Справа № 583/137/26
3/583/159/26
Іменем України
26 січня 2026 року Охтирського міськрайонного суду Сумської області Яценко Н.Г., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами, що надійшли від Охтирського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установила:
ОСОБА_1 09.01.2026 близько 20.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 ухилився від виховання та виконання батьківських обов'язків, визначених ст. 150 СК України, щодо свого неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснив неправдивий виклик на лінію «102». Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, підтвердив викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, доходжу наступного висновку.
Відповідальність за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків є невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №716559 від 10.01.2026; електронним рапортом від 10.01.2026; письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та неповнолітнього ОСОБА_2 , які відповідають обставинам, викладеним в протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд приймає зазначені вище докази до уваги, вважає їх належними та допустимими, будь-яких сумнівів у їх достовірності у суду не виникає.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, такий протокол складено уповноваженою особою, його форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення є такими, що узгоджуються між собою, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення та зібрані у порядку, встановленому законом.
Аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєному доведена у судовому засіданні поза розумним сумнівом, так як наведені вище докази в їх сукупності є вагомими, чіткими і узгодженими між собою.
При призначенні стягнення, суд враховує характер скоєного, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують відповідальність у виді щирого каяття, відсутність тяжких наслідків вчиненого ним правопорушення, що до адміністративної відповідальності притягається вперше, відсутність у матеріалах справи інформації, що негативно характеризує ОСОБА_1 , перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції статті за вказане правопорушення у виді попередження. В даному випадку така міра покарання буде відповідати тяжкості та наслідкам скоєного правопорушення, забезпечить недопущення скоєння правопорушень на подальше.
Разом з тим, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в доход держави в розмірі, який складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме (3328,00 грн. х 0,2)=665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 184, ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок, що підлягає сплаті на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір п. 5.
У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративніправопорушення штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко