Іменем України
26 січня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2332/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
08.12.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування до пільгового підземного стажу позивача періоду проходження ним строкової військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області зарахувати до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею період проходження позивачем строкової військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984, здійснивши відповідний перерахунок пенсії з 08.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером за віком на пільгових умовах як особа, яка має необхідний пільговий підземний стаж з повним робочим днем під землею та перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Луганській області, яке й приймало рішення про призначення йому пенсії.
Позивач звернувся за правничою допомоги з приводу правильності розрахунку розміру його пенсії.
В результаті було встановлено, що відповідачем у цій справі неправомірно під час призначення пенсії не було враховано до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею період проходження строкової військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984, при цьому жодних повідомлень про таке неврахування не надходило.
Факт проходження позивачем строкової військової служби не є спірним і він підтверджується трудовою книжкою, цей стаж вже враховано відповідачем до загального страхового стажу.
Спірним є виключно правомірність дій пенсійного органу щодо неврахування цього періоду саме до пільгового підземного стажу при тім, що через 15 днів після строкової військової служби позивач був працевлаштований електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею.
В результаті неврахування вказаного періоду до пільгового стажу відповідачем також було знижено і загальний страховий стаж так як у відповідності до ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.
У період проходження позивачем військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі по тексту - Положення).
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Вказане Положення не містить жодних застережень щодо перерв між службою в збройних силах та трудовою діяльністю.
З огляду на те, що після строкової служби позивача слідувала робота в підземних умовах з повним робочим днем під землею, період військової служби мав бути зарахований саме до пільгового підземного стажу.
Такі дії відповідача вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 968,96 грн за подання позовної заяви.
17.12.2025 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Список робіт і професій, що дають право на призначення пенсії незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобудком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (далі - Постанова № 202).
Згідно з розділом 1 "Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт" Постанови № 202 право на пенсію незалежно від віку мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах,керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХII (зі змінами) передбачено, зокрема, час проходження строкової військової служби, зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
ОСОБА_1 з 01.08.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області з особливістю "95 - ВПО з контрольованої території" та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, яку призначено з 14.04.2006.
Пенсійні виплати внутрішньо переміщеним особам - мешканцям Луганської області з 2014 року нараховуються за електронними пенсійними справами (паперові пенсійні справи залишилися на тимчасово окупованих територіях України за місцем попереднього отримання пенсії).
За даними електронної пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 складає 82 роки 10 місяців 15 днів, в тому числі пільговий стаж на підземних роботах 40 років.
За записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1982 ОСОБА_1 працював: 1. у шахті «Гірська» виробничого об'єднання «Первомайськвугілля»: - з 21.01.1982 по 06.08.1982 в якості підземного електрослюсаря з повним днем під землею (звільнений у зв'язку з уходом на навчання); - з 21.10.1982 по 23.10.1984 проходив службу у лавах Радянської Армії; 1. у ВП «Шахта Гірська» виробничого об'єднання «Первомайськвугілля»: - з 23.01.1985 по 24.11.2021 в якості машиніста електровозу та стовбурового з повним робочим днем під землею.
За записами військового квитка серії НОМЕР_2 від 21.10.1982 проходив строкову військову службу з 21.10.1982 по 23.10.1984.
За наявними в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 документами страховий та пільговий стаж обчислено в повному обсязі.
До пільгового стажу не зараховано період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984, оскільки за даними електронної пенсійної справи перед призовом на строкову військову службу заявник з 01.09.1982 по 10.10.1982 навчався у вищих/середніх навчальних закладах. Тобто, на момент призову 21.10.1982 на строкову військову службу ОСОБА_1 не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі та не працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
02.12.2025 за вхід. № 6899/8 відповідачем зареєстровано адвокатський запит Галкіна В.Л. від 01.12.2025 №883 в інтересах ОСОБА_1 , що надійшов з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , логін відправника - Вячеслав Галкін , у якому Галкін В.Л. просив: 1) Надати інформацію, яким конкретно територіальним управлінням ПФУ приймалося остаточне рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії; 2) Надати інформацію про причини неврахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду проходження ним військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984.
До адвокатського запиту представника було додано ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Ані паспорту позивача, ані довідки про присвоєння РНОКПП, ані інших, передбачених законодавством України з пенсійних питань, в тому числі і Порядком № 3-1, документів до заяв представника представником позивача додано не було.
Розглянувши адвокатський запит від 01.12.2025, зареєстровану 02.12.2025 за вхідним №6899/8 за нормами Закону України "Про адвокатську діяльність" Головне управління листом від 04.12.2025 вих. №1200-0208-8/37546 надало представнику позивача - адвокату Галкіну В.Л. відповідні роз'яснення, у тому числі роз'яснено порядок та способи звернення осіб до органів Пенсійного фонду України із заявами, зокрема, про перерахунок пенсії. Зазначено, що підстав для проведення перерахунку пенсії немає.
Оскільки підставою для перерахунку пенсії є відповідна заява особи та додані до неї документи, за результатами розгляду яких орган Пенсійного фонду України ухвалює відповідне рішення, та саме рішення про перерахунок пенсії чи про відмову в перерахунку пенсії і створює правові наслідки для особи, можна дійти висновку, що правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу та прийняття відповідного рішення без належним чином оформленої заяви останнього немає, у зв'язку з чим дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивачу, є правомірними.
Лист відповідача від 04.12.2025 вих. №1200-0208-8/37546 має суто роз'яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків, оскільки не є актом індивідуальної дії - рішенням суб'єкта владних повноважень.
Позивач в позовній заяві зазначає,що він звернувся за правничою допомоги з приводу правильності розрахунку розміру його пенсії. В результаті було встановлено, що відповідачем у цій справі неправомірно під час призначення пенсії (а пенсію йому було призначено з 14.04.2006 року) не було враховано до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею період проходження строкової військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984, при цьому жодних повідомлень про таке неврахування не надходило. Нагадуємо, що ОСОБА_1 з 01.08.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Звертаємо увагу, до цього часу з моменту призначення пенсії ані позивач ані адвокат до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про перерахунок пенсії не зверталися.
Крім того, за законодавством України єдиним органом, що призначає пенсію, є Пенсійний фонд України, отже позовна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії є такою, що не відповідає нормам закону (правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515)).
На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
30.01.2024 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено таке.
Щодо посилання відповідача на ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХII - нормативно-правова основа позову ґрунтується, перш за все, на принципі незворотності дії закону в часі. Позивач проходив військову службу у період з 21.10.1982 по 23.10.1984, при тім, що Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на який посилається відповідач, був прийнятий 20.12.1991, тобто через 7 років після проходження позивачем військової служби. Відтак його норми не розповсюджуються на питання, пов'язані з зарахуванням цього періоду до пільгового підземного стажу.
Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення, тобто Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі по тексту - Положення).
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду. До того ж вказане Положення не містить жодних застережень щодо перерв між службою в збройних силах та трудовою діяльністю.
У відповідності до п.5 ч.2 ст.162 КАС України, відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. В той же час відповідач взагалі не наводить жодних заперечень стосовно правомірності незастосування ним при призначенні позивачу пенсії законодавства, яке діяло на момент відповідних правовідносин, тобто на момент проходження позивачем строкової військової служби.
Щодо посилань відповідача на те, що з моменту призначення пенсії позивач з заявою про перерахунок пенсії шляхом зарахування спірного періоду військової служби не звертався - предметом даного спору є дії відповідача, які полягають у незарахуванні до пільгового стажу періоду його строкової служби під час призначення пенсії. Жоден нормативно-правовий акт не зобов'язує пенсіонера звертатися з окремою заявою про проведення перерахунку пенсії у випадку, коли пенсійний орган здійснив порушення безпосередньо під час призначення пенсії, адже таке порушення є триваючим.
Не дивлячись на те, що численна судова практика обмежує строк звернення до суду з позовом з вимогами зобов'язального характеру щодо пенсійних органів у 6 місяців, однак це не означає, що у випадку триваючого порушення пенсіонер позбавляється можливості відновлення його порушених прав шляхом визнання відповідних дій/ бездіяльності неправомірними.
Велика Палата Верховного Суду від 06.02.2025 № 990/29/22 зазначила, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення». Разом із цим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.
Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суд констатувала, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
До того ж, у справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Відповідач, який не зарахував до пільгового підземного стажу період військової служби з моменту розгляду заяви про призначення пенсії і до цього часу, здійснив триваюче порушення пенсійних прав позивача, для поновлення яких останній не зобов'язаний звертатися з окремою заявою про перерахунок пенсії, адже наділений правом безпосереднього звернення до суду з метою припинення триваючого порушення. Всі інші доводи відповідача не стосуються предмету позову та його нормативно-правового обґрунтування, а тому на них заперечення не надаються.
Також представник позивача зазначив, що частина 1 статті 249 надає суду право, виявивши під час розгляду справи порушення закону, постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У відповідності до п.2 ч.2 ст.162 КАС України, відзив повинен містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Частиною 1 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Тобто як місце проживання/перебування фізичної особи, так і місцезнаходження юридичної особи є, відповідно, певне житло чи офіс. Отже вказані об'єкти нерухомості мають свою адресу.
Всупереч п.2 ч.2 ст.162 КАС України, представник відповідача у відзиві не зазначив місцезнаходження відповідача та місце проживання чи перебування представника відповідача, а також поштовий індекс, адже вказав виключно назву міста, без зазначення вулиці/кварталу/бульвару тощо та номеру будинку.
Відтак відзив відповідача взагалі не відповідає вимогам процесуального закону. Не дивлячись на те, що вказані недоліки є формальними, однак вони є фактичним порушенням процесуального законодавства, оформленням документів з порушенням закону та фактичним проявом неповаги до суду, що не може залишатися поза увагою суду з метою дисциплінування сторін та попередження подібних порушень у майбутньому.
На підставі викладеного представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити повністю, під час ухвалення рішення розглянути питання прийняття окремої ухвали з підстав порушення представником відповідач вимог п.2 ч.2 ст.162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки від 18.04.2022 № 1216-5001377247 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
ОСОБА_1 з 01.08.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області з особливістю "95 - ВПО з контрольованої території" та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, яку призначено з 14.04.2006, що визнається сторонами.
Трудова книжка серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 містить такі записи:
1 - 2 - - 01.09.1978 - 06.01.1982 - навчання у професійно - технічному училищі № 83, диплом НОМЕР_5 ;
Ордена Леніна ш. Гірська в/о «Первомайськвугілля»:
3 - 21.01.1982 - прийнятий підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею, наказ №54/к від 21.1.82;
4 - 06.08.1982 - звільнений у зв'язку з навчанням, наказ № 558/к від 06.08.82;
5 - 21.10.1982 - 23.10.1984 - служба в лавах Радянської Армії, військовий квиток НОМЕР_6 ;
Ордена Леніна шахта «Гірська» в/о «Первомайськвугілля»:
6 - 23.01.1985 - прийнятий підземним машиністом електровозу 4 розряду з повним робочим днем під землею, наказ № 43Л від 23.01.1985.
Військовий квиток серії НОМЕР_2 від 21.10.1982 містить записи, згідно із якими ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 21.10.1982 по 23.10.1984.
Період проходження ОСОБА_1 військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984 зараховано до загального страхового стажу, проте як при призначенні пенсії, так і при подальших перерахунках не зараховано до пільгового страхового стажу, що підтверджується формою РС-право «Стаж для розрахунку права: ОСОБА_1 ».
Підставами такого незарахування, як зазначив відповідач у відзиві, є те, що за даними електронної пенсійної справи перед призовом на строкову військову службу заявник з 01.09.1982 по 10.10.1982 навчався у вищих/середніх навчальних закладах. Тобто, на момент призову 21.10.1982 на строкову військову службу ОСОБА_1 не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі та не працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
02.12.2025 за вхід. № 6899/8 відповідачем зареєстровано адвокатський запит Галкіна В.Л. від 01.12.2025 №883 в інтересах ОСОБА_1 , що надійшов з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому Галкін В.Л. просив: 1) Надати інформацію, яким конкретно територіальним управлінням ПФУ приймалося остаточне рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії; 2) Надати інформацію про причини неврахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду проходження ним військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984.
Листом від 04.12.2025 1200-0208-8/37546 ГУПФУ в Луганській області Галкіну В.Л. надано відповідь на адвокатський запит від 01.12.2025 № 883, зазначивши, що відповідно до бази даних підсистеми "Призначення та виплати пенсій" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з серпня 2014 року з особливістю "95 - ВПО з контрольованої території" та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, яку призначено з 14.04.2006 року. Статтею 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон 2011) передбачено, що час проходження строкової військової служби, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , до проходження строкової військової служби, відсутня інформація щодо роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Оскільки не виконані зазначені вимоги, підстави для зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984 відсутні. За паспортними даними ОСОБА_1 проживав в м. Гірське, Луганської області, призначення пенсії та той час проводило територіальне управління Пенсійного фонду України в м. Первомайськ. Оскільки, паперова пенсійна справа залишилися на тимчасово непідконтрольній українській владі території (доступ до приміщень даного управління та архівів відсутній), перевірити інформацію на підставі чого зараховано до страхового та пільгового стажу дані періоди роботи не надається можливим.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише в на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984 суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 10.01.1992, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Трудова книжка серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 містить такі записи:
Ордена Леніна ш. Гірська в/о «Первомайськвугілля»:
3 - 21.01.1982 - прийнятий підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею, наказ №54/к від 21.1.82;
4 - 06.08.1982 - звільнений у зв'язку з навчанням, наказ № 558/к від 06.08.82;
5 - 21.10.1982 - 23.10.1984 - служба в лавах Радянської Армії, військовий квиток НОМЕР_6 ;
Ордена Леніна шахта «Гірська» в/о «Первомайськвугілля»:
6 - 23.01.1985 - прийнятий підземним машиністом електровозу 4 розряду з повним робочим днем під землею, наказ № 43Л від 23.01.1985.
Отже, на момент призову на строкову військову службу ОСОБА_1 не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі та не працював за професією та не займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Тому до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення.
На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення).
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції, законам України.
Отже, пункт 109 Положення № 590 надає право особі на зарахування періоду військової служби до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Судом установлено, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача в період з 21.10.1982 по 23.10.1984 позивач проходив військову службу, а з 23.01.1985 - прийнятий підземним машиністом електровозу 4 розряду з повним робочим днем під землею до Ордена Леніна шахта «Гірська» в/о «Первомайськвугілля».
Оскільки строк військової служби позивача в Збройних Силах СРСР у відповідності до вимог пункту «к» частини 1 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590, дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, відповідач протиправно не зарахував період військової служби позивача з 24.10.1982 по 10.11.1984 до пільгового стажу.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право позивача порушено при призначенні пенсії, проте підлягає захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, тобто з 08.06.2025, як просить позивач у позовній заяві.
З огляду на наведене позовні вимоги належать до задоволення у спосіб, обраний позивачем.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо доводів представника позивача щодо наявності підстав прийняття окремої ухвали та клопотання, в якому він просив під час ухвалення рішення розглянути питання прийняття окремої ухвали з підстав порушення представником відповідач вимог п.2 ч.2 ст.162 КАС України, оскільки всупереч п.2 ч.2 ст.162 КАС України представник відповідача у відзиві не зазначив місцезнаходження відповідача та місце проживання чи перебування представника відповідача, а також поштовий індекс, адже вказав виключно назву міста, без зазначення вулиці/кварталу/бульвару тощо та номеру будинку, суд зазначає таке.
Аналіз змісту приписів КАС України свідчить, що окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.
Так, відповідно до частин першої-третьої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Згідно із частинами четвертою, шостою статті 261 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Тобто, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
Суд зазначає, що недотримання відповідачем при оформленні відзиву на позовну заяву вимог пункту 2 частини другої статті 162 КАС України щодо необхідності зазначення місцезнаходження відповідача та місця проживання чи перебування представника відповідача, поштового індексу, не є підставою для постановлення окремої ухвали.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 09.12.2025 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 968,96 грн за подання позовної заяви.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн належать до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо незарахування до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії періоду проходження ним строкової військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області зарахувати до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 21.10.1982 по 23.10.1984 та здійснити перерахунок пенсії з 08.06.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя А.Г. Секірська