8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 910/13434/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 );
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" (пр. Науки, б. 56, м. Харків, 61072),
про стягнення коштів у розмірі 349 752, 00 грн
без виклику учасників справи
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 , звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція", м. Харків, про стягнення пені у розмірі 229 632, 00 грн та штрафу у розмірі 120 120, 00 грн за порушення строків поставки товару, визначеного договором № 127/ВОЗ-2025 від 10.04.2024. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.10.2025 матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13434/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву, складеного з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем.
10.12.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх. № 28801). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що позивачем не доведено розмір збитків, понесених під час виконання договору №127/ВОЗ-2025 від 10.04.2025. На підставі зазначеного, відповідач доходить висновку, що враховуючи відсутність обґрунтування розміру збитків, наявні підстави для зменшення розміру неустойки за спірним договором. Виходячи з викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а уразі задоволення позовних вимог вирішити питання про зменшення розміру неустойки.
17.12.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 29610), в якій останній непогоджуючись з доводами відповідача викладеними у відзиві, вказує, що відповідачем не надано доказів і не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Більш того, позивач зазначає, що відповідачем у відзиві не заперечується факт того, що товар за спірним договором взагалі не був поставлений. Крім того, позивач акцентує увагу суду на тому, що в договорі чітко визначено відповідальність сторін у разі порушення строків поставки. На підставі викладеного, позивач просить суд відмовити відповідачу у вирішенні питання про зменшення розміру неустойки.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Ч. 4 ст. 240 ГПК України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 910/13434/25 в межах строку, встановленого ст. 248 ГПК України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та ТОВ "Смарт Інтеграція" (постачальник) був укладений договір від 10.04.2025 № 127/ВОЗ-2025 (далі - договір). Згідно з умовами договору постачальник зобов'язався поставити замовнику якісні товари, зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти та оплатити такі товари. Найменування та кількість товару зазначена в додатку № 1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15890000-3 Продукти харчування та сушені продукти різні.
Ціна договору складає 1 716 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 286 000, 00 грн (п. 4.1. договору).
Згідно з п. 5.1. договору розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва.
У відповідності до п. 6.1. договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника). У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. договору замовник має право у випадку порушення постачальником своїх зобов'язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору, відмови постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу замовника істотних умов договору у випадках, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник в односторонньому порядку має право відмовитися від цього договору в повному обсязі або частково.
Пп. 7.3.1. п. 7.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 8.3 договору за порушення строку поставки товару, зазначеного в письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від договору в повному обсязі.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до завершення воєнного стану, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань (п. 12.1. договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Між сторонами була підписана специфікація від 10.04.2025 № 127/ВОЗ-2025 (додаток № 1 до договору), в якій погоджено найменування товару, його кількість та ціна.
Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками.
Позивачем була складена заявка від 01.05.2025 №78/1/10-1691-2025 до договору, в якій зазначені найменування товару, місце постачання, кількість товару та дата поставки товару. Вказана заявка була отримана наручно представником відповідача 01.05.2025, про що свідчить відповідний підпис.
Як зазначає позивач, відповідачем у строк, встановлений у заявці, товар так і не був поставлений, що свідчить про порушення останнім зобов'язань за договором, а саме:
5 000 комплектів товару, що мали бути поставлені до 23.05.2025, станом на 07.10.2024 не було поставлено (порушення строків поставки товару 137 днів, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 02.10.2025 № 78/1/5/1-4593-2025).
5 000 комплектів товару, що мали бути поставлені до 26.05.2025, станом на 07.10.2024 не було поставлено (порушення строків поставки товару 134 дні, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 02.10.2025 № 78/1/5/1-4593-2025).
5 000 комплектів товару, що мали бути поставлені до 27.05.2025, станом на 07.10.2024 не було поставлено (порушення строків поставки товару 133 дні, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 02.10.2025 № 78/1/5/1-4593-2025).
5 000 комплектів товару, що мали бути поставлені до 28.05.2025, станом на 07.10.2024 не було поставлено (порушення строків поставки товару 132 дні, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 02.10.2025 № 78/1/5/1-4593-2025).
2 000 комплектів товару, що мали бути поставлені до 28.05.2025, станом на 07.10.2024 не було поставлено (порушення строків поставки товару 132 дні, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 02.10.2025 № 78/1/5/1-4593-2025).
02.10.2025 позивач надіслав відповідачу повідомлення від 02.10.2025 78/1/5/1- 4593-2025 про односторонню відмову від договору в повному обсязі, в якому, посилаючись на порушення ТОВ "Смарт Інтеграція" своїх зобов'язань щодо поставки товару в обумовлений у заявці строк, та на підставі пп. 7.2.1. п. 7.2. договору скористався своїм право на одностороннє розірвання договору з 08.10.2025.
В подальшому, 08.10.2025 позивач надіслав відповідачу претензію від 08.10.2025 №78/1/5/1- 4716- 2025, в якій вимагав сплатити пеню в розмірі 229 632, 00 грн та штраф у розмірі 120 120, 00 грн.
Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, штрафні санкції не сплатив.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовами спірного договору, а саме п. 6.1., передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника). У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Як свідчать матеріали справи позивачем була складена заявка від 01.05.2025 №78/1/10-1691-2025 до договору, в якій зазначені найменування товару, місце постачання, кількість товару та дата поставки товару.
Дана обставина відповідачем у відзиві не заперечується.
Згідно із ст. 530, 610-612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Разом із тим, відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки товару не виконав, обумовлений товар не був поставлений позивачу.
Даний факт також не заперечується відповідачем у відзиві.
П. 13.8. договору передбачено, що у разі неможливості виконання зобов'язань щодо поставки за даним договором, постачальник зобов'язаний письмово повідомити замовника про обставини, що заважають належному виконанню його обов'язків в строк до 3 (трьох) календарних днів з дати виникнення таких обставин.
Доказів повідомлення позивача про обставини, що заважають належному виконанню відповідачем обов'язку щодо постачання товару в обумовлений договором строк матеріали справи не містять.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог ст. 13 та ст. 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували як факт порушення строків поставки товару за Договором до суду не подано. При цьому дана обставина самим відповідачем не заперечується у відзиві.
Враховуючи приписи ст. 526 ЦК України якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем строків поставки товару за договором.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом враховано, що матеріали справи не містять доказів вчасної поставки товару відповідачем відповідно до умов договору.
Відповідач суду докази виконання умов договору не надав.
Встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання в частині поставу товару в обумовлений строк, є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, визначених договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 8.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначено в письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від договору в повному обсязі.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем поставки товару, свідчать про правомірність нарахування відповідачеві пені та штрафу.
При цьому, припинення зобов'язань сторін за договором не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору. Таким чином, в результаті розірвання договору, сторона не звільняється від відповідальності, якщо інше не було передбачено сторонами.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 916/1437/22.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу, який наведений у позовній заяві, судом встановлено, що такий розрахунок виконаний згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Разом із тим, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру пені у зв'язку з відсутністю обґрунтування розміру збитків позивача. Вирішуючи відповідне клопотання, суд зазначає наступне.
У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, диспозиція ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючі свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Отже відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу.
Суд знаходить непереконливими доводи відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.
Окрім цього суд зазначає, що у зв'язку із загальною мобілізацією, оголошеною Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 65/2022 суттєво збільшилась чисельність особового складу Національної гвардії України. Невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, визначеного договором, який в повному обсязі мав бути поставлений відповідачем та мав бути переданий позивачем для забезпечення особового складу територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України, призвело до ускладнення завдань з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації.
Щодо доводів відповідача про відсутність обґрунтування розміру збитків позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем договору, суд зазначає наступне.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Умовами договору чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій; відповідач, укладаючи договір, на них погодився, натомість не поставив позивачу товар у встановлений строк та взагалі його не поставив.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Оскільки позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, який утримується за рахунок Державного бюджету, то твердження відповідача щодо каральної санкції не знаходять свого підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні такого клопотання.
Додатково суд звертає увагу відповідача на те, що Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Суд критично оцінює клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та одночасну вимогу у вказаному клопотанні про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" (Україна, 61072, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки, буд. 56, код ЄДРПОУ 44009091) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 229 632, 00 грн та штраф у розмірі 120 120, 00 грн за порушення строку поставки товару за договором № 127/ВОЗ-2025 від 10.04.2025, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 197, 02 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 );
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" (Україна, 61072, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки, буд. 56, код ЄДРПОУ 44009091)
Повне рішення складено 26.01.2026.
СуддяР.М. Аюпова
справа № 910/13434/25