Справа № 175/17670/24
Провадження № 2/175/2734/24
26 січня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту батьківства,-
У листопаді 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, в якій просила суд встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 №12 від 16 квітня 2015 року, вчиненого Виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, де у графі «Батько» зазначити « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України».
Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року залучено в якості третьої особи Міністерство оборони України до розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства.
Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року залучено в якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 до розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Міністерство оборони України про встановлення факту батьківства.
ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд встановити факт, що ОСОБА_3 є рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 . Представник ОСОБА_1 адвокат Боровик Людмила Олександрівна просила про подальший розгляд справи за відсутності сторони позивача на підставі наявних у справі доказів.
ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 приходиться їй онукою та є донькою її померлого сина ОСОБА_3 . Зауважила, що після смерті сина матеріально допомагає онуці. Ще за життя її син не заперечував факту того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є його донькою. Представник ОСОБА_2 - адвокат Шевченко Зінаїда Григорівна просила про подальший розгляд справи за відсутності сторони відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Представник Міністерства оборони України Андрієнко Кирило Олександрович надав суду письмові пояснення по суті справи, просив слухати справу за його відсутності.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з'явився. ІНФОРМАЦІЯ_1 про слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документу.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов наступного висновку.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Корми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на садах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди зглядають також інші справи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп роз'яснено, що частину першу статті 55 Конституції України потрібно розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце обмеження праві свобод.
З позову вбачається, що позивачка ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали разом у цивільному шлюбі. У цивільному шлюбі народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зі слів матері відомості про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були зазначені за правилами ч. 1 ст. 135 СК України, а саме вказано прізвище матері « ОСОБА_6 », а ім'я та по батькові за її вказівкою « ОСОБА_6 ».
12 лютого 2021 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_8 та після укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».
У 2022 році ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був призваний на військову службу та ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув.
Так, відповідно до ст. 7 Конвенції «Про права дитини» дитина, наскільки це можливо, винна знати своїх батьків.
Згідно із ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також того народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Частиною 2 статті 125 СК України визначено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Таким чином, у зв'язку з тим, що на момент народження дитини ОСОБА_4 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивачка не перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька у свідоцтві про народження дитини були зазначені за правилами ч. 1 ст. 135 СК України, а саме вказано прізвище матері « ОСОБА_6 », а ім'я та по батькові за її вказівкою « ОСОБА_6 ».
Ч.1.2 ст. 128 Сімейного кодексу України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства с будь-які відомості, що посвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька у Книзі реєстрацій народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, визначено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків, особою, котра вважає себе батьком, опікуном (піклувальником) дитини, іншою особою, на утриманні якої вона перебуває, самою дитиною, яка досягла повноліття.
Тлумаченням норми норм статті 130 СК України вбачається, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини третя, четверта статті 4 ЦПК України).
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують факт батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Постановою Верхового Суду у справі № 361/2653/15-ц від 15 квітня 2021 року визначено питання особливостей визнання батьківства або встановлення факту батьківства.
Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим. Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи не є перешкодою для застосування ст. 130 СК України. Подібні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18 провадження № 61-15136св20. Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про становлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява №3451/05, § 34 зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства.
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінує належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 01 серпня 2024 була проведена судово-медична експертиза, з метою встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до висновку експерта №1801-МГ від 01 серпня 2024 року вірогідність того, що загиблий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних осіб у осіб, що не мають родинних зав'язків, за результатом даного дослідження складає не менше 99,999 %.
Суд бере до уваги зазначений доказ, оскільки відповідачка у судовому засіданні не заперечувала достовірності такого доказу та зазначила, що вона є бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до абз. 2 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.
Таким чином, в даному випадку ухвалення судом рішення про встановлення факту батьківства є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Статтею 128 СК України встановлено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою собою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що доводи позивачки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим позовні вимоги про встановлення факту батьківства, а саме, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внесення відповідних змін до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - підлягають задоволенню.
В даному випадку встановлені всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку доказам у справі та суд застосовує норми права, які регулюють зазначені правовідносини.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах з зазначеного питання.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 126, 128, 129 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 80, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 №12 від 16 квітня 2015 року, вчиненого Виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, де у графі «Батько» зазначити « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України».
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.