єдиний унікальний номер справи 531/1476/25
номер провадження 2/531/102/26
16 січня 2026 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Герцова О. М.,
за участю секретаря судового засідання - Капленко Є. С.,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою адвоката Жолонка Олександра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права спільної часткової власності,-
Позивач, через свого представника, звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1982 року по 23.06.2025 року. Разом з тим, просив визнати житловий будинок по АДРЕСА_1 , об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визначивши за ОСОБА_1 право власності в розмірі частини житлового будинку.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проживає однією сім'єю із ОСОБА_2 з 1982 року. У відповідачки від іншого шлюбу була дитина, яку позивач виховав вивчив, як свою рідну.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилась спільна донька, ОСОБА_3 .
27.10.1999 року рішенням виконкому Варварівської сільської ради № 57 відповідачці було надано на праві приватної власності житловий будинок по АДРЕСА_1 , куди переїхала родина й проживають разом на даний час.
Нещодавно позивачу стало відомо, що його цивільна дружина, з якою він прожив більше 40 років, зняла його із реєстрації місця проживання ще в 2023 році. Пояснень щодо цього не надає, але стали частими сварки із заявами, щоб він вибирався із її помешкання.
Позивач продовжує проживати у будинку, оскільки це єдине житло, де він може проживати. Відповідно до відомостей із трудової книжки позивач весь час працював та отримував заробітну плату, яку сім'я витрачала на ремонт помешкання, придбання речей домашнього вжитку, харчування та ін.
Відповідно до довідки виконкому Мартинівської сільської ради від 20.01.2025, згідно погосподарської книги с. Варварівка № 6 за 1991 - 1995 роки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за задресою: АДРЕСА_1 з 1991 по 2023 рік.
Відповідно до Акту обстеження житлово - побутових умов ОСОБА_1 , депутатом Мартинівської селищної ради Дейнеги О.В. було встановлено, що з 1991 року по 16.08.2023 постійно проживав та був зареєстрований, але по теперішній час проживає за тією ж адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання.
Під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покращували умови проживання, ремонт, купівля техніки, а також святкували свята та ювілеї.
Ухвалою судді від 11.07.2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11.12.2025 року закрито підготовче провадження по справі за позовною заявою адвоката Жолонка Олександра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права спільної часткової власності та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, від адвоката Жолонка О. В. надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі сторони позивача, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій позов визнала.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась спільна донька, ОСОБА_3 .
27.10.1999 року рішенням виконкому Варварівської сільської ради № 57 відповідачці було надано на праві приватної власності житловий будинок по АДРЕСА_1 , куди переїхала родина й проживають разом на даний час.
Відповідно до довідки виконкому Мартинівської сільської ради від 20.01.2025, згідно погосподарської книги с. Варварівка № 6 за 1991 - 1995 роки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за задресою: АДРЕСА_1 з 1991 по 2023 рік.
Згідно Акту обстеження житлово - побутових умов ОСОБА_1 , складеного депутатом Мартинівської селищної ради Дейнеги О.В. було встановлено, що з 1991 року по 16.08.2023 постійно проживав та був зареєстрований, але по теперішній час проживає за тією ж адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання.
З наданих позивачем фото, вбачається, що вони разом з відповідачкою разом проживали, вели спільний побут, разом відвідували різні заходи та святкували свята.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України, в редакції, чинній з 16 січня 2007 року).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення вказаних норм з урахуванням розумності свідчить, що:
у статті 74 СК України регулюються тільки майнові права та обов'язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні статті 74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України;
у статті 74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів;
законодавець визначив в статтях 57 та 58 СК України випадки для подружжя, за яких майно є особистою приватною власністю. Такий же підхід має бути застосований і до жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зокрема, особистою приватною власністю для жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, є: майно, набуте нею, ним до проживання однією сім'єю; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім'єю, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім'єю, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зроблено висновок, що «за правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній до 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків. Особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти».
Аналогічні по суті висновки зроблені й по застосуванню статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року) у постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження №61-28343св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17 (провадження № 61-10778св18).
Дане узгоджується із постановою ВС від 10.05.2023 по справі № 215/1191/17.
У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11, ухваленій за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, сформульовано правову позицію щодо визначення ознак сім'ї при встановленні наявності чи відсутності фактичних шлюбних стосунків та визначено, що положення частини другої статті 3 СК України стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів. Встановлення факту проживання однією сім'єю у період до 01 січня 2004 року не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім'ю України.
Факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу.
За усталеною практикою спори про поділ майна осіб, які проживали однією сім'єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі до 01 січня 2004 року, підлягають вирішенню із застосуванням норм Закону України «Про власність», відповідних норм ЦК УРСР. Отже розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України «Про власність», стаття 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»).
Частиною другою статті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток (аналогічне положення містить і частина перша статті 368 ЦК України).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб необхідно вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, необхідно установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Тільки в разі встановлення судом таких обставин норми частини першої статті 17 Закону України «Про власність» будуть правильно застосовуватися.
Аналогічні правові висновки у постанові викладені Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15.
Враховуючи викладене вище, суд вважає можливим прийняти визнання позову відповідачкою та позов задовольнити.
Питання про розподіл судових витрат позивачем не ставиться.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 258-259, 263-265, 274-279, 355 ЦПК України, суд,
Прийняти визнання позову відповідачкою.
Позов адвоката Жолонка Олександра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права спільної часткової власності - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомо, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1982 року по 23.06.2025 року.
Визнати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 26 січня 2026 року.
Суддя О. М. Герцов