ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" січня 2026 р. справа № 300/2714/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення від 17.03.2025, зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) 18.04.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 НГУ), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у формі листа від 17.03.2025 № 50/41-1562 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до вимог Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 від 25.12.2013, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 16.12.2024, за результатами огляду МСЕК повторно, з 01.07.2024 встановлено ІІІ групу інвалідності без переогляду та визначено причинний зв'язок захворювання: «так, пов'язане із проходженням військової служби в ОВС (органах внутрішніх справ)». У зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності 28.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, втім Військова частина НОМЕР_1 НГУ листом від 12.02.2025 за №50/41-1050 відмовила в її проведенні у зв'язку з відсутністю документів щодо первинного встановлення інвалідності. Позивач 28.02.2025 повторно звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, за результатами розгляду якої відповідач листом від 17.03.2025 за №50/41-1562 повторно відмовив у проведенні такої виплати, оскільки заявником не надано доказів того, що при повторному огляду було встановлено вищу групу інвалідності, або змінено її причинний зв'язок. За доводами ОСОБА_1 останньому при повторному встановленні ІІІ групи інвалідності змінено її причинний зв'язок із "захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС" на "захворювання, так, пов'язане із проходженням військової служби в ОВС". Як зазначив позивач, він має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року, у в'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби в ОВС. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.04.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву. Так, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала до суду відзив від 08.05.2025 за №50/241/12-303-2025 на позовну заяву, в якому заперечила проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених в адміністративному позові, зважаючи на таке.
Подана позивачем довідка МСЕК від 26.12.2024 свідчить про те, що позивачу не встановлювалась вища група інвалідності, а також не доведено зміну причинного зв'язку її встановлення. ОСОБА_1 не довів, яким чином ним отримано інвалідність ІІІ групи під час проходження військової служби, а згідно довідки МСЕК від 16.12.2024 огляд проведено повторно. Згідно довідки №410/НГ, виданої Медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішні справ України по Івано-Франківській області" слідує, що за висновком "Захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини" та "Захворювання, так, пов'язані з проходженням військової служби" переліки хвороб містять пункти, які згідно переліку розкладу хвороб, допускають придатність до проходження військової служби. У зв'язку з відсутністю жодних доказів, здобуття ОСОБА_1 інвалідності ІІІ групи саме під час проходження військової служби, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини:
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №893060 ОСОБА_1 з 05.07.2011 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з проходженням служби в ОВС.
Відповідно до пункту 65 Витягу з протоколу від 27.01.2012 засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій вирішено виплатити згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 за №908, інваліду ІІІ групи ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у сумі 46 800,00 гривень.
Як слідує зі змісту довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №479442 від 16.12.2024 внаслідок повторного переогляду позивачу з 16.12.2024 встановлено ІІІ групи інвалідності, причина інвалідності: «захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби».
Позивач неодноразового звертався до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявами про призначення одноразової грошової допомоги.
Так, 28.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, до якої долучив копії: листа військової частини від 12.02.2025, довідки №410/НГ від 08.10.2024, довідки ПАТ "НАСК "ОРАНТА" від 26.12.2024, посвідчення учасника бойових дій, довідки МСЕК від 16.12.2024, довідки від 05.07.2011, довідки МСЕК від 05.07.2011, витягу з протоколу №1 від 27.01.2012.
За наслідками розгляду даної заяви відповідач листом від 17.03.2025 за №50/41-1562 повідомив позивача про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, оскільки ОСОБА_1 не надано документів, що при повторному огляді йому встановлено вищу групу інвалідності чи змінено її причинний зв'язок.
При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими мотивами. Висновки суду:
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно із статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпунктів 4-9 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
…
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Відповідно до статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини 2-3 статті 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв'язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).
У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за № 975 (далі - Порядок № 975).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (у редакції, чинній станом на момент прийняття спірного рішення) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Відповідно до підпункту 2 пункту 17 Порядку № 975 у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:
120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
За змістом пункту 19 Порядку № 975 якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Приписами пункту 20 Порядку № 975 унормовано, що військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства); реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначених в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.
Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (пункт 22 Порядку №975).
Згідно з пунктом 23 Порядку № 975 Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.
Строки подання рішення розпорядника бюджетних коштів уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги, а також строки видання наказу про виплату уповноваженим органом одноразової грошової допомоги встановлюються міністерствами та державними органами.
Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.
З аналізу та положень пунктів 20, 22, 23 Порядку № 975 слідує, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у спірних правовідносинах виступає уповноваженим органом, на який покладено обов'язок прийняття заяви та документів особи, їх перевірки, а також формування та подання розпорядникові бюджетних коштів відповідного висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Як встановлено судом, 28.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, до якої долучив копії: листа військової частини від 12.02.2025, довідки №410/НГ від 08.10.2024, довідки ПАТ "НАСК "ОРАНТА" від 26.12.2024, посвідчення учасника бойових дій, довідки МСЕК від 16.12.2024, довідки від 05.07.2011, довідки МСЕК від 05.07.2011, витягу з протоколу №1 від 27.01.2012.
Водночас, за результатами розгляду поданої заяви відповідач листом від 17.03.2025 №50/41-1562 фактично відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, пославшись на відсутність документів щодо встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв'язку під час повторного огляду.
Однак такий підхід суперечить вимогам Порядку № 975, оскільки військова частина не наділена повноваженнями приймати рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Зазначені повноваження відповідно до пункту 23 Порядку №975 належать розпорядникові бюджетних коштів, який ухвалює відповідне рішення на підставі висновку уповноваженого органу та поданих документів.
Направивши позивачу лист від 17.03.2025 №50/41-1562 про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги без формування та подання відповідного висновку розпорядникові бюджетних коштів, Військова частина НОМЕР_1 НГУ вийшла за межі наданих їй повноважень та фактично підмінила собою компетенцію розпорядника бюджетних коштів, чим порушила встановлену Порядком № 975 процедуру реалізації права особи на отримання одноразової грошової допомоги.
В свою чергу, лист Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 17.03.2025 № 50/41-1562 не містить жодних застережень щодо подання позивачем неповного переліку документів, передбачених пунктом 20 Порядку № 975, не вказує на необхідність подання додаткових документів, а також не містить вимог щодо усунення недоліків поданої заяви.
Замість перевірки комплектності поданих ОСОБА_1 разом із заявою від від 28.02.2025, та попередньо поданою заявою від 28.01.2024, документів та, в разі їх достатності, формування відповідного висновку для подальшого направлення його розпорядникові бюджетних коштів, Військова частина НОМЕР_1 НГУ вдалася до правової оцінки підстав для призначення одноразової грошової допомоги, зокрема до аналізу наявності чи відсутності права на відповідну виплату.
Таким чином, відповідач фактично перебрав на себе функції розпорядника бюджетних коштів, який відповідно до пункту 23 Порядку № 975 є єдиним суб'єктом, уповноваженим приймати рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
За таких обставин дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України свідчать не про належне виконання повноважень, визначених пунктом 20 Порядку №975, а про вихід за межі компетенції, що призвело до порушення встановленої законодавством процедури реалізації позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги.
Так, скерувавши до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України заяву від 28.02.2025 з додатками про виплату одноразової грошової допомоги, позивач розпочав процес реалізації права на отримання відповідної виплати.
Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону України, вказав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, у контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб'єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзаци третій, четвертий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-2/2016).
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (Справа "Михайлюк та Петров проти України" (Заява № 11932/02), пункт 25, "Полторацький проти України" № 38812/97, пункт 155).
Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 визначив підходи щодо застосування принципу "легітимних очікувань" (legitimate expectations):
"… 75. Також колегія суддів зазначає, що поняття «легітимні очікування», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.
76. Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.
77. Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб'єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.
78. Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов'язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).
79. Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права…".
В спірному випадку, після направлення до Військової частини НОМЕР_1 НГУ заяви від 28.02.2025 з додатками про виплату одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 мав легітимні очікування не лише щодо вчасного прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ його заяви, а й формування та направлення розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Таким чином, зважаючи на приписи пунктів 20, 21, 22, 23 Порядку № 975 Військова частина НОМЕР_1 НГУ повинна була перевірити комплектність поданих ОСОБА_1 документів на предмет їх відповідності переліку, визначеного пунктом 20 Порядку № 975, та за наслідками сформувати відповідний висновок щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, який, разом із документами, направити розпоряднику бюджетних коштів.
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, суд керується такими мотивами.
В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до вимог Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 від 25.12.2013, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.
Водночас, за змістом норм пунктом 23 Порядку № 975 повноваження про призначення та виплату одноразової грошової допомоги покладено на розпорядника бюджетних коштів на підставі висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Також суд не надає оцінку наявності чи відсутності у ОСОБА_1 права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до вимог Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 від 25.12.2013, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року, оскільки уповноваженим органом не надавалась оцінка вказаним обставинам.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених співвідповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду нема підстав для вирішення питання щодо їх розподілу.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-XII.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_3 ), АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.