26 січня 2026 року
м. Київ
Справа № 910/11233/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю. Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Антимонопольного комітету України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.)
у справі №910/11233/25
за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення в частині
24 грудня 2025 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Антимонопольного комітету України (далі - скаржник) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2025 року у справі №910/11233/25. Документ сформовано в системі «Електронний суд» 23 грудня 2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України передбачено можливість у касаційному порядку ухвал суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова Північного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2025 року у справі №910/11233/25 про забезпечення позову, прийнята за результатами перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.
Таким чином, у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.
Отже, Суд з огляду на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №753/22860/17 дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, може бути предметом касаційного оскарження.
Оскільки при розгляді цієї касаційної скарги Верховному Суду належить перевірити, зокрема, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відсутності / наявності підстав для забезпечення позову, підставою для подання цієї скарги є пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України (схожі висновки викладено в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2024 року у справі №460/27546/23 та від 13 січня 2025 року у справі №260/5758/24).
Статтею 290 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Верховний Суд звертає увагу, що частина перша статті 287 ГПК України визначає предмет оскарження і за предметом оскарження розмежовує підстави оскарження судових рішень, зокрема, за предметом оскарження, який передбачений пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України підстави оскарження судових рішень визначені пунктами 1 - 4 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, що стосується предмету оскарження, який передбачений пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, то підстави оскарження судових рішень визначених зазначеними пунктами корелюються відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Відтак, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, обґрунтування вимог скаржника мають обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції, з огляду на його повноваження, надані статтею 300 ГПК України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Антимонопольний комітет України посилається на пункти 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України стосовно застосування, крім іншого, і статей 136, 137 ГПК України.
Разом з тим, скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначену абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України), а лише звертається до цитування загальних норм права та постанов Верховного Суду, до необхідності переоцінки доказів та до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, тощо.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що наведений перелік, зокрема, норм права в контексті доводів касаційної скарги не може автоматично ототожнюватись Судом, з власної ініціативи, як обґрунтування неправильного застосовування судом апеляційної інстанції саме цих норм права, без прямої вказівки на це скаржника.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційну скаргу Антимонопольного комітету України належить залишити без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання уточнення до касаційної скарги із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної у абзаці 2 частини другої статті 287 ГПК України, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2025 року у справі №910/11233/25 залишити без руху.
2. Надати Антимонопольному комітету України строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через підсистему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.
3. Роз'яснити Антимонопольному комітету України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Л. Власов