Справа № 579/1887/25
2/579/34/26
14 січня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області
у складі: судді - Моргуна О.В.,
за участі секретаря - Сергієнко Ж.М.
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника
позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3
представника
третьої особи - Вернигори Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Кролевецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання шлюбу, укладеного без наміру створити сім'ю, недійсним,-
ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Журби Г.М., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить суд визнати шлюб, зареєстрований Кролевецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №46, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 , видане 10.06.2025 року та НОМЕР_2 , видане 10.06.2025 року, між ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , недійсним з моменту укладення.
Свої вимоги мотивує тим, що до укладення шлюбу позивач та відповідач були знайомі не більше півроку. Відповідач звернулась до позивача з приводу того, що бажає придбати житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є позивач. Відповідач запропонувала йому зареєструвати з нею шлюб, щоб придбати у нього вказане нерухоме майно, не сплачуючи податки, на що позивач дав згоду. Після укладення шлюбу за проханням відповідача позивач зареєстрував її місцепроживання за адресою АДРЕСА_1 . З часу реєстрації шлюбу відповідач ОСОБА_3 не придбала у нього житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.
Вказані обставини можуть свідчити про те, що відповідач уклала шлюб з позивачем без жодних намірів створювати повноцінну сім'ю. Даний шлюб було створено без наміру створити сім'ю як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, оскільки вони разом ніколи не проживали, сумісне господарство не вели, спільний побут відсутній, також були відсутні почуття взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Позивач та представник позивача в судове засідання з'явилися, позов підтримали.
Відповідач в судове засідання з'явилася, позовні вимоги визнала.
Представник третьої особи Кролевецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання з'явилася, проти позовних вимог заперечила, пояснила, що сторонами особисто подано та підписано заяву про державну реєстрацію шлюбу. Сторонам було роз'яснено порядок укладення шлюбу та відповідальність. 10.06.2025 року у присутності наречених на вільній згоді зареєстровано шлюб. Відділ ДРАЦС не реєстрував фіктивний шлюб. Підстав для визнання шлюбу недійсним немає.
Суд, заслухавши вступне слово сторін, пояснення представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що 10.06.2025 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано Кролевецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №46 (а.с.69)
Позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування житлового будинку від 14.06.2023 року, копією витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.13-16, 17).
Свідок ОСОБА_4 в ході судового розгляду дав показання про те, що він приїхав у відпустку, брат хотів продати будинок. Вони, його брат ОСОБА_1 та ОСОБА_3 хотіли укласти фіктивний шлюб. Брат погодився йому продати будинок. Позивач та відповідач зареєстрували шлюб у зв'язку з продажем будинку. Йому не відомо, чи вони разом проживали, чи придбала відповідач у позивача будинок, він не знає.
Свідок ОСОБА_5 в ході судового розгляду дала показання про те, що вона є сестрою відповідача. Сестра проживала в м.Шостка, потім приїхала у м.Кролевець, винайняла будинок, потім захотіла його купити. Говорила, що потрібно розписатись з ОСОБА_1 , щоб менше платити за будинок. Вони розписались. Потім він відмовився продавати будинок.
Свідок ОСОБА_6 в ході судового розгляду дала показання про те, що її син ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розписались, оскільки хотіли оформити будинок, щоб вона купила будинок, потім передумали.
Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 1 статті 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно статті 40 СК України шлюб визнається недійсним з арішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і(або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21грудня 2007 року №11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК України).
Для визнання шлюбу недійсним на тій підставі, що шлюб є фіктивним (якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя) необхідно встановити докази, які б свідчили про наявність чи відсутність бажання створити сім'ю, спільне проживання подружжя, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення спільного господарства подружжям та інше. Відсутність мети щодо створення сім'ї може стосуватися, як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім'ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Звертаючись до суду з дійсним позовом, позивач зазначає, що шлюб, укладений з відповідачем є фіктивним, оскільки його укладено без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя, в зв'язку з продажем будинку та ухиленням від сплати податків.
Відповідач в судовому засіданні підтвердила, що при укладенні шлюбу давала добровільну згоду на укладення шлюбу. В момент реєстрації шлюбу вона не страждала будь -яким психічним розладом, не перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, фізичне чи психічне насильство до неї не застосовувалось.
В судовому засіданні встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_1 , станом на день розгляду справи належить позивачу , власником якого він є , будинок не відчужений , а відповідачка станом на день розгляду справи проживає в будинку позивача.
Позивачем не надано суду доказів, які підтверджують його наміри продати будинок як то оголошення , звернення до ріелтора.
На момент розгляду справи на підставі досліджених доказів судом не встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем був укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя. Позивачем не доведено відсутності у відповідача реального наміру створити сім'ю і набути прав та обов'язків подружжя.
Доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для сторін було укладення договору купівлі - продажу будинку без сплати податків, не дає підстав для визнання шлюбу недійсним відповідно до статті 40 СК України.
Свідок ОСОБА_4 , який є братом позивача, в ході судового розгляду дав показання про те, що йому стало відомо після реєстрації шлюбу, що позивач та відповідач одружилися. Йому не відомо, чи вони разом проживали, чи придбала відповідач у позивача будинок, він не знає.
Свідок ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача, в ході судового розгляду дала показання про те, що їй стало відомо, що позивач та відповідач одружилися після реєстрації шлюбу . Їй не відомо, чи вони разом проживали.
Свідок ОСОБА_5 , яка є сестрою відповідачки, в ході судового розгляду не підтвердила, що шлюб між позивачем та відповідачем був укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя.
За змістом показань свідків вони не були обізнані про укладенню шлюбу перед його реєстрацією.
Судом детально проаналізовані та перевірені показання свідків дані в ході судового розгляду.
У суду є підстави ставити під сумнів достовірність фактів, повідомлених свідками.
Показання свідків спростовуються тим , що відповідач станом на день розгляду справи проживає в будинку, власником якого є позивач, свідки не знали про реальні наміри сторін перед укладенням шлюбу, що підтвердили в судовому засіданні.
Крім того, свідки є родичами сторін та є заінтересованими в результаті розгляду справи. Саме з цих підстав суд не приймає до уваги показання свідків.
Зазначене не дає підстави вважати, що між сторонами шлюб укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтвердила про те, що сторонами особисто подано та підписано заяву про державну реєстрацію шлюбу. Сторонам було роз'яснено порядок укладення шлюбу та відповідальність. Сторонам надано один місяць на роздуми. Сторони на вільній згоді зареєстрували шлюб.
У справі № 285/720/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що окреме проживання подружжя та непроведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов'язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). А припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.
Враховуючи те, що сторонами не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідачем укладено шлюб з позивачем без вільної згоди жінки та чоловіка, без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, тобто позивачем не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування позову, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання шлюбу недійсним відповідно до положень Сімейного кодексу України.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.
На позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України - позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.
Позивачем всупереч ст. 81 ЦПК України не надано доказів, на які він посилається як на підставу позовних вимог.
Відповідачем всупереч ст. 81 ЦПК України не надано доказів, на які вона посилається в заяві про визнання позову.
Суд не вбачає підстав для задоволення позову .
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, в позові необхідно відмовити в повному обсязі .
Інші доводи позивача, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача у розмірі, який ним понесено.
Відповідно до ст. ст. 21, 24, 40 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 259, 265, 268, 273 ЦПК України,-
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , до ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , третя особа Кролевецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 41300, Сумська область, м.Кролевець, пл.Миру, 2, про визнання шлюбу, укладеного без наміру створити сім'ю, недійсним.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 26 січня 2026 року.
Суддя О. В. Моргун