Справа № 420/1294/26
26 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо направлення звернення до Головного управління Національної поліції в Одеській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_3 ) виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_3 ) повідомити Головне управління Національної поліції в Одеській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вимог вищезазначеної статті позивачем до позову не додано документ про сплату судового збору.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 1331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року) та 1064,96 грн, якщо позов подано засобами Електронного суду (з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, суд враховує, що вимога про визнання протиправними дій як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування рішень) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Позивачем оскаржуються дві дії та заявлено дві похідні позовні вимоги. Таким чином, позов в сукупності містить дві вимоги немайнового характеру, за що підлягає сплаті судовий збір в розмірі 2129,92 грн (1064,96 х 2), у зв'язку із чим позивачу належить надати до суду відповідний доказ.
Згідно з п. п. 4, 5 ч. 5 ст. 105 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
При цьому, суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а треті особи - пояснення щодо позову, а отже мають бути обізнаними відносно чого їм належить надавати такі заяви по суті справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.
Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.
Також згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Тобто предмет позову має бути визначений чітко та конкретизовано в прохальній частині позовної заяви, з урахуванням дійсного складу учасників спірних правовідносин (тобто відповідачем має бути визначений конкретний суб'єкт владних повноважень, яким прийнято спірне рішення, а третіми особами лише ті особи, на права та інтереси яких матиме вплив судовий розсуд за результатами розгляду справи).
Відповідно до положень ч.2 ст.173 КАС України остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті є завданням підготовчого провадження.
Згідно з вимогами ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
З огляду на матеріали адміністративного позову, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов'язаним і перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . З електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв +) позивачу стало відомо про його розшук, зокрема, в Резерв + з'явилася інформація наступного змісту: “ ІНФОРМАЦІЯ_6 04.04.2025 звернувся до Нацполіції. Причина: Не прибули за мобілізаційним розпорядженням». При цьому, статус позивача в Резерві+ є відстрочка до завершення мобілізації (п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ), (копія Резер+ додається до позовної заяви). У серпні 2025 р. органами Національної поліції України позивача було затримано з метою доставлення в ІНФОРМАЦІЯ_7 інформації до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є грубим порушенням прав і інтересів позивача з боку посадових осіб підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 . На адвокатський запит від 13 серпня 2025 р. №75/1 ні Міністерством оборони України, ні ІНФОРМАЦІЯ_8 , ні ІНФОРМАЦІЯ_4 відповіді не надано.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Так, відповідачем у даній адміністративній справі позивачем визначено ІНФОРМАЦІЯ_9 . Водночас зміст усіх позовних вимог свідчить про те, що вони спрямовані на оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_10 , який не зазначений як відповідач у справі.
Зокрема, позивач просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також щодо направлення звернення до органів Національної поліції України, і зобов'язати саме ІНФОРМАЦІЯ_4 вчинити певні дії. При цьому будь-які самостійні дії або рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 як відповідача у позовній заяві не конкретизовані та не обґрунтовані.
Суд звертає увагу, що структурний підрозділ органу державної влади, який безпосередньо вчинив спірні дії, є самостійним суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак має бути визначений належним відповідачем у справі, якщо позовні вимоги спрямовані на оскарження його дій чи бездіяльності.
Натомість визначення відповідачем лише ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності чітко сформульованих позовних вимог щодо його рішень, дій чи бездіяльності унеможливлює встановлення предмета спору, меж судового розгляду та перевірку доводів позивача по суті заявлених вимог.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги сформульовані без належного визначення відповідача, не відповідають фактичному складу спірних правовідносин та не узгоджуються зі складом сторін у справі, що є недоліком позовної заяви та перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
У зв'язку із цим позивачу належить уточнити адміністративний позов в частині позовних вимог, привівши їх у відповідність до обставин спірних правовідносин.
На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. 169 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху, надавши п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк