про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду
26 січня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/2341/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про залишення без розгляду позовної заяви адвоката Ременькової Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 09 грудня 2025 року надійшов адміністративний позов адвоката Ременькової Ірини Олександрівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, НОМЕР_2 прикордонний загін, військова частина НОМЕР_1 ) з такими вимогами:
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану»;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».
Ухвалою від 15 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, мотивоване тим, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України. Рапортом від 02 жовтня 2025 року (від 04 жовтня 2025 року № А-3413) та додатково заявою від 02 жовтня 2025 року (отримана від АДПСУ, згідно із супровідним листом від 09 жовтня 2025 року № 03.3/Р-11474/20542) позивач звернувся з проханням нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153). Відповіддю від 09 жовтня 2025 року № 04.2/A-3413/3517 повідомлено, що позивач уклав контракт про проходження служби в 2019 році. Умовами Постанови № 153 не передбачена виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які вже перебували на військовій службі до 24 лютого 2022 року. Підстави для виплати відсутні. Аналогічна відповідь від 20 жовтня 2025 року № 04.2/Р-3613/3755 надана на заяву 02 жовтня 2025 року (згідно із супровідним листом від 09 жовтня 2025 року № 03.3/Р-11474/20542). У свою чергу із позовом позивач звернувся лише 09 грудня 2025 року, що, на думку представника відповідача, свідчить про пропуск строку звернення до суду, визначеного у частині п'ятій статті 122 КАС України.
Представник відповідача зазначає, що згідно з Постановою № 153 одноразова грошова винагорода виплачується одноразово при дотриманні ряду умов та за тривалість проходження служби в бойових умовах, її розмір є сталий та не залежить від посадового окладу та окладу за військовим званням. Тобто одноразова грошова винагорода, на думку представника відповідача, не набула ознаки грошового забезпечення військовослужбовця. Відтак, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 233 КЗпП України (в цілому), Рішення Конституційного Суду від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 в частині визнання неконституційним положення частини першої статті 233 КЗпП України відсутні.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з нормами частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції станом на дату подання позовної заяви до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 Кодексу законів про працю України).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Суддя зазначає, що подією, з якою фактично пов'язується перебіг строку звернення до суду, в даному випадку, є отримання відповіді військової частини НОМЕР_1 від 09 жовтня 2025 року № 04.2/A-3413/3517 на рапорт позивача від 02 жовтня 2025 року та додаткову заяву від 02 жовтня 2025 року про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153.
Отже фактично про порушення своїх прав позивач дізнався у жовтні 2025 року. При цьому з даною позовною заявою позивач/представник позивача звернувся до суду через систему «Електронний суд» 09 грудня 2025 року, тобто із дотриманням встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Крім того, Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про неконституційність частини першої статті 233 КЗпП та ухвалила Рішення № 1-р/2025, в якому виснувала, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України, частина перша статті 233 КЗпП визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Суд не приймає посилання відповідача на висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 260/1942/24, та вважає, що ця постанова є незастосовною до спірних правовідносин, оскільки ухвалена за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням. Так висновки Верховного Суду у наведеній постанові сформульовані висновки щодо застосування спеціального строку звернення до суду, установленого частиною п'ятою статті 122 КАС України до спору про грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись статтями 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про залишення без розгляду позовної заяви адвоката Ременькової Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя К.О. Пляшкова