Справа №592/17515/25
Провадження №2/592/362/26
20 січня 2026 року м.Суми
(Заочне)
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який представник підтримав у клопотанні про розгляд справи без його участі, та вимоги мотивує тим, що 01.01.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 3215303821/197373, згідно умов якого відповідач отримала у кредит грошові кошти в розмір 2 000 грн на умовах строковості (з терміном повернення через 30 днів), зворотності та платності, відсоткова ставка 1,85% на добу.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до якого до ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» перейшло право грошової вимоги, в тому числі і до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3215303821/197373. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу від 31.05.2021 року ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги в сумі 5 589,60 грн.
03.06.2021 року між ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» уклали умови договору про відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до якого до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3215303821/197373 від 01.1.2020 року, у зв'язку із чим позивач набув право вимоги до відповідача.
Всупереч умовам кредитного договору, ОСОБА_1 своїх боргових зобов'язань не виконала, після відступлення права грошової вимоги жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки нового кредитора, ані на рахунки первісного кредитора не здійснила. Загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» становить 5 589,60 грн, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договорів факторингу. Тому позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 589,60 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою суду від 12.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_1 , повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, шляхом надіслання повісток про виклик до суду за місцем проживання, зазначеним у позовній заяві, та розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не сповістила, відзив на позовну заяву не надала. Оскільки представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне заочно розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.01.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 3215303821/197373, згідно умов якого відповідач отримала у кредит грошові кошти в розмір 2 000 грн. на умовах строковості (з терміном повернення через 30 днів), зворотності та платності. Стандартна процентна ставка 1,85% в день, акційна процентна ставка протягом перших 3 днів - 0,1% в день. (а.с.16-17).
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до якого до ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» перейшло право грошової вимоги, в тому числі і до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3215303821/197373. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 31.05.2021 року ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги в сумі 5 589,60 грн (а.с.12).
03.06.2021 року між ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» уклали умови договору про відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до якого до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3215303821/197373 від 01.1.2020 року. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 03.06.2021 року ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло право грошової вимоги в сумі 5 589,60 грн (а.с.11).
Сума заборгованості, яку пред'являє позивач до відповідача складає 5 589,60 грн, а також судові витрати за сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст.527ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Разом з тим, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами виходячи з наступного.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за договором про надання кредиту № 3215303821/197373, укладеним з ТОВ «ГОУФІНГОУ». З дня укладення кредитного договору, а саме з 01.01.2020 року і протягом строку дії кредиту (30 днів), відповідач повинна сплатити відсотки за користування кредитом з розрахунку 0,1% в день за 3 дні користування кредитом в сумі 0,6 грн (2 000 * 0,1% = 0,2 грн). 0,2 * 3 дні = 0,6 грн. 1,85% в день за 27 днів користування кредитом в розмірі 999 грн. (2000 грн * 1,85%*27 днів). Таким чином, сума відсотків становить 999,60 грн.
Отже, виходячи з того, що строк кредитування за кредитним договором № 3215303821/197373 від 01.01.2020 року закінчився 30.01.2020 року, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору.
За таких обставин, оскільки строк кредитування за вказаним кредитним договором закінчено 30.01.2020 року, у позивача було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 30.01.2020 року, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Після цієї дати права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Крім того, суд звертає увагу, що сам по собі договір факторингу та реєстр прав вимоги до нього, які є похідними від кредитного договору, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості в цій частині.
За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статті 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цим договором. Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість: за кредитним договором № 3215303821/197373 року в сумі 2 999,60 грн, з яких 2 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 999,60 грн - заборгованість відсотками.
Положеннями ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що витікають з кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Разом з тим, позивач поніс витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тобто склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на адвоката Пархомчука С.В., копія довіреності ТОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн», якою уповноважено адвоката Пархомчука С..В. на здійснення представництва в суді, копію Договору про надання правової допомоги від 11/07/2025 року, копію Акту про отримання правової допомоги від 27.11.2025 року на суму 10 500 грн, рахунок від 27.11.2025 року № 27.11.2025-64, платіжна інструкція від 27.11.2025 на суму 10 500 грн.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Така правова позиція викладена в Постановах ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/156/21/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, розмір заявлених та фактично задоволених позовних вимог, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну не участь представника позивача при розгляді даної справи, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката Пархомчука С.В. у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 2 000,00 грн.
Згідно з ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 299,86 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (53,66%).
Керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 76-83, 141, 264, 265, 280, 284 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» суму заборгованості за кредитним договором № 3215303821/197373 від 01.01.2020 року - 2 999 грн 60 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» в рахунок повернення судового збору 1 299 грн 86 коп та в рахунок витрат на оплату професійної правничої допомоги 2 000 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн», юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, прим. 1008, код ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 23.01.2026 року.
Суддя Ірина ФОМЕНКО