Справа № 420/1751/26
про забезпечення позову
26 січня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою Малого приватного підприємства "Ніка" до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними дії та скасування результатів заходів контролю,
встановив:
Мале приватне підприємство "Ніка" звернулося з позовною заявою до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якій просить:
- визнати протиправними дії Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо проведення перевірок роботи МПП "НІКА" у період 19-24 грудня 2025 р.;
- скасувати результати вказаних перевірок, викладені у 82 Актах.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії результатів заходів контролю (82 актів про порушення умов договорів), проведених Департаментом транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради у період з 19.12.2025 р. по 24.12.2025 р. щодо МПП "НІКА", до набрання рішенням у даній справі законної сили, а також заборонити Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради приймати рішення про дострокове одностороннє розірвання Договорів № 130 та № 131 від 09.05.2024 р., якщо підставою для такого розірвання є акти про порушення, складені у період з 19.12.2025 р. по 24.12.2025 р., до вирішення спору по суті.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що між Департаментом транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради та МПП "НІКА" укладено договори про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування № 130, № 131 від 09.05.2024 р. Незважаючи на належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаними договорами, відповідач, всупереч чинного законодавства України, безпідставно та необґрунтовано намагається розірвати зазначені договори в односторонньому порядку. Так, у період з 19.12.2025 р. по 24.12.2025 р. посадовими особами відповідача здійснено заходи контролю за роботою автобусних маршрутів загального користування №145, 190, 191, 233, які обслуговуються МПП "НІКА". За результатами вказаних заходів складено 82 Акти про порушення умов договорів про організацію перевезень. Відповідні перевірки проведено з порушенням процедури, оскільки проводилися за відсутності розпорядчих актів (наказів), без залучення представників позивача до фіксації порушень, а самі акти містять недостовірні відомості щодо роботи ГПС-трекерів та інтервалів руху. Позивач вказує, що оскаржувані акти про результати зазначених перевірок, згідно з умовами договорів від 09.05.2024 р. № 130, № 131, є юридичною підставою для прийняття відповідачем рішення про одностороннє розірвання договірних відносин. Невжиття заходів щодо зупинення дії цих актів дозволить відповідачу використати їх як формальний привід для розірвання договорів ще до того, як суд встановить законність процедури їх складання. У разі використання оскаржуваних актів для припинення діяльності перевізника, захист прав позивача у майбутньому стане фактично неможливим, оскільки відновлення роботи на маршрутах після їх передачі іншим особам (навіть у разі скасування актів судом) є надзвичайно складним процесом, що загрожує знищенням підприємства.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При вирішення даної заяви суд виходить з наступного.
За приписами ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд також звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Зазначені в ст.150 КАС України підстави забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.
Крім того, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
У зв'язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічні правові висновки зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 р. у справі № 640/2326/19.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України.
Як вбачається із поданої до суду заяви та доданих до неї додатків, підставою для її подання є протиправні, за твердженням позивача, дії відповідача щодо штучного створення передумов для розірвання договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування від 09.05.2024 р. № 130, № 131, які полягають у проведення перевірок роботи МПП "НІКА" у період 19-24 грудня 2025 р., та складенні актів про результати таких перевірок з відображенням у них нібито встановлених порушень, що в свою чергу є юридичними підставами для розірвання договорів відповідачем в односторонньому порядку.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує на те, що невжиття таких заходів унеможливить ефективний судовий захист та поновлення порушених прав, а також вплине на майнові права заявника у вигляді понесення матеріальних збитків. На його переконання, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу достроково розірвати договори про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, відповідач може в односторонньому порядку розірвати такі договори, внаслідок чого захист прав позивача у майбутньому стане фактично неможливим, оскільки відновлення роботи на маршрутах після їх передачі іншим особам (навіть у разі скасування актів судом) є надзвичайно складним процесом, що загрожує знищенням підприємства.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, у рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтовані твердження, що права та інтереси підприємства будуть порушені, і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, підприємству необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав та інтересів.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з Малим приватним підприємством "Ніка" договорів від 09.05.2024 р. №130 та № 131, оскільки, за переконанням судді, дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Суд зауважує, що належним та достатнім способом забезпечення позову є саме заборона Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти дії на одностороннє розірвання договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, оскільки застосування даного способу забезпечення позовну в апріорі призводить до неможливості укладення договорів з третіми особами на ті маршрути, на яких позивачем здійснюються перевезення відповідно до вищевказаних договорів.
Окрім цього, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки, як вже зазначалося, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності дій Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо проведення перевірки та встановлення порушень, які відображені у 82 Актах і наявності обставин, як підстав для задоволення позову.
У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, передбачені п.2 ч.1 ст.151 КАС України, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
У контексті наведеного суд зазначає, що визначений даною ухвалою суду спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог. В той же час правомірність чи неправомірність встановлення відповідачем порушень буде перевірена за наслідками розгляду по суті адміністративної справи.
Подібна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 р. у справі № 640/4452/21 та від 13.01.2021 р. у справі № 640/24209/20.
Також суд звертає увагу, що заборона відповідачу вчиняти певні дії ніяк не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє відповідачу вчиняти в односторонньому порядку дії щодо розірвання договорів до вирішення спору в даній справі.
Додатково суд зазначає, що заборона відповідачу вчиняти певні дії, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам ч.2 ст.150 КАС України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову захистить майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Заяву Малого приватного підприємства "Ніка" (65096, м.Одеса, вул.Стовпова, буд.15Г, код ЄДРПОУ 26209499) про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (65004, м.Одеса, Думська площа, буд.1, код ЄДРПОУ 23987115) вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з Малим приватним "Ніка" (65096, м.Одеса, вул.Стовпова, буд.15Г, код ЄДРПОУ 26209499) договорів від 09.05.2024 р. № 130, № 131 - до набрання рішенням суду у справі № 420/1751/26 законної сили.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвалу може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя О.І. Бездрабко