать у тому числі громадяни України, які: - були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Натомість зі змісту Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент здійснення запису про виключення позивача з військового обліку, слідує, що будь-яка інша стаття окрім статті 37 зазначеного нормативного акту не визначає переліку громадян України які підлягають виключенню з військового обліку.
ІНФОРМАЦІЯ_6 , здійснюючи запис у тимчасовому посвідченні про виключення позивача з військового обліку у якості підстави такого виключення послався на пункт 6 частини 6 відповідної статті Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон № 3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість призову особи на військову службу, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Крім цього, суд врахував, що згідно з частинами першою та другою статті 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення (пункт 9 статті 89 КК України).
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
У постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к наведено висновок, згідно з яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Суд зазначає, що позивач вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2011 року у справі № 1-482/11 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України, звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбуття покарання із випробувальним терміном на 2 (два) роки.
Отже, враховуючи пункт 8 статті 89 КК України, судимість позивача є погашеною, і він визнається таким, який не має судимості.
Відтак станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про виключення його з обліку військовозобов'язаних позивач вважається таким, який не має судимості, і відповідно відповідач правомірно не задовольнив його відповідну заяву.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.