Справа № 205/193/25
Провадження № 1-кп/932/114/25
21 січня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешта обвинуваченому ОСОБА_6 ,
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу до обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики недоведені, у своєму клопотанні прокурор посилається на кримінальне правопорушення до зміни обвинувачення.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та клопотання прокурора, дійшов висновку, що у клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, необхідно відмовити, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких, зокрема зазначений у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Вирішуючи питання застосування до особи запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу або не застосування запобіжного заходу взагалі.
Однією із загальних засад кримінального провадження визначено змагальність сторін (ст. 22 КПК України), яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, а суд лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Тому, саме сторона обвинувачення зобов'язана довести існування ризиків для обрання запобіжного заходу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра 27 жовтня 2025 року було продовжено ОСОБА_6 , який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 369-2 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний час доби до 25 грудня 2025 року включно. Вказаний запобіжний захід у подальшому не продовжувався.
27.10.2025 прокурор змінив правову кваліфікацію пред'явленого обвинувачення на ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Санкція за вчинення наведеного кримінального правопорушення передбачена штрафом від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, відповідно до ст. 12 КК України цей злочин відноситься до нетяжких.
Разом із цим, прокурор у своєму клопотанні посилається на кримінальне порушення за ч. 3 ст. 369-2 КК України. Зміст клопотання не відповідає пред'явленому обвинуваченню та обставинам справи.
Суд враховує, що станом на час розгляду клопотання сторони обвинувачення досліджені письмові докази, допитані всі свідки обвинувачення у кримінальному провадженні, а тому ризики, які існували на початковому етапі судового провадження, станом на цей час відсутні.
Крім того, з 25.12.2025 до 21.01.2026 до ОСОБА_6 взагалі не був застосований запобіжний захід, суду не були надані докази, що за цей час обвинувачений не виконував свої процесуальні обов'язки.
В підтримання заявленого клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді домашнього арешту прокурором не доведені: які саме ризики в цей час існують для встановлених обмежень стосовно обвинуваченого і чому саме запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту (більш суворого, ніж той, що був обраний на стадії судового провадження) підлягає застосуванню до обвинуваченого.
Прокурором вищевказані ризики були лише перераховані без надання їм належної правової аргументації та обґрунтування їхньої наявності на даному етапі кримінального провадження, коли раніше застосований запобіжний захід припинив свою дію.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, не встановлено та прокурором не доведено.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 181, 194, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст складено та проголошено 26 січня 2026 року о 08 год 00 хв.
Суддя ОСОБА_1