Справа № 199/740/26
(1-кс/199/66/26)
26.01.2026 місто Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2 від 24.01.2026, погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62025170030028548 від 25.12.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно:
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді старшого стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ЦОТО НГУ, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_4 ,
26.01.2026 до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2 від 24.01.2026, погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62025170030028548 від 25.12.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб - з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року до 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб - з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року до 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року до 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року до 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року до 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року № 58/2023 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року до 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року № 254/2023 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року до 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2023 року № 3275-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року до 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2023 № 731/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.11.2023 № 3429-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року до 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 № 3564-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року до 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 № 3684-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року до 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 № 3891-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року до 05 години 30 хвилин 09 листопада 2024 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 №4024-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року до 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2025 №26/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №4220-ІХ від 15.01.2025, строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб - з 05 годин 30 хвилин 08.02.2025 до 05 годин 30 хвилин 09.05.2025 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 №235/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №4356-ІХ від 16.04.2025, строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб - з 05 годин 30 хвилин 09.05.2025 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 132 від 05.05.2025, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого стрілець 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 348 від 22.11.2025, солдат ОСОБА_4 убув у щорічну основну відпустку за 2024 рік, на 17 календарних днів (2 дні на дорогу до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку) з 21.11.2025 по 07.12.2025 з виїздом до селища Берегомет Чернівецької області.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.12.2025 № 365 - солдата ОСОБА_4 , який 08.12.2025 не повернувся з відпустки до пункт тимчасової дислокації, розташованого в АДРЕСА_2 та 08.12.2025 був виключений зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , в розумінні вимог ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучі військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
За приписами ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді старшого стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 348 від 22.11.2025, солдат ОСОБА_4 убув у щорічну основну відпустку за 2024 рік, на 17 календарних днів (2 дні на дорогу до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку) з 21.11.2025 по 07.12.2025 з виїздом до селища Берегомет Чернівецької області та після її завершення повинен повернутися надалі проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він після завершення основної відпустки за 2024 рік, повинен повернутися надалі проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 08 грудня 2025 року о 08:00 год. не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), командуванню про причини свого нез'явлення не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та був незаконно відсутній на службі до 26 грудня 2025 року, коли ОСОБА_4 було доставлено у військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (за адресою: місто Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район), внаслідок чого кримінальне правопорушення припинено.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, як такі, що виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до змісту клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий зазначає, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, є обґрунтованою, оскільки підтверджується долученими до клопотання про обрання запобіжного заходу доказами.
Обґрунтовуючи обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий зазначив, що ОСОБА_4 може:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду: враховуючи, що, останньому в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, загрожує покарання у виді реального позбавлення волі;
2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки у разі повернення ОСОБА_4 до розташування військової частини, останній може реально впливати на свідків, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний має можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується репутацію самого підозрюваного ОСОБА_4 , який, являючись військовослужбовцем, має «широкий» доступ до будь-якого виду зброї, яку може застосувати під час тиску на свідків та, будучи діючим військовослужбовцем, може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України, що, у свою чергу, утворить самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України.
Таким чином, на думку слідчого відповідно до вимог п. 4) ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, тому з метою запобігання переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду, тиску на свідку, вчинення інших кримінальних правопорушень є потреба у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні:
- прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчого про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави;
- підозрюваний ОСОБА_4 заявив, що він визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та не заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- захисник ОСОБА_6 не заперечував щодо застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши подане клопотання та надані матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , вважає необхідним задовольнити клопотання слідчого та застосувати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.
Так, СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030028548 від 25.12.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_4
24.01.2026 о 12:50 годині ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Згідно із п. 2), 4) ч. 1 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає відомості про обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Пунктом 4) ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тому у відношенні ОСОБА_4 можливо вирішувати питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слідчий суддя зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали в достатній мірі свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується, зокрема: актами службових розслідувань, проведених за фактами самовільного залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_4 ; повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; рапортами про виявлення відсутності у військовій частині.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також дані, що характеризують його особу.
Слідчий суддя вважає, що клопотання та матеріали, надані слідчим, свідчать про існування ризиків, передбачених п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 :
- перебуваючи на свободі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років;
- може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні данні, зважаючи на те, що свідки є знайомими йому особами, з якими ОСОБА_4 проходить військову службу;
- може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки не має офіційного заробітку та офіційно-підтверджених джерел доходу.
При обранні запобіжного заходу слідчий суддя також враховує дані, що характеризують особу ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем за мобілізацією на особливий період, має середню освіту, неодружений.
З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що прокурор довів в судовому засіданні те, що інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, а тому доводи сторони захисту щодо можливості застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необґрунтованими.
Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
З урахуванням приписів абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_4 під час дії воєнного стану підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
Задовольнити клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2 від 24.01.2026, погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62025170030028548 від 25.12.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_4 .
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24.03.2026 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1