65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"26" січня 2026 р. Справа № 916/5000/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н.В., розглянув заяву (вх.№2-83/26 від 21.01.2026р.) Фізичної особи-підприємця Каренко Сергія Геннадійовича про забезпечення позову у справі №916/5000/25
За позовом : Фізичної особи-підприємця Каренко Сергія Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» (67806, Одеська обл., Одеський р-н, селище Авангард, вул.Базова, 20, код ЄДРПОУ 20942626)
про зобов'язання вчинити певні дії
Фізична особа-підприємець Каренко Сергій Геннадійович (далі - ФОП Каренко С.Г.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» про зобов'язання повернути на торгове місце №1415, обумовлене умовами договору про надання торгового місця №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003р., 20 футовий металевий контейнер №4257 та 20 футовий металевий контейнер № UDSU 2406063, які належать позивачу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5000/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2026р.
21 січня 2026р. до суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі №916/5000/25 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» демонтувати, вивозити, переміщувати з місця 20-ти футові контейнери, які належать Каренко Сергію Геннадійовичу, а саме: металевий 20-футовий контейнер № 4257 та металевий 20- футовий контейнер № UDSU 2406063 в межах торгово-складських комплексів та контейнерних площадок, та будь-яких інших територіальних меж; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» та іншим особам здійснювати будь-яке будівництво, реконструкцію, реставрацію, підготовчі роботи, капітальний та поточний ремонт, здійснення невід'ємних поліпшень, оздоблювальних робіт, робіт з благоустрою території, робіт з демонтажу відносно торгового місця № 1415 на вулиці Рожевій в секторі № 2 контейнерного комплексу Промринку, смт. Авангард, Овідіопольський район, обумовленого договором про надання торгового місця № 1415+2 пов 6415 від 02.12.2003р.
В обгрунтування заяви заявник зазначає, що 02.12.2003р. між ТОВ «Промтоварний ринок» (далі - Промринок) в особі заступника директора Волошина Валентина Олексійовича та ФОП Каренко Сергієм Геннадійовичем укладено Договір про надання торгового місця № 1415+2 пов 6415, відповідно до п.1.1 якого Промринок надає Підприємцю в користування торгове місце № 1415 на вулиці Рожевій в секторі № 2 контейнерного комплексу Промринку для здійснення торговельної діяльності.
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору Промринок зобов'язується надати підприємцю в користування торгове місце, вказане в п. 1.1. договору, для здійснення торговельної діяльності з 20+20 фунтового контейнеру.
Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що Промринок зобов'язується забезпечити благоустрій контейнерного майданчика, його освітлення, прибирання, охорону громадського порядку та зовнішню охорону контейнера в період від кінця роботи до початку наступного робочого дня.
ФОП Каренко С.Г. зазначає, що п. 2.1.3. Договору передбачено, що Промринок зобов'язується не перешкоджати Підприємцю в користуванні встановленому ним на вказанім торговому місці контейнером, здійсненні торговельної діяльності звезені та вивезенні товару.
За умовами п.2.3.1 Договору Підприємець має право встановити на вказаному у Договорі місці контейнери та повідомити договірному відділу Промринку його заводський номер.
Відповідно до пункту 2.4.1. Договору підприємець має право зберігати в контейнері належний йому товари, завозити і вивозити його з території ринку.
Позивач відмітив, що відповідно до пункту 5.3. термін дії Договору становить двадцять п'ять років з дня укладання договору, тобто з 03.12.2003р до 03.12.2028р.
Також, позивач повідомив, що договір є чинним, сторонами не розривався, а отже його умови обов'язкові до виконання сторонами, жодних порушень умов договору зі сторони заявника (Позивача) не було допущено.
Позивач зазначає, що відповідно до п.5.4 Договору його може бути достроково розірвано у встановленому законом порядку у наступних випадках: у разі несплати Підприємцем послуг ринку більше ніж три місяці; у разі відчуження підприємцем контейнеру; у разі систематичного порушення Підприємцем та Орендарем зобов'язань за Договором; у разі втрати Підприємцем громадянства України, також прав (іноземці) нерезидента перебувати на території України.
Крім того, заявник зауважив, що право приватної власності Каренко Сергія Геннадійовича на металевий 20-футового контейнеру № 4257, та металевий 20-футовий контейнер № UDSU 2406063 підтверджується накладною № 78 від 17.12.1998 року та накладною № 255 від 03.12.2003р., та даний факт не спростовувався Промринком з моменту укладення Договору у 2003 році.
На твердження ФОП Каренко С.Г., фізично контейнери відповідно до умов договору розташовувались на території ринку на торговому місці 1415, за адресою: смт. Авангард, Овідіопольський район КП (контейнерний комплекс) № 2 ТК (торговельний комплекс) № 1, торгове місце № 1415 (вулиця Рожева) у відповідності до договору про надання послуг від 02.12.2003 № 1415 укладеного з Промриноком, розташовувались у два поверхи, Обидва контейнери були встановлені один над одним, формуючи стаціонарне торговельне приміщення у два поверхи. Контейнери перебували у придатному до використання стані, не мали фізичних недоліків.
Також, позивач зазначив, що передав у строкове платне користування фізичній особі -підприємцю Андрущак Людмилі Василівні два металевих 20-футових контейнери площею 14,77 кв.м кожний ( загальною площею 29,54 кв.м), встановлених один над другим у 2 поверхи, встановлені на торговельному (торговому) місці №1415 по вул. Рожевій, 2 КП, строком до 31.12.2025р. з подальшим продовженням. Право користування торговим місцем Андрущак Л.В. підтверджується виданою відповідачем перепусткою до грудня 2026р.
На думку позивача, Договір про надання торгового місця № 1415+2 пов 6415 встановлює чітку прив'язку права підприємця до місця №1415 по вул.Рожевій в секторі №2 контейнерного комплексу Промринку.
Як зазначає позивач, у ніч з 05 на 06 грудня 2025р. відповідач самовільно, без попередження, вивід більше 100 контейнерів з торгової площадки.
23 грудня 2025р. ФОП Каренко С.Г. було отримано від ТОВ «Промтоварний ринок» письмове повідомлення -лист від 04.12.2025р. про те, що у зв'язку з об'єктивною необхідністю забезпечення пожежної та техногенної безпеки на ринку, уникнення загроз пошкодження/знищення майна, загроз життю та здоров'ю як суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку, так і відвідувачів (споживачів) ринку, що зумовлено вимогами чинного законодавства України у сфері цивільного захисту населення і не залежить від волі ринку, є необхідним невідкладно розмістити торговельний об'єкт згідно з новою схемою (планом) розташування торговельних місць, що затверджений адміністрацією ринку.
Позивач звертає увагу на те, що демонтаж та переміщення торговельного контейнера відбувся 06.12.2025., натомість, відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта», зазначений лист направлено відповідачем лише 07.12.2025р.
Посилання відповідача, як на підставу переміщення контейнерів, на наказ ТОВ «Промтоварний ринок» від 034.12.2025р. №401 «Про заходи з ліквідації аварійного стану КП№2 », позивач вважає безпідставним, адже наказ не містить посилання конкретну аварійну ситуацію, та відповідачем не було виконано п.6 зазначеного наказу.
На думку позивача, технічний звіт за результатами обстеження торговельних рядів на території промтоварного ринку, встановлення можливості та умов експлуатації тимчасових споруд ведення підприємницької діяльності, виконаний експертом Накул О.М., не є підставою для виконання будівельних робіт, і ТОВ «Промтоварний ринок» позивачу не надано доказів на підтвердження виготовлення проєктної документації на проведення реконструкції.
Позивач вважає, що відповідач може і буде вчиняти дій щодо одностороннього розірвання Договору з метою проведення будівельних та інших робіт на торговому місці № 1415 з метою побудови торгового павільйону та отримання за нього значних фінансових коштів від нових орендарів попри існуючи між позивачем та відповідачем договірні правовідносини, а отже невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Промринку проведення будівельних та інших робіт направлених відносно торгового місця № 1415 призведе до відсутності можливості відновлення порушеного права.
З урахуванням вказаного, позивач вважає, що склалася загрозлива ситуація для його прав та інтересів, так як існує реальна загроза, втрати майна в цілому адже наявний факт самовільного розпорядження майном без згоди власника, а також порушення договірних зобов'язань шляхом внесення односторонніх змін до договору та його розірвання в односторонньому порядку, внаслідок чого позивач буде позбавлений можливості користуватися торговим місцем №1415 і здійснення в них торгівельної діяльності. Зазначає, що вказані обставини створять реальну істотну загрозу правам та інтересам позивача, унеможливить ефективний захист його оспорюваних прав та інтересів за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, позивач зазначає, що метою забезпечення позову у даному випадку є забезпечення права на відновлення становища за Договором, яке існувало до його порушення та зміни в односторонньому порядку зі сторони відповідача, недопущення щміни торговельного місця до такого стану, який унеможливить або ускладнить виконання судового рішення та призведе до похідних судових спорів, забовязання приведення обєкта у стан, приданий до використання за умовами договору.
Заявник повідомляє, що у нього відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову, оскільки вжиття заходів про які просить заявник не мають наслідків заподіяння збитків інтересам відповідача, оскільки відповідно до умов Договору відповідач не передав торгове місце № 1415 в користування позивачки до 02.12.2028, а отже заборона вжиття дій щодо торгового місця ніяким чином не вплине на права та обов'язки відповідача, а заходи забезпечення позову вжиті відносно контейнерів не можуть будь-яким чином вплинути на права відповідача оскільки дані контейнери перебувають у приватній власності Каренко С.Г. Зазначене виключає також порушення прав ТОВ «Промтоварний ринок».
Розглянув заяву ФОП Каренко С.Г. про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК України).
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст.ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Правові висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024р. у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024р. у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 р.у справі №922/1454/24 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19 тощо.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Суд зазначає, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо заявлених позовних з огляду на співмірність та необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі №925/1459/23, від 06.06.2024р. у справі №910/17599/23, від 24.05.2023р. у справі №906/1162/22, від 29.06.2023р. у справі №925/1316/22.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК України).
При цьому, слід зауважити, що Верховний Суд у низці постанов зазначав щодо суті цих критеріїв.
Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18).
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення порушеного права (інтересу), про захист яких просить заявник, неправомірністю дій відповідача, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, у постанові від 24.04.2024рю у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023р. у справі №921/333/23).
Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024р. у справі № 916/143/24, від 04.10.2024р. у справі № 913/289/24.
Положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Суд, досліджуючи питання адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, а також наявності передумов для застосування таких заходів виходить з того, що предметом спору є зобов'язання ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» повернути на торгове місце №1415, обумовлене умовами договору про надання торгового місця №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003р., 20 футовий металевий контейнер №4257 та 20 футовий металевий контейнер № UDSU 2406063, які належать позивачу, що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи правові позиції щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України та практику Верховного Суду, законодавством саме на заявника покладено обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 04.12.2025р. у справі №916/3385/25).
Нормами статті 136 ГПК України передбачено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17, від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18, від 24.04.2024р. у справі №754/5683/22, та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 21.01.2019р. у справі № 902/483/18, від 28.08.2019р. у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020р. у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020р. у справі №922/2163/17.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог.
Суд зазначає, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, з огляду на заявлені у цій конкретній справі предмет і підстави позову щодо неправомірності дій відповідача, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Так, у даному випадку, заявник просить заборонити ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» демонтувати, вивозити, переміщувати з місця 20-ти футові контейнери які належать Каренко Сергіюю Геннадійовчу, а саме: металевий 20-футовий контейнер № 4257 та металевий 20- футовий контейнер № UDSU 2406063 в межах торгово-складських комплексі та контейнерних площадок, та будь-яких інших, та будь-яких інших та будь-яких інших територіальних меж без письмового погодження Каренко Сергія Геннадійовича; заборонити ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» та іншим особам здійснювати будь-яке будівництво, реконструкцію, реставрацію, підготовчі роботи, капітальний та поточний ремонт, здійснення невід'ємних поліпшень, оздоблювальних робіт, та робіт з благоустрою території, робіт з демонтажу відносно торгового місця № 1415 на вулиці Рожевій в секторі № 2 контейнерного комплексу Промринку, смт. Авангард, Овідіопольський район, обумовленого договором про надання торгового місця № 1415+2 пов 6415 від 02.12.2003р..
Необхідність заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» у користуванні ФОП Каренко Сергієм Геннадійовичем торговим місцем, обгрунтована заявником виходячи з того, що між ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» та ФОП Каренко Сергієм Геннадійовичем укладено Договір про надання торгового місця № 1415+2 пов 6415 від 02.12.2003р., відповідно до якого Промринок надає Підприємцю в користування торгове місце № 1415 на вулиці Рожевій в секторі № 2 контейнерного комплексу Промринку для здійснення торговельної діяльності.
На твердження заявника, контейнери, які є його власністю, було демонтовано з торгового місця №1415 (яке він передав у користування Андрущак Л.В. та доказів чого до справи не надано), що обмежило доступ до об'єкта власності, а також перешкоджає здійсненню його господарської діяльності.
Водночас, як зазначає сам заявник, 20-ти футові контейнери, а саме: металевий 20-футовий контейнер № 4257, та металевий 20- футовий контейнер № UDSU 2406063 вже переміщені з торгового місця №1415 на територію іншої контейнерної площадки.
Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді заборони ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» демонтувати, вивозити, переміщувати з місця 20-ти футові контейнери які належать Каренко Сергіюю Геннадійовчу, а саме: металевий 20-футовий контейнер № 4257 та металевий 20- футовий контейнер № UDSU 2406063 в межах торгово-складських комплексі та контейнерних площадок, та будь-яких інших територіальних меж без письмового погодження Каренко Сергія Геннадійовича, у даному випадку не є ефективним, адже дії, про заборону яких просить позивач, відповідачем вже вчинені.
Щодо забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» та іншим особам здійснювати будь-яке будівництво, реконструкцію, реставрацію, підготовчі роботи, капітальний та поточний ремонт, здійснення невід'ємних поліпшень, оздоблювальних робіт, та робіт з благоустрою території, робіт з демонтажу відносно торгового місця № 1415 на вулиці Рожевій в секторі № 2 контейнерного комплексу Промринку, смт. Авангард, Овідіопольський район, обумовленого договором про надання торгового місця № 1415+2 пов 6415 від 02.12.2003р., господарський суд зазначає наступне.
По-перше, заборона відповідачу та третім особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову.
Натомість, запропоновані заявником заходи забезпечення позову не узгоджуються з позовною вимогою (зобов'язання ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» про повернути на торгове місце №1415, обумовлене умовами договору про надання торгового місця №1415+2 пов 6415 від 02.12.2003р., 20 футовий металевий контейнер №4257 та 20 футовий металевий контейнер № UDSU 2406063, які належать позивачу) та виходять за їх межі.
По-друге, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 19.10.2020р. у справі №916/3844/19, від 30.06.2021р. у справі №922/145/21, від 28.07.2021р. у справі №910/3704/21 та від 15.08.2018р. у справі №907/835/17, при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст. 6 Господарського кодексу України).
При цьому, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.
Даний висновок господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021р. у справі №902/775/20, від 19.01.2021р. у справі №902/774/20 та від 16.11.2020р. у справі №910/7596/20.
Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду та ефективного захисту прав заявника, за яким останній має намір звернутися до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви ФОП Каренко С.Г., про забезпечення позову.
Згідно з ч.1, ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За приписами ч.4 зазначеної статті, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
У даному випадку, суд не вважав за необхідне призначати судове засідання для розгляду заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви (вх.№2-83/26 від 21.01.2026р.) Фізичної особи-підприємця Каренко Сергія Геннадійовича про забезпечення позову у справі №916/5000/25 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» демонтувати, вивозити, переміщувати з місця 20-ти футові контейнери які належать Каренко Сергіюю Геннадійовчу, а саме: металевий 20-футовий контейнер № 4257 та металевий 20- футовий контейнер № UDSU 2406063 в межах торгово-складських комплексі та контейнерних площадок, та будь-яких інших територіальних меж без письмового погодження Каренко Сергія Геннадійовича; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» та іншим особам здійснювати будь-яке будівництво, реконструкцію, реставрацію, підготовчі роботи, капітальний та поточний ремонт, здійснення невід'ємних поліпшень, оздоблювальних робіт та робіт з благоустрою території, робіт з демонтажу відносно торгового місця № 1415 на вулиці Рожевій в секторі № 2 контейнерного комплексу Промринку, смт. Авангард, Овідіопольський район, обумовленого договором про надання торгового місця № 1415+2 пов 6415 від 02.12.2003р. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складний 26 січня 2026р. у зв'язку із аварією техногенного характеру у будівлі Господарського суду Одеської області, що підтверджується актами від 22.01.2026р. та від 23.01.2026р.
Суддя Н.В. Рога