Справа № 548/36/26
Провадження №1-кс/548/22/26
(повний текст)
09.01.2026 року м. Хорол
Слідчий суддя Хорольського районого суду Полтавської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , дізнавача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол скаргу ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5 на постанову дізнавача СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12024175590000135 від 26.06.2024 р., -
Скаржник, потерпіла сторона ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області зі скаргою на постанову дізнавача СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12024175590000135 від 26.06.2024 р.
В обґрунтування скарги заявник посилається на наступне.
Дізнавач СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 постановою від 18.12.2025 р. закрив кримінальне провадження № 12024175590000135 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Вказане кримінальне провадження було відкрито за заявою ОСОБА_4 за фактом того, що 22.06.2024 року в сел. Оржиця ОСОБА_7 заподіяв заявнику тілесних ушкоджень.
Постанову дізнавача про закриття кримінального провадження вважає незаконною, винесеною за невідповідності висновків дізнавача, викладених у постанові, фактичним обставинам кримінального провадження, а також за істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Це підтверджується таким. 1. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дізнавач виніс постанову про закриття кримінального провадження із посиланням на відсутність в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Такий висновок дізнавач в своїй постанові зробив посилаючись на відсутність об'єктивної сторони складу злочину, а саме що заподіяння легкого тілесного ушкодження внаслідок необережності не є караним за ст..125 КК України. Дізнавач у резолютивній частині постанови послався на п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, якою передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення .
Дізнавач в своїй постанові кваліфікуючи діяння ОСОБА_8 по нанесенню ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень дійшов висновку, що останні були нанесенні ОСОБА_4 з необережності, тоді як притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України передбачає наявність умислу спрямованого на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю. З даною кваліфікацією скаржник не погоджується оскільки для остаточного визначення форми вини дізнавач не відповів на ряд питань, а саме: 1. Чи усвідомлював ОСОБА_8 значення своїх дій та чи передбачав їх наслідки? 2. Чи прагнув ОСОБА_8 настання наслідків у вигляді отриманих ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень? 3. Чи допускав ОСОБА_8 настання наслідків у вигляді отриманих ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень? 4. Чи ОСОБА_8 легковажно розраховував на відвернення настання наслідків у вигляді отриманих ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень? 5. Чи ОСОБА_8 не передбачав, хоча повинен був та міг настання наслідків у вигляді отриманих ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень? За обставинами справи і це підтвердили свідки, між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 виник конфлікт через зауваження яке зробив ОСОБА_4 . ОСОБА_8 про справляння природних потреб біля тротуару. Ситуація була обтяжена перебуванням ОСОБА_8 в стані алкогольного сп'яніння. Конфлікт відбувався в русі по тротуару і саме ОСОБА_8 наздогнав ОСОБА_4 та штовхнув його обома руками в область плечей від чого той впав та отримав тілесні ушкодження. Відповідно до вказаних обставин ОСОБА_8 прагнув заподіяти невизначену шкоду здоров'ю ОСОБА_4 про що свідчить його ціленаправлена фізична дія.
Вважає, оскаржувану постанову слідчого необґрунтованою та невмотивованою, у зв'язку з цим скаржник просить скасувати оскаржувану постанову як незаконну.
Позиція учасників судового розгляду.
В судове засідання скаржник та його представник не з"явилися, але прохали задовольнити скаргу.
Дізнавач у судовому засіданні прохав у задволенні скарги відмовити.
Дослідивши скаргу приходжу до висновку, що скарга на постанову дізнавача СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12024175590000135 від 26.06.2024 р., підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Мотиви слідчого судді.
У відповідності до вимог ст. 110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Тобто таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст. 91 КПК України на досудовому розслідування підлягає доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання тощо.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Збирання доказів регламентовано нормами ст. 93 КПК України, частина 2 якої регламентує, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України. Крім того, норма ст. 94 КПК України передбачає оцінку слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом доказів, яке відбувається за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, на підставі закону.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст. 2, ст. 284 КПК України). Проте дізнавач, приймаючи постанову, зробив висновки щодо обставин, що обумовлюють закриття провадження у справі, передчасно, без перевірки всіх обставин.
Як зазначено в ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Бєлоусов проти України" заява N 4494/07 від 7 листопада 2013 року у п. 55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі "Алексахін проти України" (Aleksakhin v. Ukraine), заява N 31939/06, п. 55).
Органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Ассенов та інші проти Болгарії"). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців та експертних висновків (рішення ЄСПЛ у справі "Танрікулу проти Туреччини").
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Вважаю, що дізнавачем СД ВП№2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 при закритті кримінального провадження №12024175590000135 від 26.06.2024 року зазначених вимог закону не дотримано, постанова є такою, що винесена передчасно на підставі не повно проведеного досудового розслідування без всебічного, повного, об'єктивного дослідження даних.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Вважаю, що дізнавачем СД ВП№2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 при закритті кримінального провадження 12024175590000135 від 26.06.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України порушено права потерпілого ОСОБА_4 та порушено вимоги ст. 284 КПК України.
Згідно ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Згідно ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про зобов'язання вчинити певну дію.
Враховуючи викладене скарга підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 303-307, 314-380 КПК України,-
Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5 на постанову дізнавача СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12024175590000135 від 26.06.2024 р., -задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 від 18.12.2025 р. про закриття кримінального провадження № 12024175590000135 від 26.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125КК України.
Матеріали кримінального провадження повернути СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області для продовження досудового розслідування.
Копію ухвали слідчого судді надіслати до ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області для негайного виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1