Справа № 564/5392/25
21 січня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 (дистанційно),
начальника сектору дізнання ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненсьій області ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні, в залі суду в м.Костопіль в режимі відеоконференції скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого чи іншої службової особи органу поліції, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник - адвокат ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області зі скаргою на бездіяльність слідчого чи іншої службової особи органу поліції, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування скарги вказує, що 20 листопада 2025 року ОСОБА_5 в порядку ст.214 КПК України звернувся до Рівненської обласної прокуратури, Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції (м.Костопіль), Головного управління Національної поліції в Рівненській області із повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.356 КК України, та ст.190, ч.1 ст.191 КК України щодо ОСОБА_6 . В обґрунтуванні поданого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення було зазначено, що з 08.08.2020 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, та такий шлюб було розірвано згідно з рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 14 липня 2025 року у справі №212/3532/25.
У період шлюбу було придбано майно - транспортний засіб Opel Astra, 2005 року випуску, колір червоний, колір VIN-номер НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який було оформлено на ОСОБА_5 , та яким фактично останній користувався.
ОСОБА_5 з 2018 р. і до цього часу перебуває на військовій службі. Увесь час поки ОСОБА_5 , перебував на службі, вказаний транспортний засіб Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , перебував у гаражі за адресою: АДРЕСА_1 .
За попередньою домовленістю та за згодою ОСОБА_6 21.04.2025 між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець) через ОСОБА_8 було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2025/5290392 щодо транспортного засобу Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , на підставі чого було видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.04.2025.
04.05.2025 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 прибули за адресою місця знаходження автомобіля до гаражу, де він зберігався, для передачі автомобіля новому власнику ОСОБА_10 , та грошових коштів ОСОБА_6 , які остання отримала, але оскільки вона державний службовець, то повідомила що на картку такі кошти отримувати не буде, і ніяких розписок не надасть. Тобто, в цей день, ОСОБА_5 передав частину коштів від продажу автомобіля, а саме 65000 грн., ОСОБА_6 , однак остання відмовилася надавати будь які розписки, але сам факт щодо факту продажу авто, та щодо передачі автомобіля та ключів новому власнику, а також щодо отримання грошових коштів за проданий автомобіль - не заперечувала.
ОСОБА_6 отримані грошові кошти віднесла до квартири батьків, та коли повернулася до гаража, то повідомила, що віддавати автомобіль не збирається.
15.05.2025 ОСОБА_5 востаннє бачив транспортний засіб Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 .
Вказує, що ОСОБА_5 змушений був силоміць зняти замок із гаража, щоб пересвідчитися, що автомобіль перебуває у гаражі, але оскільки ключі від автомобіля знаходилися у ОСОБА_6 та вона перешкоджала і доступу до гаража, і доступу до автомобіля, то автомобіль забрати для передачі його новому власнику - ОСОБА_9 , не вдалося. Вказаний автомобіль залишився у гаражі, а ключі від автомобіля залишалися у ОСОБА_6 , оскільки вона вчергове відмовилися віддавати і автомобіль і ключі від нього.
Вказані обставини зафіксовані на відео, що були додані до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке було подано до Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції (м.Костопіль).
На даний час, ОСОБА_6 звернулася до Костопільського районного суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_5 про поділ майна (ТЗ), що є об'єктом права спільної сумісної власності, саме щодо транспортного засобу Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 .
У поданій позовній заяві ОСОБА_6 зазначає, що: позивач не повірила повідомленню про продаж автомобіля, оскільки і транспортний засіб і свідоцтво про реєстрацію знаходиться у її розпорядженні. На підставі поданої ОСОБА_6 позовної заяви, Костопільський районний суд Рівненської області виніс рішення у справі №564/2428/25, яким позовну заяву про поділ майна (транспортного засобу), що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнив, визнав автомобіль Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , та стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 , грошову компенсацію у розмірі 1/2 частки вартості транспортного засобу в сумі 102381 грн. 96 коп.
Проте, вказаний автомобіль Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , та ключі від автомобіля досі перебувають у володінні та розпорядженні ОСОБА_6 , що підтверджується поясненнями самої ОСОБА_6 , які вона надала ст. о/у СКП відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області майору поліції ОСОБА_11 від 15.05.2025 р, зокрема ОСОБА_6 , зазначила, що автомобіль увесь час знаходиться у неї, на зберігання ОСОБА_7 вона його не віддавала, оскільки таке майно є спільно нажитим та підлягає розподілу, так як 25.03.2025 року ОСОБА_12 написав заяву до суду про розлучення.
Вказує, що зі змісту наданих ОСОБА_6 пояснень вбачається, що вона підтвердила факт перебування (утримання) автомобіля Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , у її особистому володінні та розпорядженні, хоча останній вже не належить їй, і за продаж якого вона отримала грошові кошти, і за який вона одночасно стягує знову суму грошових коштів.
Вказує, що якщо ОСОБА_6 має/мала намір здійснити поділ автомобіля як об'єкта спільною сумісної власності, та стягувати частину від вартості такого майна, то відповідно до вимог ст.71 СК України, претендуючи на грошову компенсацію своєї частки, такий автомобіль повинна віддати, повернути або чоловіку ОСОБА_5 , або відповідно до дійсних обставин - новому власнику ОСОБА_7 .
У разі, якщо ОСОБА_6 фактично самостійно користується, розпоряджається, володіє таким транспортним засобом не будучи вже власником такого автомобіля, отримавши фактично частину від вартості продажу такого автомобіля, ще й заявляє у судовому порядку позов про стягнення частини вартості від продажу такого автомобіля, тобто хоче отримати повторно неправомірну вигоду, не повідомляючи суд про те, що вже отримала такі грошові кошти, враховуючи, що такий продаж відбувся за її згодою, з її відому, відповідно такі дії мають ознаки шахрайських дій, мають ознаки привласнення транспортного засобу, та заволодіння чужими коштами, що очевидно має ознаки кримінального правопорушення.
Зазначає, що ОСОБА_7 зверталася із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, у тому числі щодо заволодіння транспортним засобом неодноразово, а саме: 04.05.2025р., 06.05.2025р., 15.05.2025р., однак такий транспортний засіб з моменту звернення про заволодіння таким транспортним засобом і до дати звернення з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення 20.11.2025 не оголошено в розшук, та місцезнаходження такого транспортного засобу й досі точно не встановлено, та існує вірогідність, того що ОСОБА_6 могла вчинити дії щодо пошкодження, знищення такого транспортного засобу.
Потрапити до гаража за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Базальтове, ОСОБА_5 не має можливості, оскільки ОСОБА_6 змінила замок, та будь які спроби отримати доступ до гаража та відповідно до автомобіля, використовуються ОСОБА_6 для безпідставного виклику поліції, та ніби то фіксації фактів грубого поводження з нею, що не відповідає дійсності, та фактично такі виклики, які здійснює ОСОБА_6 містять у собі окремі ознаки адміністративного правопорушення визначеного ч.1 ст.183 КУАП.
Вказує, що оскільки, наразі автомобіль є предметом судового спору за ініціативою ОСОБА_6 , проте такий автомобіль фактично перебуває у її володінні та розпорядженні, то це свідчить про наявність в діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.356 КК України, та ч.1 ст.191 КК України.
Також вказує, що з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_6 про поділ автомобіля вбачається, що вона просить присудити їй грошову компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, однак як зазначено вище, автомобіль фактично перебуває у її володінні та розпорядженні.
Таким чином, ОСОБА_6 фактично володіє 100% частки транспортного засобу, але у той же час у своїй позовній заяви просить суд стягнути на її користь грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на таке майно, хоча таку грошову компенсацію вона вже теж отримала, що містить у собі ознаки складу кримінального правопорушення визначного ч.1 ст.190 КК України.
Зазначає, що 20.11.2025 ОСОБА_5 в порядку ст.214 КПК України звернувся до Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції (м.Костопіль) із повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.356 КК України, та ст.190, ч.1 ст.191 КК України.
Оскільки, відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України, інформація щодо внесення відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань була відсутня, 27.11.2025 представник - адвокат ОСОБА_3 , направила на адресу Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції (м.Костопіль) та на адресу Головного управління Національної поліції в Рівненській області було направлено адвокатський запит вих.279 від 27.11.2025р., в якому просила надати інформацію про те, чи виконані вимоги ч.1 ст.214 КПК України, щодо поданого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, та чи внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
23.12.2025 у відповідь на вказаний адвокатський запит від Відділу поліції №2 Рівненського районного управління поліції (м. Костопіль) адвокат ОСОБА_3 на свою електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала відповідь лист вих.230990-2025 від 19.12.2025, в якому було зазначено, що працівниками відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, у межах компетенції проведено перевірку відомостей, викладених у зверненнях, щодо протиправних дій з боку ОСОБА_6 , які зареєстровані в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №13867 від 24.11.2025, №13804 від 25.11.2025 та №14363 від 04.12.2025. Проведеною перевіркою встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникли цивільно-правові відносини. У разі незгоди з результатами розгляду звернення, згідно ст.ст.15,16 Закону України "Про звернення громадян", маєте право звернутись до відповідних органів, що здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян.
Вказує, що таким чином, Відділ поліції №2 Рівненського районного управління поліції (м.Костопіль) допустив порушення вимог ч.1 ст.214 КПК України, та зареєстрував звернення щодо протиправних дій з боку ОСОБА_6 в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, але відмовив у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що стало підставою для звернення до суду із даною скаргою.
За наведених підстав просить зобов'язати Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції (м.Костопіль) внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення на підставі поданої заяви ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник - адвокат ОСОБА_3 , про вчинення кримінального правопорушення на підставі поданого повідомлення від 20.11.2025 про вчинені кримінальні правопорушення за ч.1 ст.356 КК України, та ч.1 ст.191 КК України.
Також просить зобов'язати Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції (м.Костопіль) провести належне та ефективне досудове розслідування та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В судовому засіданні представник скаржника - адвоката ОСОБА_3 , підтримала подану скаргу з наведених у ній підстав, просила її задоволити.
Представник ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - начальника сектору дізнання ВП №2 ОСОБА_13 , в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив та пояснив, що у даному випадку між сторонами існує цивільно-правовий спір, який в судовому порядку розглядом ще не завершився, а тому підстав для внесення відомостей по даному факту у працівників поліції не було, оскільки ці питання можуть бути вирішені в межах існуючого цивільно-правового спору.
Просив відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши думку представника скаржника, представника органу досудового розслідування, дослідивши подану скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Так слідчим суддею встановлено, що 20.11.2025 адвокатом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , подала, зокрема, до Відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.356 КК України, та ст.190, ч.1 ст.191 КК України.
За містом повідомлення, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , за час проживання у шлюбі, набули у власність майно, зокрема транспортний засіб Opel Astra, 2005 року випуску, колір червоний, колір VIN-номер НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який було оформлено на ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу вказаний автомобіль було вирішено відчужити, за попередньою домовленістю та за згодою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , через ОСОБА_8 було відчужено для ОСОБА_7 за договором №3245/2025/5290392, у зв'язку з чим новому власнику було видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.04.2025. Частину коштів від продажу автомобіля, а саме в сумі 65000 грн., було передано для ОСОБА_6 , яка в подальшому відмовилась надати будь-який документ на підтвердження отримання коштів та віддати автомобіль новому власнику і останній досі зберігається у неї.
При цьому слідчий суддя враховує, що після цього ОСОБА_6 звернулася до Костопільського районного суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_5 про поділ майна, зокрема вказаного транспортного засобу і рішенням Костопільський районний суд Рівненської області судом ухвалено рішення у справі №564/2428/25, яким задоволено позовну заяву про поділ майна (транспортного засобу), що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнав автомобіль Opel Astra, номерний знак НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , та стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 , грошову компенсацію у розмірі 1/2 частки вартості транспортного засобу в сумі 102381 грн. 96 коп.
Також зі змісту повідомлення вбачається, що за наведених обставин заявник вважає, що у діях ОСОБА_6 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.356 КК України, та ч.1 ст.191 КК України, оскільки остання достовірно знаючи, що автомобіль визнаний спільною сумісною власністю сторін та отримавши рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_5 на її користь компенсації вартості вказаного автомобіля, а саме у розмірі 1/2 частки вартості - 102381 грн. 96 коп., не повертає автомобіль власнику та не надає заявнику доказу на підтвердження отримання коштів за автомобіль.
Слідчий суддя також враховує, що на даний час заявником подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, яка ще не розглянута, тобто судом не ухвалено кінцевого рішення у справі щодо зазначеного автомобіля.
При цьому слідчий суддя враховує, що згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Разом з тим, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з усталеною судовою практикою, зокрема змісту Постанови Верховного Суду від 30 вересня 2021 року (справа №556/450/18 провадження №51-4229км20) колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, вбачається, що за приписами ст.214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Частиною 1 ст.11 КК України визначено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Тобто, з врахуванням вищенаведеного, реєстрації в Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, передбачено положеннями ч.1 ст.214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч.4 ст.214 КПК України).
При цьому слідчий суддя враховує і що не заперечується учасниками, на даний час між сторонами існує цивільно-правовий спір щодо автомобіля Opel Astra, 2005 року випуску, колір червоний, колір VIN-номер НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого судом першої інстанції ухвалено рішення, яке оскаржується до суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 , про що вказала в судовому засіданні представник скаржника - адвокат ОСОБА_3 .
Та обставина, що на думку скаржника, в діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки кримінального правопорушення (правопорушень), не свідчить про їх реальну наявність в діях останньої, оскільки скарга не містить об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, а саме конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Наведені у скарзі доводи свідчать лише про незгоду ОСОБА_5 та його представника із поведінкою ОСОБА_6 щодо спірного автомобіля, який фактично є предметом існуючого між сторонами цивільно-правового спору і який остаточно судом не вирішено.
Більше того, спірні питання щодо автомобіля Opel Astra, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , які існують між сторонами, можуть бути вирішені на стадії виконання рішення суду, що вкотре підтверджує наявність між сторонами цивільно-правових відносин, що у свою чергу виключає можливість беззаперечного та підтвердженого відповідними доказами висновку про наявність в діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення (правопорушень).
Доказів протилежного матеріали справи не містять і слідчим суддею таких доказів під час розгляду справи не здобуто.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише Фактичним, але і реальним (§59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого чи іншої службової особи органу поліції, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Керуючись наведеним та ст.ст.304, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого чи іншої службової особи органу поліції, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення
Повний текст ухвали оголошено о 16:00 год. 26 січня 2025 року.
Слідчий суддяОСОБА_1