ЄУН 524/6400/23
Провадження № 2/201/333/2026
26 січня 2026 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання, треті особи - Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації, КНП "Павлоградська лікарня № 1" Павлоградської міської ради
Рух справи
07.09.2023р. до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача - Калга С.І. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на навчання в сумі 328 050гр 46коп та судові витрати.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25.09.2024р. позовну заяву залишено без руху (т.1, а.с.37).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.10.2023р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі (т.1, а.с.42).
20.11.2023р. представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Кучмою Л.В. (діє на підставі ордеру, т.1, а.с.73) поданий відзив на позовну заяву (т.1, а.с.63-66).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.02.2024р. (т.1, а.с.120-121) явку представника позивача Дніпровського державного медичного університету визнано обов'язковою в судове засідання з метою надання особистих пояснень по суті позову; залучено до участі у справі третіми особами без самостійних вимог: Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної війської (державної) адміністрації (м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. № 2) та КНП "Павлоградська лікарня № 1" Павлоградської міської ради (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шевченка, буд. № 63); зобов'язано Дніпровський державний медичний університет усунути зазначені в ухвалі суду недоліки позовної заяви та оформити позовну заяву з дотриманням вимог та зазначенням відомостей згідно ст. 175, 177 ЦПК України в строк до 13 березня 2024 року; попереджено позивача в особі його керівництва (ректора, проректорів) та інших уповноважених осіб про наслідки невиконання ухвали суду, а саме, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України позовна заява буде залишена без розгляду; зобов'язано позивача направити відповідачу та залученим третім особам засобами рекомендованого поштового зв'язку з вкладенням описів або засобами електронного зв'язку з наданням до суду доказів про такі направлення, копії всіх позовних заяви з додатками посвідчених належним чином, у тому числі розрахунком витрат, зазначенням зареєстрованого та фактичного місць проживання відповідача, в строк до 13 березня 2024 року; зобов'язано відповідача та її представника направити відповідачу після уточнення позову та його отримання і залученим третім особам засобами рекомендованого поштового зв'язку з вкладенням описів або засобами електронного зв'язку з наданням до суду доказів про такі направлення, а також надати достовірні відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання відповідача і докази щодо цього в строк до 23 березня 2024 року; зобов'язано позивача та відповідача надати суду достовірні відомості щодо зареєстрованого та фактичного місць проживання відповідача як станом на 07 вересня 2023 року, так і станом на теперішній час.
21.03.2024р. представником Дніпровського державного медичного університету - Калгою С.І. - подана уточнена позовна заява (т.1, а.с.169-172).
Ухвалою від 12.06.2024р. Автозаводського районного суду м. Кременчука цивільну справу за позовною заявою Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання направлено Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська (м. Дніпро) для розгляду по суті за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 (т.1, а.с.244-245) .
24.06.2024р. представником Дніпровського державного медичного університету - Калгою С.І. - подані пояснення.
30.07.2024р. вказана справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із супровідним листом Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.07.2024р.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024р. для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Покопцеву Д.О.
Ухвалою від 05.08.2024р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська прийнято до провадження цивільну справу за позовом Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін.
Ухвалою від 15.11.2024р. у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Кучми Л.В. - про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін цієї цивільної справи.
Суд вирішує справу за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Щодо правової позиції позивача
Позивач вказує, що 01.09.2016р. між Дніпропетровською державною медичною академією, правонаступником якого він є, та відповідачкою укладена угода № 75 про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно з умовами якою відповідачка зобов'язується прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням, відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.
Згідно наказу № 334-ос від 21.06.2022р. «Про завершення навчання» відповідачу присуджений освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, видано документ про вищу освіту у зв?язку із завершенням навчання.
Позивачем видано направлення на інтернатуру №110 від 03.06.2022р., яким відповідачку направлено до КНП « Павлоградська лікарня №1» Павлоградської міської ради, в м. Павлоград Дніпропетровської обл. для проходження інтернатури.
Відповідачка заявою від 08.07.2022р. відмовилась від проходження інтернатури за власним бажанням через введення в Україні воєнного стану через ризики для життя, не відпрацювавши три роки після закінчення закладу вищої освіти, а відтак не дотрималась умов угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2016р. №75, укладеної між сторонами, в частині зобов?язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення.
На навчання відповідачки за державним замовленням витрачено 328 050грн 46коп, які позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.
Щодо правової позиції відповідача
Відповідачка зазначає, що у відповідності до п.5 «Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженого Наказом міністерства охорони здоров?я України від 25.12.1997р. № 367який був чинний на момент зарахування відповідача до вищого навчального закладу, керівники вищих закладів освіти після зарахування осіб на навчання за державним
замовленням укладають з ними угоду за формою, уміщеною в додатку 1".
01.09.2016р. відповідачка уклала із правопопередником позивача угоду № 75 про підготовку фахівців з вищою освітою, за формою, уміщеною в додатку 1.
Згідно цієї угоди, позивач взяв на себе обов?язок після закінчення навчання та
одержання випускником відповідної кваліфікації забезпечити його працевлаштування в державному секторі народного господарства, де він зобов?язаний відпрацювати не менше трьох років. В свою чергу, відповідач зобов?язаний був «прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до бюджету вартість навчання в установленому порядку».
21.06.2022р., згідно наказу № 334-00 "Про завершення навчання», відповідачу присвоєно кваліфікацію "лікаря" та видано диплом.
На підставі Наказу МОЗ України № 1254 від 22.06.2021р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2021р., затверджено Положення про інтернатуру № 1254, та зокрема
п.2 визначено, що вимоги Положення, затвердженого пунктом 1 цього наказу,
поширюються на осіб, які вступають в інтернатуру з 2022 року.
На виконання положення №254 відповідач приймала участь у розподілі та отримала пропозицію щодо спеціальності та бази проходження інтернатури г "внутрішні хвороби"; КНП «Жовтоводська міська лікарня» Жовтоводської міської ради.
Відповідачка не була згодна з такими результатами, зверталася до позивача з метою перегляду рішення та отримання іншої бази стажування, яка б відповідала успішності та була більш віддалена від зони активних бойових дій.
Без узгодження з відповідачем позивач одноосібно змінив базу стажування та направив відповідачку для проходження інтернатури до КНП "Павлоградська лікарня №1" Павлоградської міської ради.
Наказом Департаменту охорони здоров?я Дніпропетровської обласної військової адміністрації №407-0 від 24.06.2022р. відповідача зараховано у цю лікарню на посаду
лікаря-інтерна зі спеціальності «внутрішні хвороби» з 01.08.2022 по 31.07.2024р.р.
Як зазначено у наказі, направлення на інтернатуру відбувалось
відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 27.02.1992р. № 96 "Про зміну в організації спеціалізації (інтернатури) випускників медичних і фармацевтичних інститутів, медичних факультетів університетів", наказу МОЗ України 22.06.2021 року No1254 (у редакції наказу МОЗ України від 16 березня 2022 року N493) "Про затвердження Положення про інтернатуру».
Разом з цим наказ N407-0 від 24.06.2022р. не містив інформацію про місце подальшого працевлаштування та не передбачав обов?язку відпрацювання після інтернатури відповідачкою.
Відповідно до Указу Президента України No64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» у зв?язку з воєнною агресією рф проти України, запроваджено воєнний стан.
У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України місто Павлоград, Дніпропетровської області, в якому розташований заклад охорони здоров?я та відповідно місце проходження інтернатури, знаходився під постійними обстрілами, що створювало пряму загрозу для життя і здоров?я відповідачки.
Враховуючи таку обставину, відповідачка була вимушена відмовитися від проходження інтернатури та звернулася з відповідною заявою до позивача, зараз перебуває за кордоном.
На час виникнення спірних правовідносин, а саме укладення угоди № 75 від 01.09.2016р., ч.2 ст.52 Закону України від 23.05.1991р. "Про освіту" виключено на підставі Закону № 1556-VII від 01.07.2014р.
Позивач надав направлення на проходження інтернатури, але не забезпечив відповідачку місцем працевлаштування в державному сектор народного господарства після її закінчення, як того вимагає Угода №75.
Матеріали справи не містять інформації про те, де саме відповідачка повинна була відпрацювати три роки.
3 КНП "Павлоградська лікарня № 1" Павлоградської міської ради жодних угод про подальше працевлаштування та відпрацювання відповідачка не укладала, разом з тим, заклад охорони здоров'я не зобов'язаний був працевлаштувати відповідачку.
Згідно ст. 53 Конституції України, громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004р. у справі про доступність та безоплатність освіти визначено, що безоплатність вищої освіти у державних і комунальних навчальних закладах необхідно розуміти як можливість здобуття освіти у цих закладах без оплати, тобто без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги. Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державне замовлення).
Пояснення третіх осіб
Правом подання пояснень представники Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації, КНП "Павлоградська лікарня № 1" Павлоградської міської ради не скористалися.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Наказом від 06.08.2016р. № 706-ос Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» з додатком відповідачку зараховано з 01.09.2016р. студентом 1 курсу денної форми навчання за держзамовленням (т.1, а.с.11-13).
01.09.2016р. між Дніпропетровською державною медичною академією МОЗ України та відповідачкою укладена угода № 75 про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно з умовами якою відповідачка зобов'язується прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням, відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (т.1, а.с.6).
Наказом № 747ос від 25.08.2016р. Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» ОСОБА_1 призначена академічна стипендія на період з 01.09.2016 по 31.01.2017р.р. в сумі 825грн (т.2, а.с.13), наказом № 244ос від 22.02.2017р. - академічна стипендія на період з 01.02.2017 по 30.06.2017р.р. в сумі 1 100 грн (т.2, а.с.14), наказом № 646ос від 27.07.2017р. - академічна стипендія на період з 01.07.2017 по 31.01.2018р.р. в сумі 1 100 грн (т.2, а.с.15), наказом № 1208ос від 12.12.2017р. - академічна стипендія на період з 01.11.2017 по 31.01.2018р.р. в сумі 1 300 грн (т.2, а.с.16), наказом № 233ос від 13.02.2018р. - академічна стипендія на період з 01.02.2018 по 30.06.2018р.р. в сумі 1 300грн (т.2, а.с.17), наказом № 658ос від 10.07.2018р. - академічна стипендія на період з 01.07.2018 по 31.01.2019р.р. в сумі 1 300грн (т.2, а.с.19), наказом № 806ос від 03.09.2019р. - академічна стипендія на період з 01.07.2019 по 31.01.2020р.р. в сумі 1 300грн (т.2, а.с.20), наказом № 208ос від 10.02.2020р. - академічна стипендія на період з 01.02.2020 по 30.06.2020р.р. в сумі 1 300грн (т.2, а.с.21), наказом № 430ос від 30.06.2020р. - академічна стипендія на період з 01.07.2020 по 31.07.2020р.р. в сумі 1 300грн (т.2, а.с.22), наказом № 159ос від 04.02.2021р. - академічна стипендія на період з 01.02.2021 по 30.06.2021р.р. в сумі 1 300грн (т.2, а.с.23), наказом № 542ос від 07.07.2021р. - академічна стипендія на період з 01.07.2021 по 31.01.2022р.р. в сумі 1 300грн (т.2, а.с.24), наказом № 1206ос від 23.12.2021р. - академічна стипендія на період з 01.01.2022 в сумі 2 000грн (т.2, а.с.25), наказом № 128ос від 09.02.2022р. - академічна стипендія на період з 01.02.2022 по 30.06.2022р.р. в сумі 2 000грн (т.2, а.с.26); наказом від 248ос від 11.02.2019р. - соціальна стипендія в сумі 1 180грн з 01.02.2019 по 30.06.2019р.р. (т.2, а.с.18).
Наказом № 473 від 16.03.2021р. Міністерства охорони здоров'я змінено тип та перейменовано Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» на Дніпровський державний медичний університет (т.1, а.с.22-23, 189-190).
Згідно наказу № 334-ос від 21.06.2022р. «Про завершення навчання» відповідачу присуджений освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, видано документ про вищу освіту та відраховано з числа студенті навчального закладу з 21.06.2022р. у зв?язку із завершенням навчання за освітньо-професійними програмами (т.1, а.с.14-16).
03.06.2022р. Дніпровський державний медичний університет видав відповідачці направлення на інтернатуру №110, яким направив її до КНП «Павлоградська лікарня №1» Павлоградської міської ради, в м. Павлоград Дніпропетровської обл. для проходження інтернатури, дата прибуття - 01.08.2022р. (т.1, а.с.17).
Відповідачка заявою від 08.07.2022р. відмовилась від проходження інтернатури за власним бажанням через введення в Україні воєнного стану через ризики для життя, що пов'язані з активними військовими діями та їхніми наслідками (т.1, а.с.18, 184).
КНП «Павлоградська лікарня №1» Павлоградської міської ради листом № 1859 від 23.11.2023р. повідомила, що жодних гарантій (письмових або усних) медичний заклад КНП «Павлоградська міська лікарня №l» ПМР з приводу працевлаштування у нашому закладі ОСОБА_1 не надавав. Надати належним чином завірену копію документу, де вказано гарантії працевлаштування для ОСОБА_1 не можемо так, як такий документ КНП «Павлоградська міська лікарня № l» ПМР не надавався, тому що ОСОБА_1 інтернатуру не проходила. Надати інформацію щодо того, чи було направлено на працевлаштування ОСОБА_1 в КНП «Павлоградська міська лікарня №l» ПМР після закінчення (проходження) нею інтернатури та отримання сертифікату лікаря неможливо у зв?язку з її відсутністю. Надати належним чином завірену копію «годи про працевлаштування та трирічного відпрацювання після проходження інтернатури» на базі КНП «Павлоградська міська лікарня №l» ПМР неможливо, оскільки така угода між лікувальним закладом та ОСОБА_1 укладалися, у зв?язку з тим, що остання інтернатуру на базі КНП «Павлоградська лікарня » ПМР не проходила (т.1, а.с.90).
Згідно розрахунку позивача, на навчання відповідачки впродовж 2016-2022 навчальні роки витрачено 328 050грн 46коп (т.1, а.с.19,93,185, т.2, а.с.27).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
У частині першій статті 197 КЗпП України визначено, що молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992, було затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (в редакції, чинній на момент укладення сторонами справи угоди, далі - Порядок працевлаштування випускників ВНЗ), підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, пунктом 3 якого передбачено, що цей Порядок поширюється на осіб, які навчаються за спеціальністю медичного профілю.
Згідно з пунктом 4 Порядку №992 працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком №1.
Згідно з Указом Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Указ Президента №77/96) особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.
Відповідно до п. 1.1 та п. 2.1 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 вересня 1996 року №291 (яке було чинним на час укладення сторонами угоди), спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) - спеціаліста певного фаху. В інтернатуру зараховуються випускники медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів після складання державних іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря (провізора) і отримання диплому з певної лікарської (провізорської) спеціальності. Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності.
У пункті 3 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року №367 (далі - Порядок №367), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, на час подання відповідачкою заяви про відмову від проходження інтернатури, визначено, що випускник державного вищого медичного (фармацевтичного) закладу освіти III-IV рівнів акредитації, якому після навчання в інтернатурі присвоєно кваліфікацію лікаря(провізора)-спеціаліста і який працевлаштований на підставі направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом трьох років з моменту укладення ним трудового договору із замовником. Період навчання в інтернатурі до цього терміну не входить.
Пунктом 6 Порядку №367 передбачено, що випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, зобов'язані відпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.
Відповідно до пункту 21 Порядку випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у пунктах 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Судом установлено, що у договорі (угоді) від 01 вересня 2016 року, укладеному між Дніпропетровською державною медичною академією МОЗ України та ОСОБА_1 , сторони погодили, що відповідач зобов'язується прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 6).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №607/3693/17 зазначено, що договірне зобов'язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов'язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов'язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов'язань суб'єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов'язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов'язання, які, до речі, традиційно вважалися такими.
У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Наказом Дніпропетровської обласної військової адміністрації Департаменту охорони здоров'я №303-о від 24 червня 2022 року відповідачку зараховано на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності "інфекційні хвороби" з 01 серпня 2022 року по 31 липня 2024 року; направлено ОСОБА_1 для проходження заочної частини інтернатури на базу КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради (а.с.72). Однак, на роботу відповідачка не вийшла.
У статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі №607/3693/17, якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов'язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров'я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов'язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров'я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов'язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов'язанням.
Таким чином, розумним і справедливим є відповідне договірне зобов'язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця. Покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов'язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасник умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах.
Отже, після відрахування з 21.06.2022р. Дніпровського державного медичного університету, отримавши документ про вищу освіту, відповідачка мала з'явитися на роботу до КНП «Павлоградська лікарня №1» Павлоградської міської ради для подальшого відпрацювання з 01.08.2022р. відповідно до умов підписаної нею угоди.
Разом з тим, судом установлено та не заперечується сторонами, що відповідачка з 01.08.2022р. на роботу не вийшла.
Відповідачка 08.07.2022р. подала письмову заяву позивачу, якою відмовилась від проходження інтернатури в 2022 році через введення в Україні воєнного стану через ризики для життя, що пов'язані з активними військовими діями та їхніми наслідками.
Виходячи з викладеного, встановивши, що відповідачка не дотрималася вимог законодавства України та договору від 01.09.2016р. №75 в частині зобов'язання відпрацювати після закінчення інтернатури три роки відповідно до направлення на роботу та порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов'язання; встановивши, що позивачем на її навчання в інтернатурі були понесені витрати у загальному розмірі 328 050грн 46коп, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивач витрат на навчання.
Суд звертає увагу, що відповідачка, заперечуючи розмір витрат на навчання, не наводить власного контррозрахунку таких витрат.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦПК України).
Також, суду не представлено будь-яких доказів оспорювання (повністю чи в частині) угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2016р. №75, укладеної між Дніпропетровською державною медичною академією МОЗ України та ОСОБА_1 ; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено ознак нікчемності чи неукладеності вказаної вище угоди сторін.
ОСОБА_1 , добровільно укладаючи угоду про підготовку фахівців з вищою освітою, була обізнаною із родом та характером майбутньої роботи, яка може бути їй запропонована виключно в межах її спеціальності і кваліфікації та необхідністю відпрацювання певного строку після закінчення навчання.
Відповідачка не погоджувалася із направленням її для проходження інтернатури в лікарні м. Жовті Води, а, отримавши направлення до лікарні м. Павлограду, подала до навчального закладу заяву якою відмовилась від проходження інтернатури. .
Обов'язок відпрацювання погоджений сторонами у договорі від 01.09.2016р. №75, зміст якого відповідачці відомий.
Направлення № 110 від 03.06.2022р. містить всю необхідну інформацію, а саме прізвище ім"я та по батькові особи, яка направляється ( ОСОБА_1 ), база заочної частини інтернатури (КНП «Павлоградська лікарня №1» Павлоградської міської ради), дату прибуття - 01.08.2016р.
У заяві про відмову від проходження інтернатури відповідачка зазначила причиною цієї відмови - введення в Україні воєнного стану через ризики для життя, що пов'язані з активними військовими діями та їхніми наслідками.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Судом установлено, що відповідачка після закінчення навчання для проходження інтернатури була направлена до КНП «Павлоградська лікарня №1» Павлоградської міської ради з 01.08.2022р.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. №75 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого станом на день направлення відповідачки для проходження інтернатури м. Павлоград Дніпропетровської області не віднесено до територій можливих бойових дій чи активних бойових дій.
А тому посилання відповідачки не свідчить про наявність поважних причин невиконання умов договору. Отримавши направлення на роботу в м. Павлоград Дніпропетровської області, відповідачка з вимогами щодо зміни місця направлення не зверталася.
На час виникнення спірних правовідносин (серпень-вересень 2016 року) діяв Указ Президента України від 23 січня 1996 року №77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», яким передбачалось, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.
Укладений сторонами договір не розривався, недійсним визнаний не був; ознак недійсності чи неукладення договору судом не встановлено, а відповідачкою не доведено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021р. у справі №607/3693/17 (провадження №14-151цс20) зазначено, що, вирішуючи спори про стягнення коштів за навчання, судам слід керуватися таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов'язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров'я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов'язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров'я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов'язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов'язанням.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вважала розумним та справедливим відповідне договірне зобов'язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.
Отже, «покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов'язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівникам державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасних умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах» (пункти 66-68).
Написання заяви про відмову від проходження інтернатури відповідачкою не заперечується, рівно як і те, що для проходження інтернатури вона не прибула. Поважності причин неприбуття судом не встановлено.
Тому позов слід задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак слід стягнути з відповідачки на користь позивача понесені останнім судові витрати в сумі 4 920грн 76коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 206, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання, треті особи - Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової (державної) адміністрації, КНП "Павлоградська лікарня № 1" Павлоградської міської ради - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного медичного університету витрати на навчання 328 050 (триста двадцять вісім тисяч п'ятдесят) гривень 46 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного медичного університету судові витрати в сумі 4 920 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 76 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.
Позивач: Дніпровський державний медичний університет, ЄДРПОУ 02010681, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д.О. Покопцева